Сьогодні, 26 листопада, в Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів.
До поминальних заходів долучилися і представники обласної та місцевої влади Прикарпаття, зокрема, заступники голови обласної державної адміністрації Богдан Футерко, Людмила Сірко, керівник апарату обласної ради Михайло Королик, військовослужбовці Збройних Сил України, рятувальники, поліцейські та громадськість міста.
У Меморіальному сквері міста відбулася поминальна акція “Дзвін пам’яті”. Хвилиною мовчання вшанували усіх загиблих українців. Священнослужителі відправили поминальну панахиду за всіма невинно убієнними.
«У цей день ми поминаємо жертв штучного голоду в Україні 1932-1933 років, молимося за упокій воїнів, які гинуть щодня, згадуємо жертв Небесної Сотні, – тих, які віддали своє життя за волю і незалежність нашої держави. Голодомор є знаковим проявом тривалого геноциду на українській землі, який у двадцятому столітті нищив культурну еліту, селянство, духовенство та призвів до 15 мільйонів жертв», – розповів, звертаючись до присутніх Богдан Футерко.
Посадовець зауважив, що геноцид українського народу триває й сьогодні. Цілий світ бачить як Росія системно нищить український народ, не маючи сил перемогти на полі бою, ця терористична країна воює із цивільним населенням. Вбиває людей, руйнує житло, лікарні, школи, ракетними ударами знищує енергетичну та опалювальну систему нашої країни.
«Пам’ять про Голодомор, Майдан та сучасні виклики об’єднують усіх українців заради Перемоги. І ми вистоїмо і переможемо!», – наголосив Богдан Футерко.
Керівники обласної влади вручили нагороди родинам захисників, які загинули під час виконання бойових завдань на фронті.
Учасники поминального заходу поклали квіти до хреста пам’яті жертв комуністичних репресій та запалили свічки пам’яті жертвам голодоморів.
Коли ви востаннє дивилися на небо? А на землю? А на гори? А так, щоб усе це бачити одночасно? Іноді думаю, що нам дуже пощастило, що у нас є мистецтво, яке може легко спинити прекрасну мить і дати можливість споглядати водночас небо та землю, торкатися одночасно весни та літа, мандрувати поміж засніженими горами
Я намагаюся інколи відволікатися від новин та подій на фронті, щоб не з’їхати з глузду. Але чим далі триває це пекло, тим коротшим стає період абстрагування від фронту. Війна вже не просто стала частиною життя. Вона вросла в кожну клітину тіла. Мого. Його. Тепер вона з нами назавжди. Потрібні лише для фронту? Коли Вова приїжджає
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного