Про цю жінку останнім часом багато пишуть і говорять в Івано-Франківську. Ще б пак! Вона згуртувала місцевих жінок проти заборони партнерських пологів на місцях, нещодавно виступила на пікеті під стінами ОДА, дає інтерв’ю на цю тему і пише інформаційні запити у всі можливі інстанції.

Боротьба із закостенілою системою збурила хвилю несприйняття і навіть агресії від колег, адже Галина – акушер-гінеколог, доула, яка зараз в декреті.

«Багато хто обурювався, зокрема і ті, кого я дуже поважаю як професіоналів, але я не збиралася ні на кого нападати чи боротися, навпаки – шукаю балансу, – каже жінка. – Бували такі вечори, що я просто відчувала кожною клітинкою свого тіла страшенний негатив у мій бік. Якби ж люди зрозуміли – якщо зламати систему в тій моделі, котра нині є, то від цього виграли би всі: і медпрацівники, і пацієнтки».

Галина мріє працювати у приватному пологовому будинку, де стандарти надання медичного обслуговування, як правило, на дуже високому рівні. Жінки, які народжують зараз, зовсім не такі, як ті, хто це робив років 10 тому. Сучасні жінки хочуть комфорту, і це нормально. 

Нерідко можна почути обурення, мовляв, наші бабці-прабабці народжували посеред поля, при цьому працювали важко, і нічого – все було добре. Причому часто таке говорять самі ж медпрацівники. Так, але тоді умови були інші і завдання інші – просто вижити. А зараз наше завдання – еволюціонувати, розвиватися. Не треба рівняти сучасне з минулим – це дві різні реальності.

«Давайте тоді позакриваємо всі пологові і будемо народжувати, хто де, – сміється Галя. – Давайте повикидаємо пральні машинки і будемо, як колись, прати руками. Підгузки замінимо на пелюшки. З машин пересядемо на коней…»

Вивчитися на лікаря Галину надихнула мама, котра сама мріяла про медичну освіту, але тоді в родини не було грошей на таку освіту. Спершу закінчила медучилище, а тоді вступила до університету, три роки провчилася в інтернатурі. Медицина одразу припала Галині до душі: «Це дійсно моє. Мені страшенно подобалося балакати з породіллями, заспокоювати, особливо люблю розвінчувати їхні міфи, а їх там не злічити».

Коли Галя вперше почула слово «доула», то асоціювала його лише з чимось на кшталт повитухи. Почала шукати-читати. Виявилося, що це сучасна професія, що таких жінок в Україні є багато і вже не один рік. А ті, хто користувався такими послугами, згадують про цей досвід із вдячністю. Галя пояснює, що доула – це жінка, яка супроводжує породіллю під час пологів, надає інформаційну та емоційну підтримку.

Насправді, як виявилося, франківка завжди вміла це робити: «Пам’ятаю, одного разу моя наставниця в пологовому попросила мене піти побавити породіллю, бо жінка була дуже стривожена. Я й гадки не мала, що маю робити з тією панянкою. Потеревенили, я помасажувала їй спину, ми подихали разом… Жінка аж розквітла, з’явився вогник в очах… А найголовніше, що і я отримала величезну порцію енергії».

Доула не надає медичної допомоги та не повинна втручатися в процес пологів. Основна її робота – це емоційна і психологічна підтримка жінки, яка народжує. Вона має добре знати фізіологію пологів та допомагати породіллі почуватися максимально комфортно під час переймів і народження дитини, фахово орієнтуватися в тих процесах, які відбуваються в пологовій залі. Лікарі ставляться до доул по-різному. Хоча присутність доули тільки полегшує процес: менше потрібно пояснювати, так працювати комфортніше, але все ж місцеві медики дуже часто сприймають доул вороже.

Доулою можна стати, закінчивши курси та отримавши відповідний сертифікат. В Україні офіційно доул навчають у Києві та у Дніпрі. Тамтешні організації входять до Європейської асоціації доул та мають право видавати сертифікати міжнародного стандарту.

Галя так і зробила – настільки запалилася навчанням, що пройшла одразу два ступені у Дніпрі. Деякі колеги прямо запитували, навіщо їй це, а багато хто ще й насміхався за спиною. До речі, доула каже, що такі курси мали би пройти щонайменше всі акушерки, опісля з’являється зовсім інший погляд на ведення пологів.

Відтоді минуло два роки, спрацювало сарафанне радіо, і Галина вже допомогла народитися десяткам діточок. А жінки не можуть надякуватися: «Що би я там без тебе робила?»

Наталя МОСТОВА