Вже у лютому українське дерево буде змагатися з найкращими деревами-конкурсантами Європи.
Акація біла — «Свідок семи поколінь» представить Україну на міжнародному конкурсі «Європейське дерево року». Про це повідомляє Громадська організація “Екосфера”.
В українців буде всього 3 тижні (з понеділка, 1 лютого, до понеділка, 24 лютого), щоб проголосувати та підтримати українське дерево з Франківська — акацію білу.
Акація біла — «Свідок семи поколінь», вік її сягнув уже 140 років. Дерево встигло побувати в складі 6 держав (Австро-Угорщини, ЗУНР, ІІ Речі Посполитої, Німеччини, УРСР та України) та є справжнім свідком історії.
Посаджене воно ще в часи Австро-Угорщини на березі озерця приватного парку родини Ромашканів, заснованого на місці Чорного лісу. Унікальна структура коріння нагадує сплетіння доль та епох. Мабуть, саме тому акація стала улюбленою локацією для фотографування вже семи поколінь жителів Івано-Франківська.
Всього участь у національному голосуванні взяли 2 064 людини. На 2 місці опинився Дуб Карпінського з Отинійської селищної тергромади Франківщини та іменний віковий дуб «Князів Любомирських» з Рівненської міської тергромади.
«З такою шаленою підтримкою ми маємо високі шанси бути знову у фіналі міжнародного конкурсу! Нагадаємо, у 2023 році українська яблуня-колонія із Сумщини посіла 3 місце, поступившись тільки польському Дубу Виробнику та словацькому Драконячому Дубу», – йдеться в дописі.
«Я ніколи серйозно не займався графікою, навіть не уявляв собі, що зможу робити якісь ілюстрації. Зі страхом я взявся читати. Вірші захопили мене, відкрився цілий світ цікавих образів, про які я й не думав ніколи. Усе так збуджувало мою уяву, що я вже не міг не думати про композиції. Ще на прощання Іван попросив зробити
Я недостатньо роблю. Хтось робить більше, ніж я. Та що я там допомагаю, це мало. Мій чоловік не воює і я відчуваю себе винною. Те, що я роблю – це ніщо в порівнянні з тим, що роблять інші. Скільки таких та схожих фраз мені доводиться чути й читати від людей, які допомагають військовим. Та коли
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного