Сьогодні, 26 листопада, в Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів.
До поминальних заходів долучилися і представники обласної та місцевої влади Прикарпаття, зокрема, заступники голови обласної державної адміністрації Богдан Футерко, Людмила Сірко, керівник апарату обласної ради Михайло Королик, військовослужбовці Збройних Сил України, рятувальники, поліцейські та громадськість міста.
У Меморіальному сквері міста відбулася поминальна акція “Дзвін пам’яті”. Хвилиною мовчання вшанували усіх загиблих українців. Священнослужителі відправили поминальну панахиду за всіма невинно убієнними.
«У цей день ми поминаємо жертв штучного голоду в Україні 1932-1933 років, молимося за упокій воїнів, які гинуть щодня, згадуємо жертв Небесної Сотні, – тих, які віддали своє життя за волю і незалежність нашої держави. Голодомор є знаковим проявом тривалого геноциду на українській землі, який у двадцятому столітті нищив культурну еліту, селянство, духовенство та призвів до 15 мільйонів жертв», – розповів, звертаючись до присутніх Богдан Футерко.
Посадовець зауважив, що геноцид українського народу триває й сьогодні. Цілий світ бачить як Росія системно нищить український народ, не маючи сил перемогти на полі бою, ця терористична країна воює із цивільним населенням. Вбиває людей, руйнує житло, лікарні, школи, ракетними ударами знищує енергетичну та опалювальну систему нашої країни.
«Пам’ять про Голодомор, Майдан та сучасні виклики об’єднують усіх українців заради Перемоги. І ми вистоїмо і переможемо!», – наголосив Богдан Футерко.
Керівники обласної влади вручили нагороди родинам захисників, які загинули під час виконання бойових завдань на фронті.
Учасники поминального заходу поклали квіти до хреста пам’яті жертв комуністичних репресій та запалили свічки пам’яті жертвам голодоморів.
Кожного з нас змінить ця війна. Чуючи такі слова ще у 2022, я не уявляла, як саме це торкнеться мене самої та моєї сім’ї, та як я відреагую на це. Розуміння того, що внутрішні трансформації невідворотні, прийшло потім, пізніше. І той факт, що ми вже не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення, треба визнати
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного