Долею трьох дітлахів переймається ледь не кожен житель села Стопчатова, що на Косівщині. Натомість їхня мати зайнята не так піклуванням про малечу, як влаштуванням свого особистого життя. У селі говорять, що в будинку, де живе багатодітна сім’я, часто збираються гучні компанії, тут постійна пиятика та антисанітарія.

До чого може призвести мамина байдужість до долі власних дітей, дізнавався «Галицький кореспондент».

Все винесли з хати – за горілку

Обійстя багатодітного сімейства у Стопчатові – мами, яка зі співмешканцем виховує трьох дітей – важко назвати охайним. Воно радше відлякує. Здається, що господарі давно звідси виїхали – таке все занедбане. Ще гірше всередині будинку, у якому зараз живе сім’я – брудні стіни, підлога, посуд, побутові речі. Цілковита антисанітарія…

Мама трьох дітей – не місцева. Років дванадцять тому вона вийшла заміж за тутешнього парубка, розповідають селяни. У пари народилося двоє дітей. Але спільне сімейне життя не тривало довго – перший чоловік раптово помер.

Ще до року жінка знайшла собі іншого, від якого завагітніла і народила третю дитину, проте стосунки у пари теж не склались – другий чоловік покинув жінку і немовля.

Зараз багатодітна мама намагається побудувати міцні стосунки із третім чоловіком, з яким разом вже пів року, а на жахливі умови, у яких живуть троє її дітей, не надто зважає…

Будинок, у якому зараз проживає сімейство, належав ще дідові першого чоловіка. Сусідка, пані Галина, каже, що він був першим господарем на селі, місцеві поважали його, а всередині будинку тоді було все необхідне: дорогі меблі, посуд, телевізор. Проте кілька років тому багатодітна мама та люди з її компанії винесли все добро з хати за горілку. «Коли ховали Андрія, у хаті не було нічого. Пізніше навіть цинкові підвіконники познімали і винесли, щоб купити спиртне», – розповідає пані Галина.

Гучні компанії – не рідкість

Гучні компанії, які збираються у цьому будинку при нагоді (а нагода випадає часто), – друга біда сусідів горе-матері. Найбільше у такі моменти, говорять місцеві, вони переживають за дітей, яким доводиться часто бути свідками пиятики. Скільки не просили, не вмовляли селяни багатодітну маму взятися за розум – все марно. Щоб втихомирити сусідку та її гостей, часто викликають дільничного офіцера поліції.

Донедавна ледь не щодня заходив провідати сімейство і сільський голова Іван Андрійчук, старався всіляко їм допомагати. Якось, пригадує голова, його вмовляння таки змусили горе-маму прибрати в хаті. Жінка тоді обіцяла, каже Андрійчук, що все налагодиться, запевняла, що своїх дітей любить безмежно, але слова не дотримала…

Також намагаються допомагати багатодітній сім’ї вчителі місцевої школи та соціальні працівники – приносять дітям одяг та інші речі. Дехто із селян не раз допомагав харчами.

Марина Крицька, спеціаліст відділу соціальної роботи з сім’єю, дітьми, молоддю та обслуговування на дому Яблунівської ОТГ, каже, що через байдужість мами у дітей вже почалися проблеми із спілкуванням з однолітками. «Діти постійно ходять брудні, а сільська дітвора не хоче з ними дружити – їм кажуть, що від них погано пахне. А у найстаршої дівчинки торік навіть завелися воші», – говорить вона.

Саму ж горе-матір постійно б’є третій чоловік, стверджує соцпрацівниця.

Сусідка, пані Галина, додає, що бачила, як новий чоловік матері бив найстаршу доньку. «Якось у травні-червні я вигнала на ділянку, через яку межуємо, корову і раптом побачила, як дівчинка вибігла з подвір’я. Позаду неї біг вітчим. Дитина плакала і кричала йому: «Не бийте мене, я вас прошу, не бийте мене!» Я одразу ж крикнула чоловіку вслід: «Не чіпай дитину, яке ти маєш право її бити!» А він схопив дитину за руку і поволік до хати», – пригадує жінка.

Але мати заперечує, що її новий чоловік б’є дітей. «Середній син отримав від нього тільки раз – через погрози мені, коли казав, що заріже. А так він (чоловік – ред.) все, що діти захочуть, купує їм у місцевому магазині. Та й на городі все покосить… У нас вже давно у хаті не було п’янок, бо зав’язали із ними і я, і чоловік. Хочемо і воду провести до хати», – розповідає багатодітна мама.

Жінка запевняє, що планує в одній із кімнат зробити ремонт, хоче перекрити дах, але каже, що бракує грошей – на дітей вона отримує близько 6 тисяч гривень на місяць. «Ось вдалося замінити два старих вікна на металопластикові. У холодильнику – м’ясо, є у нас олія, макарони», – зауважує вона.

Жінка вірить, що все у їхній сім’ї налагодиться.

«Старша донька дуже відповідальна. Намагається слідкувати за молодшим братиком і дворічною сестричкою навіть більше, ніж мама. Якщо ж робимо мамі зауваження у присутності доньки, то дитина стає дуже агресивною. Сама ж жінка постійно нам бреше, плаче і щоразу обіцяє, що більше не буде. Ми неодноразово погрожували їй, що заберемо дітей, але у відповідь від неї – тільки сльози та слова, що вона, мовляв, виправиться. Моя колега поміняла у будинку два металопластикові вікна, купила електричну плитку, допомогла горе-матері погасити кредит. Близько двох тижнів тому вона все ж побілила у коридорі і в одній із кімнат, але стіни зараз знову стали брудними, як і раніше», – каже соцпрацівниця.

Грошей у сім’ї постійно не вистачає через те, що вони живуть з магазину, говорить Марина Крицька. Не шкодують собі ні дорогої випивки, ні закуски. Фрукти-овочі теж купують у магазині замість того, щоб вирощувати на городі, бо важко працювати не хочуть. «У них вдома є і пачки з рисом, гречкою та макаронами, але стоять вони там, може, понад рік, щоб показати, що є продукти, коли хтось прийде з перевіркою», – зауважує вона.

Переживає ціле село

Все село переймається тим, як надалі складеться доля трьох дітей. «У нас в ОТГ є ще кілька таких проблемних сімей, але до жодної не прикута увага соцпрацівників так, як до цієї. Біда в тому, що діти можуть в майбутньому успадкувати звички матері, адже іншого життя вони не знають і вважають, що мама в усьому права», – говорить Марина Крицька.

Загалом в Івано-Франківській області в полі зору працівників ювенальної превенції перебуває 245 сімей, у яких батьки ухиляються від виконання своїх обов’язків. За 8 місяців цього року правоохоронці вилучили 80 дітей, які проживали у неналежних антисанітарних умовах, у батьків, які не доглядали своїх дітей, залишали без нагляду. Кожного разу правоохоронці повідомляли соцслужби, давали час на усунення недоліків, складали протоколи на батьків і направляли їх до суду. Наразі майже 500 батьків вдалося притягнути до відповідальності за ст. 184 КУАП «Неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей». Їх направили до суду.

Начальниця ювенальної превенції області Алла Бойчук каже, що коли у батьків тимчасово забирали дітей через неналежне виконання батьківських обов’язків, то з часом в частині таких сімей ситуація змінюється на краще. Якщо ж цього не стається, то правоохоронці ініціюють позбавлення батьків права піклуватися дітьми, а самих дітей влаштовують у прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу.

У дітей, яких виховують у проблемних сім’ях, можуть виникнути проблеми з адаптацією у суспільстві в майбутньому, каже Бойчук, оскільки їх ніхто не контролює. Нерідко у підлітковому віці такі діти вирішують піти з дому, щоб не бачити того, що робиться навколо. А постійний бруд в оселі – це своєрідне приниження дітей. Якщо проаналізувати все те, що відбувається у багатодітній сім’ї у Стопчатові, то є ризик, що хтось із дітей може стати навіть жертвою насильства, адже у будинку часто збираються нетверезі компанії.

Алла Бойчук вважає, що багатодітна мати провадить споживацький спосіб життя. Жінка звикла, що хтось повинен їй допомагати – їжу чи одяг для дітей принесуть. Тож замість того, щоб самій заробити якусь копійку, вона постійно чекає на допомогу зі сторони.

«Якщо мама не зробить правильних висновків, то дітей просто можуть у неї забрати, хоча це буде крайній захід. Для дитини це неабияка травма, коли її переводять у заклад соціального захисту (раніше це були притулки, тепер – центри соціально-психологічної реабілітації), але там вона має обов’язки і дотримується режиму: знає, що зранку має встати, застелити ліжко, у певний час зробити уроки та лягти спати. Знаю випадок, коли десятирічний хлопчик, які потрапив у такий заклад, раніше навіть говорити не вмів. Йому надали там фахову допомогу. Схожа ситуація, як із цими трьома дітьми зі Стопчатова, трапилася також із двома дівчатками з того ж Косівського району. Їхній мамі також було до них байдуже, бо намагалась влаштувати своє особисте життя. Коли діти потрапили у центр соціально-психологічної допомоги, то поняття не мали, як приймати душ, мити волосся шампунем, а зі своїми портфеликами, які їм подарували, навіть спали, бо боялися, щоб ніхто не відібрав», – додає Бойчук.

Марія ГРИЦКІВ