Ситуація в українській енергетиці виглядає дуже тривожною. Старт опалювального сезону у багатьох регіонах виявився проблемним, аж до запровадження надзвичайної ситуації, а перспектива віялових відключень світла виглядає, на жаль, цілком реалістичною.

2 листопада «Укренерго» звернулося по аварійну допомогу до Білорусі та Словаччини, та отримало звідти додаткові обсяги електричної енергії. Оптимістичний сценарій дозволяє припустити, що у такий спосіб легалізується ідея постачання електроенергії  з Білоруської АЕС. Песимістичний закликає звернути увагу на плюсову температуру на вулиці та наявні проблеми в енергопостачанні. Не зайвим буде згадати про пікантний момент: хоче навесні 2021 року президент Литви Гітанас Науседа з трибуни Верховної Ради закликав Україну не купувати білоруську електроенергію, Литва сама її сьогодні купує.

Україна, на жаль, не зуміла позбавитися енергетичного дисбалансу, коли влітку завдяки суттєвому компоненту ядерної енергетики у державі спостерігається перевиробництво електроенергії, а під час опалювального сезону забезпечення споживачів теплом та світлом залежить від роботи теплоелектростанцій. Протягом 2,5 останніх років дії команди Зеленського спричинили глибоку кризу: поправка Геруса, ухвалена ще восени 2019 року, дозволила закуповувати електроенергію в Росії та Білорусі, підірвавши позиції вітчизняних виробників, а менеджмент Коломойського фінансово знекровив державну компанію “Центренерго”. Чи варто дивуватися, що сьогодні запаси вугілля на складах втричі менше за нормативні обсяги? Наголошу, що Росія заборонила експорт енергетичного вугілля до України з 1 листопада та скасувала аукціони про продаж нашій країні електроенергії.

Хоча у підземних сховищах газу України знаходиться понад 18 мільярдів кубометрів (цього обсягу має вистачити для проходження опалювального сезону), НАК «Нафтогаз України» та «ГТС України» зберігають мовчанку стосовно структури власності на «блакитне золото». Це означає, що далеко не весь обсяг газу в українських підземних сховищах був закуплений державною компанією за низькими цінами. Тому неконтрольоване зростання ціни газу попри державні обіцянки – на жаль, вірогідний сценарій.

У своєму прагненні зазирнути в очі Путіна Володимир Зеленський геть забув, що Кремль традиційно та наполегливо використовує енергетику як політичну зброю. Причому дє нахабно всюди, де має відповідну можливість.  Росія не лише просуває NordStream2, але і чекає першого масштабного блекауту в Україні, щоб запропонувати енергетичну допомогу з політичними умовами. І чутливий до оплесків та схвальних відгуків Володимир Зеленський стрімко мчить до цієї пастки, наслідки потрапляння до якої можуть бути щонайменше драматичними.