У Коломиї 7 серпня в приміщенні власного магазину помер 64-річний місцевий підприємець Ярослав Білейчук. Ще в далеких 90-х він разом з компаньйонами побудував на Привокзальній площі комплекс магазинів та, отримавши свою частину, відкрив магазин. А нещодавно він довідався, що землю поруч з магазином, яку він вже декілька років намагався взяти в оренду, продали з аукціону. Крім того, протягом останнього часу невідомі намагалися то завалити його магазин, то захопити його, мотивуючи це тим, що ця земля – також їхня.

Поневіряння підприємця

Ярослав Білейчук орендував у міської ради земельну ділянку площею 15 кв. м на пл. Привокзальній, 2, побудував на ній невеличкий кіоск «Пан Коцький» та встановив декілька столиків. Останнім часом він намагався взяти в оренду ділянку площею 54,3 кв. м поруч зі своїм магазином і виробляв для цього всі необхідні документи. Хоч міська рада спочатку і дала дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для комерційного використання – будівництва та обслуговування магазину за рахунок земель запасу міськради, згодом депутати так і не проголосували за те, щоб виділити цю землю підприємцю. Натомість земельну ділянку площею 61 кв. м без номера, в яку входять ті 54,3 кв. м, які хотів орендувати Білейчук, продають з молотка Роксолані Івасюк.

«Татові ніяк не погоджували тих 54,3 кв. м. То одна помилка, то друга. Міська рада спочатку дала дозвіл на виготовлення проектної документації. Потім була пропозиція: для того, щоб все це пройшло, щоб він заплатив 10 тис. доларів. Але тато вирішив не платити. Потім через два роки тато це закинув, мав сподівання на нову владу. Згодом виявилося, що цю земельну ділянку продають як вільну, і ніхто не приходив встановлювати ні межі, ні нічого», – розповідає дочка підприємця Леся Білейчук.

Родичів дивує, як земельну ділянку могли продати без номера, якщо на Привокзальній усі ділянки мають певний номер. За словами пані Лесі, коли до тата підійшли і сказали, що цю ділянку продають на аукціоні, і продемонстрували на фото ділянки в бур’янах, він не повірив, думав, що це якесь непорозуміння. Однак коли перевірив, то з’ясувалося, що її справді продають.

«У це, на перший погляд, важко повірити. Але, на жаль, невеличкий бізнес покійного вже пана Ярослава Білейчука намагались захопити в рейдерський спосіб. Підприємець Ярослав Білейчук з 2009 р. має у приватній власності капітальне нежитлове приміщення магазину «Пан Коцький» на Привокзальній площі в Коломиї. Земельна ділянка під магазином в оренді на 49 років з державною реєстрацією прав, – зазначає юрист Зоряна Івасишин. – Але ситуація стає зрозумілішою, якщо придивитися, хто покупець. Ним є директор агрофірми «ГОРИЗОНТ-АГРО» Роксолана Івасюк. Засновниками «ГОРИЗОНТ-АГРО» є Михайло Височанський та Михайло М’якущак. Останній, до речі, «чисто випадково» у 2015 р. був секретарем комісії з питань аграрної політики, земельних відносин та розвитку села Коломийської райради. А далі справа техніки. Прийшли «мордовороти» з болгарками «виселяти» непокірного підприємця. Поліція довго не їхала. Так і помер Ярослав Білейчук, боронячи свій кіоск. Поліція справу за фактом смерті швиденько закрила. Проте треба віддати належне Коломийській прокуратурі, яка постанову про закриття скасувала і наказала все-таки з’ясувати всі обставини смерті Ярослава Білейчука. На даний час, після втручання юристів, кіоск охороняє Державна служба охорони».

 

«Татарські набіги»

Дружина пана Ярослава Дарія розповідає, що «татарські набіги» на кіоск розпочалися 29 грудня 2015 р., коли під магазин приїхали комунальники робити септик.

«Вони пошкодили панелі, які батько поклав позаду, щоб обгородити територію, – продовжує Леся Білейчук. – Потім приїхали заступники міського голови, в т.ч. і Богдан Федорук, який підійшов до продавця і сказав, щоб вона виходила, бо зараз тут все буде валитися. Але вона відмовилась виходити. Приїхала мама, бо тато якраз був у лікарні, і запитала про дозволи. Вони почали сваритися. Але мама відстояла тоді магазин. Коли тато потім писав у мерію, то йому відповіли, що нікого з водоканалу там не було».

Пані Леся додає, що коли її мама повернулася на роботу у природничо-математичний ліцей, то заступник міського голови Богдан Федорук вимагав у директора звільнити її, відмінника освіти з 37-річним стажем, до вечора. Причину для звільнення він бачив у тому, що пані Дарія в робочий час була в кіоску на Привокзальній. Проте тоді за неї заступився колектив, адже вона написала заяву, що буде відсутньою у зв’язку з сімейними обставинами, оскільки чоловік саме у цей час перебував у лікарні на діагностиці. На думку пані Лесі, таким чином Федорук намагався розправитися з її матір’ю.

За словами Дарії Білейчук, у четвер ввечері до них зателефонувала продавчиня і сказала, що невідомі особи ріжуть труби – огорожу їхнього магазину. І вони  зробили це нахабним чином, включивши болгарку у ту розетку, яка стояла на вулиці для того, щоб люди могли підзарядити телефон. Труби вивезли і не повернули. Власники викликали поліцію.

У п’ятницю приїхав невідомий чоловік, який назвався Михайлом, з двома підлітками, привіз причіп кавунів, поставив на майданчику пана Ярослава крісло і торгував. «Він казав, що купив цю землю, але я сказала, що якщо буде судове рішення, то тоді я тебе сюди впущу, –  згадує пані Дарія. – У нас там, на площадці, розміщений холодильник, то коли дівчина хотіла дістати звідти водичку, він її туди не допустив. Ті підлітки почали кидати наші столи на тротуар. Якийсь поляк, який бомжує в нас на вокзалі, одягнувся у вишиванку і став продавати там кавуни. Це було якесь рейдерство, захоплення. Потім приїхав представник поліції і сказав, що Михайло не має права там продавати. Він його послухав і вже сидів та продавав не на нашій території, а збоку, на тротуарі. У п’ятницю поліція приїжджала сюди три рази», – розповідає пані Дарія.

Того ж дня Ярослав Білейчук написав у поліцію заяву про пошкодження майна та стихійну торгівлю. У суботу та неділю невідомі продовжували торгувати кавунами. Про той фатальний недільний день дружина Ярослава розповідає зі сльозами на очах: «У неділю зранку ми попили каву. Я завжди з ним їхала в магазин, а цього разу він сказав, щоб я не йшла і що він дасть продавцям зі складу все необхідне й повернеться. Я йому зателефонувала десь коло 10-ї години, питала, як він. Чоловік сказав, що все нормально. Буквально через декілька хвилин зателефонувала продавчиня і повідомила, що Ярославу погано. Я сказала, щоб вона викликала швидку, а сама викликала таксі. Але мені зателефонували зі швидкої і сказали, що мій чоловік помер і що вони вже нічого не могли зробити…».

Коли пані Дарія приїхала в магазин, то поліція вже допитувала продавця. Лікарі констатували, що в Ярослава Білейчука зупинилося серце. У судово-медичному дослідженні вказано, що він помер внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця. Однак як дочка, так і дружина одноголосно стверджують – він ніколи не скаржився на серце. «У нього був тиск завжди 120 на 80. Він хворів на бронхіальну астму, але полікував її, користувався балончиком, і останнім часом у нього нападів не було. Півроку тому переніс операцію на очі, але з серцем у нього все було добре. Ми 35 років спільно прожили», – каже Дарія Білейчук.

Чоловік помер у складському приміщенні 7 серпня, в період з 11-ї до 12-ї год. І саме після 11.00 камери відеоспостереження в магазині не працювали. Як пояснили у технічній службі, що здійснює обслуговування обладнання, припинення реєстрації відеоспостереження можливе тільки у разі вимкнення відеореєстратора з розетки. Згодом з’ясувалось, що відеореєстратор відкрутили поліцейські у четвер ввечері, коли хотіли зняти відео зрізання труб.

«Це ж треба було, щоб тато помер, аби вони перестали торгувати тими кавунами! – зітхає дочка. – Вони довели тата до смерті. Зараз вони вже бояться за крок туди підступити. Якби не було таких дій у четвер, п’ятницю, суботу, то… Тато бачив, що він безпомічний, що все покривається зверху і що поліція безсила. Його серце не витримало і зупинилося. Якби не було цього тиску…»

Після смерті чоловіка з’ясувалося, що податкова служба анулювала ліцензію підприємця, а все його майно зараз арештоване. Рідні кажуть, що їм так ніхто і не пояснив, чому податкова це зробила, а батько про це вдома також не говорив.

 

Все законно

Як повідомили у Коломийській міській раді, земельну ділянку на пл. Привокзальній площею 61,0 кв. м продано за 9 725 грн. на земельному аукціоні 18 червня 2015 р. з дотриманням усіх вимог земельного законодавства. Цікаво, що у рішенні сесії Коломийської міськради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для продажу на земельному аукціоні та стартової ціни продажу земельних ділянок від 20.12.2012 р., цільове використання цієї ділянки – для житлової та громадської забудови. Проте вже у договорі купівлі-продажу між міською радою та Роксоланою Івасюк її цільове призначення – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Міський голова Коломиї Ігор Слюзар пояснює, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на площі Привокзальній, 2, Ярославу Білейчуку, який подавався ним у 2012 р., містив висновок комісії з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою. Згідно з ним, відведення земельної ділянки погоджувалося в порядку ст. 124 Земельного кодексу України, тобто шляхом продажу на земельному аукціоні.

«У зв’язку з наявністю ґрунтовних зауважень у висновку комісії з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою на пленарному засіданні 17-ї сесії міської ради 19.04.2012 р., рішення стосовно розгляду питання про передачу Білейчуку Ярославу в оренду земельної ділянки не прийнято у зв’язку з тим, що не набрало необхідної кількості голосів для прийняття рішення», – каже мер.

Що ж до погодження меж, то в міськраді стверджують, що земельна ділянка, яку придбала Роксолана Івасюк, справді межує з ділянкою, яку орендує Ярослав Білейчук. Однак все ж таки власником всіх суміжних земельних ділянок з проданою є громада міста Коломиї в особі міської ради. Мабуть, тому з Білейчуком як орендарем і не погоджували межі ділянки, яку продали з молотка без номера.

Крім того, в мерії пояснюють, що чинним законодавством не заборонено відводити земельні ділянки без адресного номера, оскільки поштові адреси, в першу чергу, присвоюються об’єктам нерухомості, а номери земельних ділянок йдуть похідними від номерів об’єктів нерухомості, розташованих на них. «Земельна ділянка площею 61,0 кв. м була вільною від забудови, тому її відведення здійснювалося без присвоєння адресного номера. Для земельної ділянки та її ідентифікації в єдиній геодезичній системі України присвоюється кадастровий номер. У земельної ділянки площею 61,0 кв. м він був», – зазначає міський голова.

Насамкінець у мерії додають, що договір оренди земельної ділянки площею 15 кв. м, укладений з Ярославом Білейчуком, міська рада не розривала.

Тож виходить, що підприємець має в оренді землю, має право власності на магазин, однак хтось, мабуть, накинув оком на його бізнес. Бо ж як інакше можна пояснити те, що невідомі особи спилюють огорожу його магазину та приїжджають туди наступного дня торгувати кавунами і заявляють, що ця земля – їхня?

Зараз сім’я Білейчуків хоче довести цю справу до кінця і надалі боронитиме магазин від зазіхань. Однак вони кажуть, що ніхто з коломийських юристів чомусь не хоче братися за їхню справу. І гадають, що юристи, мабуть, бояться місцевої влади.

Наталя ДЕРКЕВИЧ