Режисер: Джузеппе Торнаторе

Цього року досвідчений італійський режисер Джузеппе Торнаторе («Новий кінотеатр «Парадізо», «Проста формальність»,«Малена») випустив «Двоє у всесвіті» – сентиментальну драму з містичним відтінком, пронизану (в буквальному сенсі слова) зоряним світлом. Основна увага прикута до акторського дуету – Джеремі Айронса, який на автоматі повторює звичну роль сумного інтелектуала (такого собі Гумберта Гумберта, але без збочених звичок), і Ольги Куриленко. «Дівчина Бонда» вкотре нагадує, що її серйозно недооцінюють як акторку, і тут у неї стався справжній tour de force.

Дія відбувається в невідомому італійському місті. Студентка Емі (Ольга Куриленко) і учений Ед Ферум (Джеремі Айронс) пристрасно захоплені одне одним, і здається, ідилія триватиме всі дві години екранного часу, як раптом педагог перестає відповідати на дзвінки коханої, залишаючи дівчину в сумних здогадках. Через кілька днів Емі дізнається про смерть професора, але їй, як і раніше, приходять від нього смс-повідомлення і посилки – квіти, диски з відеозаписами, листи. Ці презенти, звичайно, змушують згадати історії про привидів у кіберпросторі, але фільм Торнаторе зовсім не про потойбіччя.

Як виявилося, професор незадовго до смерті придумав складну систему передачі посилок і повідомлень своїй коханій. Навколо цих «нізвідки з любов’ю»-послань і розгортається історія. Посмертна «авантюра» Еда з посилками і повідомленнями, що має на меті полегшити для Емі біль втрати, – це ще й дотепна спроба створити ілюзію безсмертя на Землі. У картині на всі лади обігрується зоряна тематика: постійна гра астрономічними термінами і поняттями в повсякденному житті повинна привести глядачів до розуміння глибинних метафор. Торнаторе вже не вперше займається вихованням своєї публіки – недарма навіть в «Малені» він змусив людей говорити про фільм після перегляду. Так буде і тут.

Ед неодноразово порівнює своє посмертне віртуальне існування зі світлом «мертвої» зірки, яка добре помітна в небі, але насправді давно перестала існувати і з часом зникне зовсім. Фільм часом нагадує пости зі сканами атласів у tumblr, багаті на терміни, які не всім зрозумілі, але мають особливу чарівність. З давніх-давен люди вдивляються у зоряне небо, а зараз також репостять картинки з малюнками сузір’їв і комет. Цей інтерес до космосу, його неосяжності і таємничості відіграє в картині ключову роль і навіть вселяє надію, що безмежна темна порожнеча може дати відповіді на будь-які питання буття.

Підробіток у головної героїні теж непересічний: дівчина працює каскадером, виконує на знімальному майданчику особливо небезпечні трюки: горить заживо, вішається, жене машину на край обриву і, позуючи скульптору, дозволяє на півдня замурувати себе в гіпсі. Всі екстремальні завдання так чи інакше відображають її внутрішній стан, так що глядач часом змушений гадати, чи відбувається з нею щось жахливе насправді, чи це черговий трюк.

Найбільш яскраво у Торнаторе розкрита астрономічна тема, яка рефреном з’являється майже в кожній сцені. Основна і, мабуть, єдина його слабкість – роздуми професора про те, яке це – зникнути з лиця землі і перестати існувати. Вони об’єднують теми безсмертя і небуття, реінкарнації, паралельних світів і попутно розвивають його власні теорії про життя після смерті. Багатослівність і еклектична побудова сюжету декого зіб’ють з пантелику, але в цілому «Двоє у всесвіті» влучає точно в ціль. Мішенню для Джузеппе є серця так званого покоління tumblr, до яких, втім, через відсутність масштабної промокампанії фільм навряд чи добереться.

ФЕЛІНСЬКИЙ