Форт Монро у Хемптоні (штат Вірджинія, Сполучені Штати Америки) до 2011 року був закритим військовим об’єктом. Нині ж він переходить з військової власності у підпорядкування штату і відкриває ворота для всіх охочих.

Це найбільший кам’яний форт у країні, який до того ж має важливу історичну цінність. На його території є будинок, де проживав президент Авраам Лінкольн. Тут ростуть дуби, посаджені ще у часи заснування форту. Є каземати, де два роки утримувався президент армії Конфедерації після поразки півдня у громадянській війні, а також цвинтар тварин із надгробними плитами.

Журналіст «Галицького кореспондента» побував у цьому історичному місці, яке багато років поспіль було важливим стратегічним об’єктом для США.

Фортеця на віки

У 1607 році капітан Джон Сміт зупинився у місці, яке нині зветься форт Монро. Територія йому сподобалася. Згодом тут він побудував форт Алджернон. Багато років це була основна споруда. Пізніше довкола неї почало розростатися поселення. За часи існування форту будівлі перебували у власності різних осіб, тож нині доволі важко встановити, що кому належить. На території форту багато дубів, деякі з них росли ще до заснування споруди, їм уже по 500 років. Іншим – по 200-300.

Упродовж чотирьохсот років докладалося багато зусиль, щоб форт Монро став справжнім військовим об’єктом. У різні часи тут служили десятки тисяч військових. Їх переміщували з місця на місце, тож точну цифру сказати ніхто не може. Будинки на території різних розмірів, у них проживали солдати разом із родинами. Також були військові казарми. Наразі багато будівель пустує, тож кожен охочий може тут оселитися за відповідну орендну плату.

Форт за його історію нищили кілька разів. Алджернон згорів у 1612 році, новий форт був побудований лише через 20 років. А в 1728 році на його місці виник форт Джордж, стіни якого були зруйновані ураганом 1749 року. У 1822 році почалося будівництво кам’яної споруди форту, і фортом став найбільшим у Сполучених Штатах, побудованим з каменю. Спроектував його французький наполеонівський генерал Саймон Бернард, якого вигнали з Франції після поразки Наполеона при Ватерлоо в 1815 році. Форт названий на честь президента США Джеймса Монро.

Початок і кінець

Через 12 років після його заснування, у 1619 році, для форту на одному з кораблів були придбані темношкірі раби з Африки, їх обміняли на продукти харчування. Тож є підстави вважати, що перші раби, привезені на територію Сполучених Штатів, були саме на території форту Монро. Появу рабства пов’язують з цим місцем.

У 1861 році президентом США став Авраам Лінкольн. Південні штати країни не підтримали його політику і намагалися від’єднатися. Серед них була і Вірджинія. На той час форт Монро був стратегічним об’єктом, який дозволяв тримати оборону з кількох сторін, тож Лінкольн віддавати його не хотів. Він вирішив розмістити там 10 тисяч солдатів, командиром призначив генерала Джеймса Батлера. Якраз у ніч призначення генерала троє рабів, які раніше допомагали укріплювати форт, втекли від своїх власників-солдатів армії Конфедерації і постукали у ворота Монро.

Генерал Батлер прийняв утікачів, вислухав їх і отримав від них дуже багато інформації. Наступного дня власники приїхали за своїми рабами, вимагали віддати їх. Генерал Батлер вийшов і особисто відмовив їм. Коли інші раби почули про це, то 10 тисяч їх прибуло до форту, щоб стати вільними людьми, а форт Монро назвали «фортецею свободи».

Власне цей момент, коли рабів не повернули конфедератам, вважають початком кінця рабства у США.

Форт відкриває ворота

Нині споруду форту відкрили для туристів. Тут діє музей казематів, який за минулий рік відвідали 46 тисяч туристів. Усередині – безліч екземплярів військової техніки, інсталяції, які відтворюють події того часу, одяг, обмундирування і навіть фігура письменника Алана Едгара По. Він спершу служив у форті, а пізніше приїжджав сюди писати свої твори.

А ще тут є камера президента армії Конфедерації Джефферсона Девіса, який просидів у ній два роки – з квітня 1865-го до травня 1867-го. Тодішній уряд довго не знав, що робити з полоненим: стратити чи помилувати. Але якщо страчувати президента, то необхідно було знищити всіх тих військових, які служили в його армії. Врешті-решт було прийняте рішення випустити його на свободу під заставу.

Згодом у казематах жили родини військових. Тоді це приміщення не опалювалося, вбиралень у ньому не було, тож жити там було не дуже зручно.

На території форту 170 будівель. Нині тут проживають приблизно 600 осіб, частина приїжджає сюди на роботу. Місце має надзвичайну історичну цінність, тож його хочуть зробити доступним для громадськості та відкритим для усіх відвідувачів. Офісів тут поки що мало. У приміщеннях немає жіночих туалетів та місць для паркування, тож треба це змінювати.

Будівлю, де мешкали генерали форту, планують використовувати для урочистих подій, реєстрації шлюбу. На території форту облаштують інформаційний центр для туристів, місце для селфі. Тут вже постійно проводяться концерти та різноманітні заходи. Є ресторани, пивоварня, пляжі, куди приїжджають на відпочинок люди з різних регіонів країни.

А ще є унікальний цвинтар тварин з надгробними плитами, де, за даними місцевої газети, поховані 400 домашніх улюбленців.

Ірина ФЕДОЛЯК