Драма

Режисер: Чхве Кук-хий

У ролях: Х’є-су Кім, А Ін Ю, Хо Джун-хо, Чжо У-Цзінь, Венсан Кассель

За тиждень до дефолту, що стався в Південній Кореї в 1997 році, люди намагаються запобігти кризі, яка насувається. Ши-Х’єн, старший фінансовий аналітик Банку Кореї, прогнозує фінансову катастрофу в країні і пропонує свої контрзаходи. Тим часом Чон Хак, фінансовий інвестор, використовує кризу для особистого збагачення, а власник фабрики середнього класу Габ Су бореться за порятунок свого бізнесу і сім’ї.

Кінематограф Південної Кореї перебуває на неймовірному підйомі ось уже майже два десятиліття. Його успіх дивним чином збігся у часі з потужним економічним спадом, наслідки якого в країні відчуваються досі. Можливо, саме завдяки кризі корейські кінематографісти досягли таких висот у зображенні ефекту знелюднення і жорстокості, який капіталізм у своєму неоліберальному прояві чинить на людину і суспільство в цілому. За прикладами не треба далеко ходити: ось брат із сестрою з «Паразитів» намагаються підключитися до сусідського Wi-Fi, а ось молодий хлопець в «Палаючого» зізнається, як розважається, спалюючи чужі теплиці.

Справжню причину цього зла – азіатську фінансову катастрофу 1997 року – корейський кінематограф згадував рідко до недавнього часу. Фінансова драма, присвячена тому, як корейський уряд визнав себе банкрутом і звернувся за допомогою до Міжнародного валютного фонду, стала хітом місцевого прокату і зібрала 3,7 мільйона глядачів. Сталося це зовсім не через особливу художню якість картини – її творці вибрали найбільш прямий спосіб розповіді історії, зосередившись на трьох персонажах різного польоту. Історія фінансового аналітика в найбільшому банку країни показує нам те, як вела себе влада під час кризи. Молодий інвестор насичує розповідь економічними термінами, а власник невеликої фабрики з виробництва металевих мисок для рису символізує мільйони звичайних корейців, доведених до самогубства.

Не варто чекати від «Дефолту» винахідливості і наочності. Тут немає сцен, що підморгують глядачеві, і Марго Роббі у ванні із келихом шампанського не розкладе вам популярно фінансові обороти. Про такі ключові для розуміння економічної ситуації в Кореї речі, як «чеболі» (великі конгломерати на кшталт LG або Samsung, що визначають економіку країни) або «Чудо на річці Ханган», вам доведеться самим вичитувати у Вікіпедії. «Дефолт» більше налягає на людські емоції або драматичні сцени, де персонажі стоять на краю моста у розпачі. Коли на екрані з’являється Венсан Кассель у ролі реальної персони Мішеля Камдессю, директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду, який виступає в інтересах США, і без того серйозна картина стає ще більш напруженою. Держдеп показаний у вкрай негативному ракурсі, акції продовжують падати, а напруга і відчуття безнадійності – зростати. Дивно, що, незважаючи на повну відсутність крові на екрані, «Дефолт» цілком може претендувати на звання найбільш брутального корейського фільму останніх років.

ФЕЛІНСЬКИЙ