Історія вчить тому, що нічого не вчить. Цей парадокс Гегеля, здається, вкоренився в українську політику надовго, якщо не назавжди. Українські верхи знову стрясає політична криза, що ніби є копією з «помаранчевих» часів. Знову зійшлися лобами президентська та прем’єрська команди, від чого парламентська коаліція тріщить по швах. Знову, як і тоді, лунають звинувачення у корупції на адресу окремих високопосадовців. Знову на політичному горизонті – дострокові вибори парламенту, які загрожують реваншем антиукраїнських сил. Коло замикається?

Після Помаранчевої революції не минуло й року, як тодішній державний секретар України Олександр Зінченко влаштував демарш. 3 вересня 2005 р. він подав у відставку на знак протесту проти відродження корупційних схем у вищих ешелонах влади, звинувативши у цьому найближче оточення президента Ющенка (Порошенка, Третьякова та ін.). Це спричинило кризу влади, відставку уряду Тимошенко, відтак повернення у велику політику Януковича, який став прем’єром, та реанімацію Партії регіонів. Що було далі – всім добре відомо.

Після Революції гідності минулого два роки, і тепер вже п’ятеро міністрів уряду Яценюка пишуть заяви про відставку. Чотирьох з них – міністра аграрної політики і продовольства Олексія Павленка, міністра інформаційної політики Юрія Стеця, міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі і міністра інфраструктури Андрія Пивоварського – вмовляють залишитися. А ось міністр економіки Айварас Абромавичус, який 3 лютого заявив на брифінгу, що йде з посади через «різку активізацію блокування» системних і важливих реформ, наразі (на час написання цього матеріалу у вівторок) непохитний.

Найцікавіше у цьому всьому те, що литовський «варяг» – міністр-реформатор Абромавичус – член президентської команди. Як і колишній збурювач спокою Зінченко, що також був з президентського оточення. І риторика у них, незважаючи на те, що пройшло понад 11 років, подібна. «У мене і моєї команди немає бажання бути ширмою для відвертої корупції або підконтрольними маріонетками для тих, хто хоче в стилі старої влади встановити контроль над державними грошима», – заявив Абромавичус. І так само, як Зінченко звинувачував у корупції соратників Ющенка, він звинуватив соратника Порошенка, заступника голови парламентської фракції БПП Ігоря Кононенка. Зокрема, у тому, що Кононенко лобіював призначення своїх людей на посади у Мінекономіки та на держпідприємства. «Я частиною цього дерибану не буду», – наголосив міністр і попросив звільнити його з посади.

Після такої заяви, природно, вибухнув гучний скандал і всі заговорили хором про серйозну політичну кризу, що може спричинити дострокові парламентські вибори з несподіваними наслідками. Своє «глибоке розчарування» проханням українського міністра економіки про відставку висловили посли семи провідних держав ЄС, Канади та США. «Важливо, аби українські лідери відкинули свої дріб’язкові розбіжності, назавжди залишили у минулому корисливі інтереси, що гальмували розвиток країни протягом десятиліть, та активізували проведення необхідних реформ», – наголосили вони у своїй заяві того ж дня. Президент Петро Порошенко, а саме він запрошував Абромавичуса на міністерську посаду і надавав йому українське громадянство, заявив: «Вважаю, що Айварас має залишатися міністром і продовжувати реформи. Він пішов думати».

Щоправда, поміж думанням Абромавичус змушений ходити на допити в Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), яке на заклик глави держави повинно розслідувати всі факти, ним озвучені. З початку цієї історії він уже був там два чи три рази, а ось про те, щоб викликали Кононенка, станом на вівторок нічого не повідомлялося. Але він ще раніше говорив, що готовий співпрацювати з НАБУ, а також скласти депутатський мандат, якщо так вирішить фракція.

Словом, ситуація неоднозначна і далека від остаточного вирішення. І найбільш прикро тут те, що ніби й не було тих 11-ти років непростої української історії. Колесо історії крутиться все швидше, а український віз і далі в тому ж непролазному болоті. Закулісні ігри українських можновладців тривають, незважаючи ні на що. Ні на жертви Майдану, ні на жертви війни, ні на значно численніші жертви корупції…

У соцмережах Абромавичуса називають «новим Зінчеком» та прогнозують серйозніші наслідки цієї кризи. «Якщо піде Айварас, а Кононенко залишиться в Раді, то БПП можна одразу перейменовувати в Партію регіонів», – написав голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін.