У ці дні про нього згадують, його возвеличують, співають йому хвалебні оди. В інші –аналізують, подекуди засуджують, дискутують. Беру відвагу називати Франка таки справжнім велетом не тільки української, а й світової культури.

Для маленького села Криворівні, де я мав честь народитися, він сучасник. Сучасник, сучасний чи, може, краще модерновий. Не секрет, він бував у гірському селі впродовж 1901-1914 років, відпочивав, спілкувався з місцевими гуцулами. Любив тутешніх, а вони любили його. Запрошували на нічліг, пригощали гуцульськими буришіниками, гуслянкою, квасним молоком. Щоліта чекали на великого гостя, який мав приїхати на відпочинок і працю. Творчу працю. З запрошення родини Волянських Франко облюбував гори, Криворівню. Тут йому було добре в різних аспектах. Психологічному, творчому тощо.

За час перебування в селі знатний чоловік змінював місце проживання. Спочатку жив у Проця Мітчука. Цього чоловіка шанували за те, що умів лікувати людей, тварин, добре знав все, що пов’язано з Гуцульщиною. Далі – у Василя Якіб’юка-Івандюка, різьбяра, який мешкав на лівому березі Чорного Черемоша, у присілку Заріччі. Попри унікальне дослідження львівського франкознавця Романа Горака «Тричі мені являлася любов», є версії відомих тутешніх музеєзнавців, які запевняли, що цих любовей було більше. І одна з них жила в Криворівні. Щоправда, сучасники Каменяра, старожили села, заперечували це. Мовляв, тут він тільки відпочивав, творив, насолоджувався гірською природою, вивчав гуцульський побут.

Як стверджує відомий прикарпатський історик Петро Арсенич, Франко у Криворівні любив вставати рано-вранці і йшов на прогулянку до лісу. Збирав ягоди, гриби і аж потім брався до роботи. До речі, біля хати-ґражди Параски Харук, де також зупинявся Іван Якович, досі є камінь. Його називають Франковим. Адже, за переказами людей, саме тут він любив присісти для творчости. Зауважу, що автора понад 50 томів поезії, прози, наукових досліджень в «Українські Афіни» запросив Володимир Гнатюк, відомий український збирач фольклору, етнограф. Пізніше навколо них тут почала гуртуватися інтелігенція Києва, Львова. Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь, Антін Крушельницький. Заїжджала погостювати до Франка і Леся Українка. По дорозі на лікування в Буркут. Облюбував Криворівню і Михайло Грушевський. Тут, під шум Черемоша та смерек, вони не тільки працювали, а й обговорювали плани на перспективу. В цілій серії творів, написаних саме тут, Франко змальовує буденне життя горян, розповідає про красу Карпат. З-під його пера вийшли поема «Терен у нозі», «Як Юра Шикманюк брів Черемош», автобіографічне оповідання «У кузні», повість «Великий шум», низка віршів.

Після смерті Франка гуцули не забули про відомого і вченого чоловіка, який щоліта був гостем у селі. За словами дослідників, гуцули навіть приїхали на похорон письменника та несли вінок. А вже згодом відкривали пам’ятні дошки, музеї у хатах, де проживав Франко, видавали твори та описували його перебування в Криворівні. Хоч вже й немало часу минуло з моменту його відвідин  Криворівні, славетне прізвище Франка й улюбленої Криворівні досі на вустах верховинців, криворівчан. Кожна річниця чи кругла дата, пов’язана з його біографією, тут не обходиться без круглих столів, конференцій, франкових читань, вечорів-спогадів та інших заходів чи акцій. А ще Франко досі віддячує гуцулам за їхню гостинність не тільки в культурному, науковому, а й в економічному напрямку. Завдяки Франку і Ко до визначних дат в Криворівні ремонтують дороги, міняють паркани, малюють дахи та покрівлі за бюджетні і спонсорські кошти в будинках культури, загальноосвітніх закладах, на співочому полі. Чого не побачиш в інших селах, віддалених він районного та обласного центрів. З втратою Криму до Криворівні ринули тисячі туристів з України та зарубіжжя. І ніхто, повірте, не оминає музей та хату-ґражду, які тісно пов’язані з Франком за час його тутешнього перебування. Завдяки йому назва села стала відомою далеко за межами неньки-України. Та й цьогоріч, у дні відзначення 160-річчя від дня народження Івана Франка, на його честь на Верховинщині організовують наукову конференцію та святкування на криворівнянському співочому полі.