Здоров’я – безцінне. Ми так часто його бажаємо під час всіляких урочистостей або святкувань і переважно робимо це, віддаючи шану традиціям. А вже потім бажаємо любові, достатку та успіхів.

У тому, що здоров’я є скарбом кожної людини, переконаний житель села Спас, що на Прикарпатті, Микола Дацьо. У 2019 році юнакові зробили унікальну операцію з пересадки нирки, де донором стала його рідна мати. Жінка без вагань віддала свою нирку рідній кровинці, тим самим врятувавши синові життя. У львівській лікарні лікарі-хірурги провели операцію з пересадки нирки. Операція пройшла успішно, і орган прижився. Тепер і мати, і син живуть із однією ниркою.

Як відомо, нирки – це парний орган. На них лежить дуже важлива функція, яка полягає в очищенні крові від різних шлаків і токсинів та виведення їх із сечею. Крім того, нирки беруть участь у регуляції артеріального тиску, підтримці постійного об’єму рідини у всіх клітинах організму. При втраті одного з цих органів інший практично повністю приймає на себе його функції. У Миколи відмовились працювати обидві нирки.

“Микола ріс здоровою дитиною, я нічого особливого не помічала, – ділиться спогадами мати юнака Ольга Миколаївна. – Коли чотири роки тому наша сім’я почула про його діагноз, то нам здавалося, що це вирок. Але мої молитви почув Господь. Взявши всі необхідні аналізи, лікарі підтвердили, що я можу бути донором для сина. Не втрачаючи ані секунди, ми почали підготовку до операції”.

Спочатку Микола Дацьо був на гемодіалізі (апарат “штучної нирки“, який перекачує і очищує кров). Це величезне навантаження на організм. І воно повторювалося для Миколи тричі на тиждень: він їздив у лікарню до Івано-Франківська, а потім його перевели у Калуш.

“Тепер я живу без гемодіалізу. Головне – не зациклюватись на хворобі і пам’ятати, що на все воля Божа, а здоров’я – то безцінний дар природи. На жаль, воно дається не всім і не навіки, – каже хлопець. – Я й гадки не мав, що в такому молодому віці почую такий діагноз. Не нарікаю, дякую Богові за кожен прожитий день. А лікарям висловлюю вдячність, що провели таку операцію і врятували мені життя”.

Під час нашої розмови Микола зазначив, що має першу групу з інвалідності. Раніше, до хвороби, він їздив на заробітки до Чехії.

Операцію львівські лікарі провели у серпні 2019 року. Тому хлопець, за рекомендаціями лікарів, час від часу їздить у Львів здавати необхідні аналізи. Нирка прижилася, і це головне. Нині і мама, і син почуваються добре. А далі – підтримувальна імунотерапія таблетками і здоровий спосіб життя.

Як каже спасівчанин, усі ліки від держави він отримує безкоштовно на суму понад 25 тис. грн щомісяця. Бо якщо у сім’ї є такий хворий, то усіх доходів членів сім’ї і пенсії самого Миколи не вистачило б на ці дорогі препарати.

Хлопець також розповів, що кошти на трансплантацію нирки йому збирали не тільки усім селом, але й всією Україною. Новина про Миколу швидко поширилася в соцмережі «Фейсбук». До нього тоді телефонували люди з різних областей країни і переказували кошти на рахунок. Бо світ не без добрих людей.

З вигляду й не скажеш, що Микола живе з однією ниркою… Веселий, усміхнений і життєрадісний. Під час нашої зустрічі ми не почули жодних нарікань з його боку. Справжній оптиміст! І головне, хлопець переконаний, що у них із матір’ю буде все гаразд. Інакше й бути не може, бо в обидвох – по одній нирці… І в кожної – окреме життя.

Мар’яна ЛОКАТИР