В онкогематологічному відділенні Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні статистика одужань більш ніж втішна. Завдяки чому вдається досягати такого результату і чому маленькі онкохворі пацієнти краще реагують на лікування, ніж дорослі?

Діти сильніші, ніж дорослі

Наразі на обліку Івано-Франківської обласної дитячої лікарні зареєстровано близько двох сотень онкохворих, з яких на постійному лікуванні, в гострій фазі перебігу недуги, як правило, перебуває 10-12 дітей.

На Прикарпатті у структурі дитячих раків переважають онкогематологічні захворювання, зокрема лейкемії (рак крові) та лімфоми (рак лімфатичних вузлів). Якщо в дітей ці хвороби вчасно виявити і пролікувати, то в більшості випадків результатом є одужання. Так, з 10 дітей, в яких діагностували лейкоз, семеро повністю виліковуються. Стосовно певних видів лімфом ще краща статистка – 90% одужують.

«Важливим фактором, який сприяє одужанню, є стан організму, його  опірність, – розповідає доцент кафедри дитячих хвороб ПО Івано-Франківського національного медичного університету Зоряна Вовк. – Дуже часто маленький пацієнт, коли починає лікуватися, наприклад, від лейкемії, помирає зовсім не від онкозахворювання. Адже вже на 8-15-ий день після початку лікування хвороби медики бачать відповідь організму маленького пацієнта на лікування і чітко знають, яка повинна бути подальша тактика ведення боротьби з недугою. Однак внаслідок суттєвого зниження імунітету дитина може підхопити будь-яку інфекцію і не впоратися з нею».

Це може бути навіть банальне ГРЗ. Саме тому онкохворі діти перебувають у спеціальному приміщенні, декотрі – в боксованих палатах. Іноді в дитини виявляють гепатит, що теж неабияк ускладнює лікування раку. Те саме стосується і TORCH-інфекцій (цитомегаловірус, токсоплазмоз, герпес і т.д.), яких теж бажано позбутися ще до початку основного лікування онконедуги. Навіть ротова порожнина повинна бути санована, тобто будь-які проблеми із зубами необхідно усунути. Часом онкохворому малюку ніяк не вдається вилікувати звичайний стоматит, не допомагають жодні медикаменти.

З іншого боку, онкохворі діти, порівняно з дорослими, значно частіше одужують. Хоча дитячі протоколи є складнішими, ніж дорослі. Так відбувається завдяки тому, що дитячий організм позбавлений великої кількості хронічних захворювань, не надто зашлакований, не зіпсутий шкідливими звичками тощо. Також у дитячому віці імунна та лімфоїдна системи перебувають у стані розвитку, тому є більш сприйнятливими до терапії.

«Окрім цього, діти мають значно більшу жагу до життя, – каже  медик. – Можливо, вони не до кінця усвідомлюють складність страшної хвороби, тому й легше її сприймають. За всі роки роботи в дитячому онкогематологічному відділенні я зробила цікаве спостереження: усміхнені, радісні діти значно частіше одужують».

Не надія, а підтримка

Практичний психолог Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні Яна Процюк зазначає, що маленькі пацієнти онкогематологічного відділення насправді дуже дорослі. Вони можуть багато чого розповісти про своє захворювання, його перебіг та особливості лікування. А найголовніше, що страшний діагноз, як розповідає психолог, для хворої дитини не є важливим. Вони все одно хочуть бавитися. Тому всі методики роботи з такими малюками будуються у формі гри.

Яна Процюк також наголошує, що з дитиною обов’язково необхідно відверто розмовляти про її недугу, в жодному разі не уникати відповідей на її запитання, обов’язково пояснювати всі нюанси.

«У віці від 4 до 6 років малюк починає говорити про смерть, часом навіть бавитися в такі ігри, коли когось треба поховати. І це нормально, адже це те, що трапляється в повсякденному житті, – запевняє психолог. – Зазвичай дітей намагаються відгородити від інформації про смерть, що я вважаю неприпустимим. Смерть є логічним завершенням життя. Тому важливо про це казати, коли малеча запитує».

Яна Процюк підкреслює, що батькам онкохворої дитини варто до останнього давати своєму малюку не надію, а підтримку, яка забезпечить позитивні емоції.

Брак поінформованості

Інтенсивна терапія при онконедугах є доволі тривалою. Дитина перебуває у відділенні близько дев’яти місяців. Наразі онкогематологічне відділення розраховане на 25 ліжок, хоча зараз розглядають питання щодо його  розширення.

Щодо ситуації з лікуванням онкохворих дітей на Прикарпатті, Зоряна Вовк відзначає надзвичайно низьку поінформованість серед населення, в тому числі й серед лікарів. Чомусь більшість переконана, що рак – це вирок.

«Але в дитячій онкології, принаймні в Івано-Франківській області, ситуація доволі втішна, – наголошує Зоряна Вовк. – Ці діти не просто виживають, але  й якісно живуть, навчаються в університетах, одружуються, народжують і виховують дітей».

Лікар каже, що чимало батьків, які дізнаються про страшний діагноз своїх дітей, одразу чомусь починають збирати гроші на лікування за кордоном, адже впевнені, що лише там можуть допомогти. Насправді ж у більшості випадків дитячих онкозахворювань немає потреби в закордонному лікуванні. Якщо недуга не є надважкою, її успішно лікують в обласній дитячій лікарні. «Після діагностування раку ми спершу робимо скринінг лабораторних даних, – пояснює доцент. – Якщо до 15-го дня дитячий організм позитивно  прореагував на лікування, то цей маленький пацієнт може продовжувати терапію в нашому відділенні. Якщо результати гірші, це теж не означає, що треба звертатися до іноземних медиків». Розуміючи, що дитині необхідна «важча» хіміотерапія, її спрямовують в НДСЛ «Охматдит», що у Києві, оскільки там зосереджена найновітніша апаратура, яка розрахована на проведення високодозової хіміотерапії. Існують лише певні випадки онкогематологічної та онкологічної патології, які вимагають пересадки кісткового мозку за кордоном, а саме – відсутність родинного донора.

У випадку необхідності пересадки кісткового мозку від неродинного донора МОЗ мало б виділяти певну суму коштів, аби виконати цю операцію за кордоном.

Хороші результати в одужанні маленьких онкохворих пацієнтів лікар пояснює ще й використанням тільки європейських протоколів.

Лише 30%

Наразі державне забезпечення ліками онкохворих дітей не є повним – всього 30% від необхідного. Хоча до початку воєнних дій на сході України медикаменти поставлялися у достатній кількості.

Лікування маленьких пацієнтів обходиться в кількасот тисяч гривень. Як наголошує Зоряна Вовк, ще жодного разу не було такого випадку в Івано-Франківській обласній дитячій клінічній лікарні, аби дитина померла від раку саме через брак коштів для лікування. Значною мірою завдяки доброчинним організаціям та приватним благодійникам.

«Якось одна жінка пожертвувала аж 60 тисяч гривень, пояснивши, що всі її родичі проживають за кордоном, а вона мешкає сама в одному з прикарпатських сіл. Сказала, що гроші їй узагалі не потрібні, тож хоче віддати їх на добру справу», – пригадує Зоряна Вовк.

Також цьогоріч іноземні благодійники передали 20 тонн гуманітарної допомоги для онкогематологічного відділення обласної дитячої лікарні. Окрім цього, щороку батьки, які мешкають в Івано-Франківську і чиї діти онкохворі, мають право отримати 50 тисяч гривень допомоги.

Наталя МОСТОВА