Паперові відходи можуть бути закопані, спалені чи перероблені. Проблема обмеженості звалищ та забруднення повітря продуктами згоряння вирішується саме переробкою старого паперу. Тож ми розглянемо саме цей варіант.

1. Сортування. Цей етап актуальний насамперед для країн, де сміття утилізується. Тобто люди розуміють, що сміття треба сортувати, перш за все, у власному домі. Паперові відходи, пластик, харчові відходи, метал треба викидати у різні смітники. Хто купує або передплачує багато періодичних видань, сортує окремо газети, журнали, картон та дрібні папери. Це в подальшому полегшить процес виокремлення друкарської фарби та чорнила з целюлозної маси.

2. Збір та транспортування здійснюються або в пунктах прийому макулатури (і потім зібране відвозять на базу переробки); або підприємство, наприклад, друкарня, продає паперові відходи на завод переробки вторсировини. У Росії, наприклад, існує спеціалізована соціальна мережа maculature.ru. Вона об’єднує постачальників та покупців на ринку макулатури з усіх регіонів Росії. Особливістю ресурсу є те, що пропозиції можуть бути згруповані не лише за марками макулатури, але й за об’ємами постачань. В коментарях до пропозицій підприємці домовляються про умови продажу вторсировини. В Україні ж збір макулатури поки що нагадує діяльність закритого клубу.

3. Сортування та пресування. На заводі з переробки вторсировини привезений папір сортують за розміром, пресують у блоки і розміщують на складі. Там він лежатиме, допоки не виникне потреба в ньому на виробництві.

4. Подрібнення та виокремлення целюлози. Папір подрібнюють і розчиняють у воді з хімікатами, потім відокремлюють целюлозу від пластику та металу.

5. Очищення та знебарвлення. Отриману целюлозу вміщають у резервуари циліндричної форми, які обертаються навколо власної осі. Після цієї центрифуги сировина ще раз очищується від дрібного сміття. Потім целюлозну масу, що містить друкарську фарбу та клейкі речовини, буквально миють. Є два способи очистки. Перший (для не дуже «брудної» целюлози) – пропускання через воду. Другий (для целюлози з клейкого та кольорового паперу) – з використанням, води, очисних засобів та повітря. Повітряні бульбашки, що пропускаються через розчин, вбирають в себе часточки чорнила. І в чані, на поверхні розчину, утворюється чорнильна піна, яку треба знімати. Внизу ж під нею – чиста знебарвлена целюлоза.

6. Крейдування та надання кольору. Целюлозні волокна ще раз очищуються і обробляються із додаванням крейди або барвників.

7. Перетворення на папір. Із отриманого волокна можна одразу зробити папір (імовірніше, тут можна говорити про туалетний папір), або ж змішати його 1:1 з деревною масою, щоб продукт вийшов міцніший і якісніший (відповідно щоб книжку було приємно читати).

До речі, чорнильна піна, яка містить в собі також часточки волокна, може бути спалена для вивільнення енергії, перероблена у компост, вивезена на звалище і навіть додана у гравій для доріг чи в цеглу.

Цікавий факт: перший папір був зроблений зі вторсировини. У 200 році до н. е. китайці виготовили перші аркуші зі старих риболовецьких сіток. Повідомляє chytomo.com.

Отже, з переробленої маси в результаті виходить рулон паперу, а з нього пізніше – газета або, скажімо, книга. Іноді цей папір переводять на тонни роздаткової агітаційної продукції, на буклети з неграмотною рекламою, на пресу, яку ніхто не купує, і на папірці, які мають бути на столі кожного поважного начальника, якому, хоч і прикро, але нема чого записати. Процес трохи нагадує реінкарнацію.

Звісно, в Україні здача макулатури ще довго буде буденною справою істинних диваків. Ну що може змусити людину тягати в пункт збору кілограми зв’язаного мотузкою паперу?! Грошова винагорода за ці труди просто космічно «велика», сила волі, витрачена на боротьбу з лінню колосальна, а ймовірність здавання макулатури – мізерна.

Іноді у зборі макулатури допомагають місцеві бомжі. Якщо ви утилізуєте сміття (невже?), то паперові відходи вони віднесуть-куди-треба замість вас. Звісно, був і курйозний випадок з бомжами і макулатурою. Одного разу двоє громадян без місця прописки зламали двері офісу Народного руху України і викрали увесь наклад (понад 1000 примірників) другого тому десятитомного зібрання творів В’ячеслава Чорновола “Правосуддя чи рецидиви злочину? Лихо з розуму (портрети 20 «злочинців»)”.

Коли працівників складу макулатури запитали, чи не здивувала їх тисяча свіжовіддрукованих книг з однаковим найменуванням, ті відповіли, що не зважають ні на зовнішній вигляд відвідувачів, ні на те, що вони здають. Представники Народного руху одразу ж заявили, що причини цього злочину винятково політичні.