Чому деяким людям не вдається почуватися щасливими, маючи багато усього, а інші набуваються щастям «з повітря»?

Про «нове» і «старе» щастя

Ще з дитинства фраза «З новим роком, з новим щастям!» заганяла мене в якийсь ступор. «Як так? – думала я. – Навіщо нове щастя, якщо є старе? Тобто в принципі є щастя».

Бо ж щастя – це не річ. Не телевізор, не сукня, не машина, яку з часом, коли стара виходить з ладу, змінюють на нову. Щастя не може вийти з ладу. Воно або є, або нема.

Точніше, навіть не саме щастя, а його відчуття. Бо щастя не можна помацати чи поставити у шафу на поличку, заховавши від пилюки за склом. Дехто помилково ототожнює щастя із зеленими папірцями у кишенях. Так, гроші потрібні, від них залежить якість нашого життя. Але вони не дарують щастя.

Як і дорогі автівки, годинники, будинки, мешти, прикраси. Усі ці речі – для демонстрації свого статусу. Але не факт, що люди, які мають їх, по-справжньому щасливі.

Бо насправді для щастя багато не треба. Кожен з нас є щасливим, але цього не усвідомлює. Рідні, друзі, діти, кохані, улюблена робота, хобі, подорожі, музика – ось складові щастя, а зовсім не мільйони грошових знаків.

Щастя – у посмішці вашої дитини, у живих батьках, у фразі «все буде добре», якою друг підбадьорив у складний момент життя.

Чи можна навчитися бути щасливим? 

Так! Пригадайте: щастя – це не факт, а відчуття. Якщо свідомо ставитися до кожного моменту свого життя, якщо радіти кольору, запаху, кожній прожитій секунді, це і буде щастя.

Щастя – це і відчуття глибокого задоволення чи безмежної радості, і тихого смутку. Це радість від здійсненого бажання чи досягнутої мети.

Щастя – зовсім не синонім ейфорії. Але це такий стан, який робить людину світлішою зсередини. Щасливу людину видно здалеку (втім, як і нещасливу, яка своїм незадоволеним виразом обличчя нагадує павука серед метеликів). Щаслива людина – це ліхтарик, це промінчик світла чи свічка (як кому більше підходить), навколо якої тепло і світло. І щаслива людина ділиться своїм щастям – від цього його не меншає, а стає ще більше.

Але це не означає, що щаслива людина кожного дня має бути супергероєм, який освітлює шлях іншим. Вона також може переживати смуток, гнів, злість, образу. У неї можуть бути періоди апатії чи депресії. Вона може стикнутися з горем.

Щастя – у праві вибору

Але щаслива людина – та, яка цілісна. Вона знає, що, як казав цар Соломон, «і це мине». І якщо вчора йшов дощ та крапали сльози, то завтра буде сонце і радість. Бо це життя. Воно не може бути щодня однаковим – щасливим чи нещасним. Воно змінює нас щомиті. І переживати ці «гойдалки» вже є щастям.

Коли ми пам’ятаємо своє дитинство, усвідомлюємо свою дорослість і готуємося приймати зміни у майбутньому – це щастя.

Коли ми маємо кому готувати сніданок або прокидаємося і бачимо чашку чаю, дбайливо поставлену біля ліжка, – це щастя. Та навіть коли ми прокинулися самі і нікого нема поруч – це також щастя, бо можна приділити час тільки собі, сидіти в піжамі цілий день і не мити посуд. Щастя – це мати вибір: сидіти вдома і жаліти себе або зателефонувати друзям і піти на боулінг.

Щастя – це не факт чи ситуація, це наше до неї ставлення. Люди почуваються нещасними не тоді, коли все насправді погано і безнадійно. Багатьом просто зручно уявляти своє життя у вигляді суцільної трагедії і страждати. Це для них також свого роду щастя. Це можливість бути тим, ким зручно бути.

Так казав Будда…

Пам’ятаєте, що казав Будда? Живіть у гармонії. А гармонія приходить зсередини. Не шукайте її зовні. Не шукайте зовні те, що може бути тільки у вашому серці.

Гармонія – це не нова робота, не нова машина чи новий шлюб. Гармонія – це коли тобі комфортно бути в тих умовах і обставинах, у яких ти є, а якщо некомфортно – не жалітися, а шукати можливості для змін.

Ще один секрет щастя – бути вдячними. За те, що є. За тих, хто поруч. За те, що ми можемо розмірковувати, щасливі ми чи ні, – це означає, що нас не здолала важка хвороба чи важке горе. Будьте вдячні всесвіту за все це. Невдячність і пошук чогось додаткового  – шлях до нещастя. Навчіться дякувати – і ви зрозумієте, наскільки ви щасливі.

«Моє благе мислення є причиною мого щастя і умовою щастя інших», – так казав Будда про щастя. До слова, почитайте Будду чи про Будду. Це оновлює мислення.

Наприклад, «єдиний шлях до досягнення міцного щастя полягає у відмові від бажань».  Замисліться над цим. Якщо ви вважаєте, що будете щасливими, коли вам підвищать зарплату, подумайте – а чи справді? Ви готові за це пожертвувати відпочинком, вихідними, часом, проведеним з родиною та друзями? Навіщо вам мільйони, якщо нема можливості витратити їх на когось чи разом з кимось? Насправді можливість давати є більшим щастям, ніж брати.

Про ендорфіни

Щастя виміряти неможливо, бо воно суб’єктивне. Між тим, відомо, що за почуття щастя відповідають так звані «гормони щастя» – ендорфіни. Саме завдяки їм ми відчуваємо радість, силу жити, силу творити.

Якщо їх замало, навіть щаслива від природи та оптимістична людина почуватиметься «не дуже». Так от, ендорфінів більшає під час обіймів та поцілунків, під час споживання улюбленої їжі, під час спорту, під час споглядання природи або витворів мистецтва. Хочете відчути себе щасливим? Витягніть себе в гори, де на вершині попийте гарячого глінтвейну чи бульйону. Або зустріньтеся з людиною, від якої ваш пульс стає частішим. Зробіть щось таке, що приносить відчуття щастя саме вам, і відчуєте, як життя налагоджується.

Гонитва за щастям нагадує полювання на привидів

Є одна цікава притча про щастя. Одного разу три брати побачили Щастя, що сидить у ямі. Один із братів підійшов до ями і попросив у Щастя грошей. Щастя обдарувало його грошима, і він пішов собі. А Щастя залишилося в ямі.

Інший брат попросив красиву жінку. Тут же отримав і втік разом з нею у нестямі від радощів. А про Щастя у ямі забув…

Третій брат нахилився над ямою:
– Що тобі потрібно? – запитало Щастя.
– А тобі що потрібно? – запитав третій брат.
– Витягни мене звідси, – попросило Щастя.

Брат простягнув руку, витягнув Щастя з ями, повернувся і пішов геть.

А Щастя пішло за ним слідом…

Мораль така: не женіться за щастям. Іноді люди марнують час у пошуку ілюзорного  щастя, при цьому просто марнуючи своє життя.

Жити «тут і зараз»

Тому озирніться просто зараз. Де ви? Хто ви? Хто навколо вас? Як ви почуваєтеся? Світить сонце чи іде сніг? Усвідомте цей момент повністю, з усіма його смаками і запахами.

Я, наприклад, щаслива, пишучи цей текст. Я займаюся улюбленою справою. За вікном у годівничці, яку поставив мій син, весело цвірінькають синички. Безсніжний і сонячний зимовий день (хоча міг бути і сніжним, але є саме таким). Мої найближчі родичі живі і здорові, мої друзі запрошують мене зустрітися днями. Я не мільйонер, але на достойне життя вистачає. Я здорова і працездатна. Я рада, що я – це я, а не якась там, наприклад, Анджеліна Джолі.

І хоча у моєму житті були втрати, горе, проблеми зі здоров’ям і навіть моменти суїцидальної слабкості, зараз все по-іншому. Я змогла це пережити і стала сильнішою.

І я знаю, що завтра чи в будь-який момент у майбутньому може щось трапитися зі мною чи моїми близькими. Але це не заважає мені бути щасливою зараз. Навіть ще більше змушує мене цінувати цей момент.

Усвідомлене життя «тут і зараз» – це і є щастя. Все інше додасться. Бо “немає ніякого шляху до щастя; щастя – це і є шлях”, як казав Будда.

Марина ФРОСТ,

психологиня, журналістка