Це почесна дата не тільки для ювілярки, а й для всієї Коломийської громади.
Про це повідомили на сторінці управління соцполітики Коломийської міської ради.
8 листопада 2024 року жителька села Грушів Коломийського району Уграк Ганна Юріївна зустрічає свій поважний 100-річний ювілей.
Народилася Ганна Юріївна 8 листопада 1924 року в селі Грушів, де й мешкає до сьогодні. За свої 100 років жінка прожила нелегке життя. З малолітніх років тяжко працювала, зазнала голодні й холодні роки голодоморів, воєнне лихоліття та труднощі післявоєнної відбудови.
Ще будучи юною дівчиною, Ганна допомагала хлопцям з УПА, була їх провідником по місцевим дорогам і лісам. Роки радісні і тяжкі, святкові і буденні, насичені подіями та непередбачуваними змінами. Всю трудову діяльність Ганна Юріївна працювала в рідному селі, в колгоспі. Брала активну участь у громадському житті села Грушів, співала у церковному хорі.
Пані Ганна сильна духом людина, сповнена оптимізму та щирості. Вона вміє радіти життю, а невдачі сприймає лише як випробування долі, які потрібно пройти з гідністю. Односельці її шанують, а син, донька, четверо онуків, вісім правнуків та двоє праправнуків оточують піклуванням та любов’ю.
“Від щирого серця вітаємо Ганну Юріївну з таким поважним Днем народження, з 100-річним ювілеєм! Вклоняємося її життєвій мудрості та багатому досвіду. Бажаємо міцного здоров’я, щастя, родинного затишку, мирного неба та спокою і щоб наступний день народження Ганна Юріївна обов’язково відзначала разом зі своєю родиною у вільній, мирній та процвітаючій Україні!”, – йдеться в дописі.
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Про митців неможливо писати в минулому часі. Це людина була, жила, а митець він поза часом, і минулим також. Бо він є доти, доки є його твори, навіть якщо про них і мовчатимуть. Але Володимиру Луканю не загрожує мовчання, бо занадто багато зробив він усього як доброго, так і талановитого. Проте краще говорити про нього
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного