На початку жовтня всю Україну сколихнула звістка про смерть 17-річної породіллі Андріани Бордун (Федак) з Долини. Після кесаревого розтину в жінки почалася сильна кровотеча, а лікарі, за словами її родичів, не поспішали рятувати породіллю. Вони припускають, що Андріані могли влити не ту групу крові, і звинувачують у її смерті працівників Долинської ЦРЛ.

Родичі Андріани кажуть, що вагітність у неї проходила без ускладнень, проте незадовго до пологів жінка відчула, що дитина не рухається. Тоді лікарі терміново призначили кесарів розтин. Як наслідок, в Андріани народилася донечка, а от її стан почав стрімко погіршуватися. Після операції у палаті з Андріаною та дитиною дозволили залишитися на ніч бабусі. Вночі в Андріани почалася кровотеча, всі пеленки були в крові, що виходила згустками. Бабуся покликала акушерку, дружину лікаря Коляджина, яка подивилася і сказала: «Не панікуйте – так має бути».

Родичі також стверджують, що жоден з лікарів, які проводили операцію, не заходив після цього до Андріани, хоча бабуся цілу ніч била тривогу. Аж зранку вони взялися рятувати породіллю: намагалися влити кров, від чого їй стало ще гірше, а потім викликали на підмогу лікарів з обласного центру. Породіллю швидкою забрали до Івано-Франківська, але, на превеликий жаль, врятувати не змогли. Занадто багато часу й крові було втрачено.

Андріану Бордун (Федак) поховали 2 жовтня, а проти лікарів порушили кримінальну справу згідно з ч. 2 ст. 140 ККУ (неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітній).

 

Правда чи виправдання?

Начальник кримінальної міліції у справах дітей УМВС в області Алла Бойчук повідомила, що причиною смерті Андріани Бордун є комбінований шок, але ще немає висновку судмедексперта про те, від чого він виник. Чи це дійсно, як стверджують батьки, лікарі влили не ту групу крові, чи щось інше. «Поки що триває досудове розслідування. Допитані усі, в тому числі й лікарі. Тільки чекаємо офіційних документів для того, щоб зробити остаточний висновок», – сказала вона.

Директор департаменту охорони здоров’я ОДА Мирон Матейко розповів, що «питання вже передано на запит до прокуратури і будуть проводитись слідчі дії». Також департамент уже виніс свої рекомендації про «зняття з посади заступника з лікувальної роботи, чергового лікаря, акушера-гінеколога, відсторонення двох акушер-гінекологів, які оперували, і адміністративне стягнення до всього персоналу, який чергував на той час».

А ось головний лікар Долинської ЦРЛ Ігор Романюк, до якого ми зателефонували,  спершу ніяк не міг пригадати, хто така Андріана Бордун – так ніби там кожного дня помирають породіллі і проводиться службове розслідування. Відтак він намагався відхреститися від коментування ситуації тим, що тільки недавно отримав результати службового розслідування і ще не встиг їх вивчити. «Можу сказати одне: наразі звільнена чергова лікарка Венера Мельник. А далі, відповідно, є підготовлений висновок і нашого службового розслідування, і обласного. Тому коли ці лікарі вийдуть на роботу (в одного там закінчення терміну переатестації, а другий – на лікарняному), тоді я зможу вжити якихось заходів, – зазначив Романюк. – Дрінь (завідувач акушерсько-гінекологічного відділення – ред.) вже десь два тижні на лікарняному, а до того був у відпустці, бо балотувався в депутати».

Головлікар так і не зміг чітко відповісти, буде цих лікарів звільнено тільки з посад чи взагалі з лікарні. До персоналу ж, який чергував у той час, коли помирала породілля, застосують адміністративні стягнення, одним з яких, на думку головлікаря, є участь у симуляційних тренінгах.

Жодних інших подробиць цієї справи пан Романюк не захотів розповідати по телефону, остерігаючись прослуховування. Між тим, подейкують, що у ту ніч, коли стікала кров’ю юна породілля, до якої ніхто з лікарів не спішив, у Долинській лікарні святкували день народження чергової лікарки.

Так це чи ні – достоту невідомо. Але те, що смерть 17-річної породіллі сколихнула громаду і пролила світло на інші непривабливі сторінки з життя Долинської ЦРЛ, – факт.

 

Троє жертв

39-річну Світлану Маленкович з Долинською ЦРЛ пов’язують три смерті: мами, новонародженого маляти та вітчима. Жінка вважає, що всі вони померли через недбалість долинських лікарів.

«Венера (Мельник – ред.) робила моїй мамі чистку поліпів, після якої вона померла. Коли ми приїхали в онкодиспансер, то там були в шоці, як вона чистила поліпи і не бачила, що у мами пухлина, не сумісна з життям. Венера пошкребтала той поліп, і воно подразнилося й пішла онкологія… Ще немає року, як я маму поховала», – розповіла пані Світлана.

Жінка також стверджує, що її вітчима довів до інфаркту лікар Долинської ЦРЛ Смотрич прямо у себе в кабінеті, бо не хотів продовжити йому лікарняний через чотири дні після стентування в Києві. Крім того, вона каже, що Долинська лікарня 16 років тому забрала життя її новонародженої дитини, а першу дитину три роки до того тут зробили інвалідом – при кесаревому розтині хлопчика витягували так, що він тепер кульгає. Та й саму її під час перших пологів інфікували.

«У мене друга дитина померла, тому що, як виявилось, ще при перших пологах вони занесли мені в організм інфекцію», – розповіла жінка. Мовляв, коли їй вливали кров, то донором взяли її чоловіка, у якого теж перша група, але, як пізніше виявилося, резус «плюс», а в неї – «мінус». «Вони неправильно визначили групу крові у чоловіка, сказали, що в мене «мінус» і в нього «мінус», тому він може бути донором. А потім при наступних пологах, я народжую дитину, а в мене хлопчик зеленіє. Ніхто не розуміє, що відбувається», – продовжує пані Світлана. А потім, коли приїхали лікарі з Франківська і при аналізі врешті виявилося, що у чоловіка резус «плюс», вони питають: як він міг у вас бути донором, якщо це несумісні групи крові? «І сказали, що мені не можна вже мати дітей і що в мене антитіла, тобто гепатит С», – додає вона.

Пані Світлана також пригадує випадок з сестрою 13-річної давності: «Коли моя сестра була вагітна, то тут так тягнули-тягнули, казали, щоб вона прийшла пізніше, що ще може тиждень погуляти. Але ми не витримали і поїхали до Франківська. Там її одразу прооперували і сказали, що такий перенос, що в дитини вже голова тверда. Ще б декілька днів – і все!»

 

Люди – не верблюди

Дитина Лілії Мотузової прожила всього 22 години. Жінка каже, що не хотіла народжувати у Долині, хотіла в обласному центрі, однак долинські лікарі не відпустили її туди. Внаслідок неправильного визначення терміну вагітності і значного переносу в неї почала розкладатися плацента і легені дитини забило брудом.

«У пологовий будиок я потрапила в неділю, коли відчула, що дитина не рухається, – розповіла пані Ліля. – Вони подивилися і сказали, що мені ще рано народжувати. Чоловік казав лікарям: «Як вона не може сама родити, то ріжте». Але Смотричка казала, що природа все сама зробить. А як приходив на огляд Коляджин, то все казав свою улюблену фразу: «Люди не верблюди – 50 тижнів не носять», на що я йому відповідала: «Мені мало що бракує». А вже було давно перевалило за 40-й тиждень».

«У суботу зранку в мене почали відходити води, але це вже водами не назвеш. Це текла речовина болотяного кольору з жовтими крупинками. Я не відчувала рухів дитини, – продовжує жінка. – Тоді вони повезли мене на УЗД, тому що в лікарні поміняли двері і ні в кого не було ключа від кабінету УЗД. Там сказали, що серцебиття є. Тоді мене повезли додому до дитячого лікаря, бо його вже декілька днів не було на роботі. Виявилось, що його немає вдома. Після цього ми подзвонили у дитячу реанімацію і просили дати звідти дитячого лікаря. Тоді вони прийняли рішення робити кесаревий розтин».

В обід до породіллі прийшла лікарка і сказала телефонувати чоловікові, бо з дитиною погано, вона не може дихати і терміново потрібні ліки. Чоловік через своїх знайомих викликав реанімаційну бригаду з Франківська, і вони були три години біля дитини. «Коли вийшли, то сказали, що цим болотом, жабуринням цим забиті шлунок і легені, – пригадує Ліля. – А це означає, що дитина вже не перший день цим дихає».

Лікарі знали, що дитина настільки важка, що її просто не довезуть у швидкій до обласного центру. Пообіцяли, що якщо їй стане легше, то на другий день заберуть,  але до другого дня вона не дожила. «І сказали, що на момент потрапляння у родом у мене вже був тиждень переносу. А ще тиждень я пробула там», – додає Мотузова.

Жінка стверджує, що прийшла народжувати абсолютно здоровою, а коли прочитала висновок, то здивувалася, скільки хвороб у неї є. «У лікарському висновку про смерть дитини пише, що смерть спричинило обвивання пуповиною, хоча дитина народилася живою. І ще написали, що дитина народилася вчасно. Насправді вона померла тому, що від переносу в мене почала розкладатися плацента і дитині забило легені брудом. А в свідоцтві про смерть пише, що в неї була внутрішньоутробна гіпоксія, – розповідає пані Ліля. – Ніхто не думав, що мені в руки потрапить копія лікарського висновку. А там писали вже, що могли. Навіть моє ім’я є вписане як померлої – не думали, що виживу».

 

Смерть племінника

В отця Михайла Хомина два роки тому помер племінник. Маленький В’ячеслав встиг прожити неповних чотири місяці. Чоловік каже, що сестра не хотіла народжувати у Долинській лікарні, але звідти її не відпускали в інший заклад.

«Коли Ліля почала погано себе почувати, то звернулась по допомогу до лікарні. Тоді прийшов Богдан Коляджин і наполягав на тому, щоб вона лягала до нього у Вигодський відділ. Сестра просилася до Василя Шворака, але Коляджин забороняв. Казав дати гроші, щоб дозволив лягти в Долинське гінекологічне відділення. Ми просили Шворака про допомогу, але він не міг нічого вдіяти, оскільки сестра прописана в с. Шевченково і підлягає Вигодському відділенню гінекології. Потім сестру виписали з лікарні, оскільки вона вже стала краще себе почувати», – розповідає священик.

Через деякий час жінці знову стало зле, вона викликала швидку допомогу і потрапила саме на кінець зміни Коляджина. «Ліля народила сама за 20 хвилин, а вже потім у висновку напишуть, що вона народжувала близько години. На третій день її синові стало гірше, йому було важко дихати. До нього збіглись усі лікарі і його забрали під лампу, внаслідок чого тіло покрилось синіми плямами. Коли дитя лежало під лампою, за ним не було належного нагляду», – вважає Михайло Хомин.

Коли ж породіллю з дитиною через тиждень забрали до обласної лікарні, то виявили, що їй у Долині залишили марлевий тампон. «Лікаря, який це виявив, миттєво відправили у відпустку. А пізніше написали, що хвороба дитини виникла через внутрішньоутробну інфекцію, і смерть племінника списали на підготовлене захворювання. Я особисто ходив по запису до головного лікаря, але хам вигнав мене матом до папи Римського», – пригадує отець Михайло.

Родичі пробували шукати правди і справедливості, навіть зверталися в прокуратуру, але безрезультатно…

Як бачимо, смерть 17-річної породіллі Андріани Бордун – не поодинокий трагічний випадок. Пологи у Долинській лікарні й раніше закінчувалися смертю. Але скільки ще смертей має бути, щоб у пологовому відділені Долинської ЦРЛ відбулися зміни? Скількох немовлят чи породіль ще треба поховати, щоб некомпетентних лікарів та лікарів, які неналежно виконують свої обов’язки, таки притягнули до відповідальності? Поки що ці питання залишаються без відповіді…

Наталія КОЗАК