Вже у лютому українське дерево буде змагатися з найкращими деревами-конкурсантами Європи.
Акація біла — «Свідок семи поколінь» представить Україну на міжнародному конкурсі «Європейське дерево року». Про це повідомляє Громадська організація “Екосфера”.
В українців буде всього 3 тижні (з понеділка, 1 лютого, до понеділка, 24 лютого), щоб проголосувати та підтримати українське дерево з Франківська — акацію білу.
Акація біла — «Свідок семи поколінь», вік її сягнув уже 140 років. Дерево встигло побувати в складі 6 держав (Австро-Угорщини, ЗУНР, ІІ Речі Посполитої, Німеччини, УРСР та України) та є справжнім свідком історії.
Посаджене воно ще в часи Австро-Угорщини на березі озерця приватного парку родини Ромашканів, заснованого на місці Чорного лісу. Унікальна структура коріння нагадує сплетіння доль та епох. Мабуть, саме тому акація стала улюбленою локацією для фотографування вже семи поколінь жителів Івано-Франківська.
Всього участь у національному голосуванні взяли 2 064 людини. На 2 місці опинився Дуб Карпінського з Отинійської селищної тергромади Франківщини та іменний віковий дуб «Князів Любомирських» з Рівненської міської тергромади.
«З такою шаленою підтримкою ми маємо високі шанси бути знову у фіналі міжнародного конкурсу! Нагадаємо, у 2023 році українська яблуня-колонія із Сумщини посіла 3 місце, поступившись тільки польському Дубу Виробнику та словацькому Драконячому Дубу», – йдеться в дописі.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи