За селом Суходіл Рожнятівського району місцеві збудували дерев’яну капличку. Місце, яке для неї обрали, можна назвати «секретним», адже 75 років тому тут діяла повстанська школа УНС «Трембіта», про яку на той час знали лише одиниці. Повстанці залишили на згадку про себе лише одне слово, викарбуване на камені. Нині це місце знайти також непросто, але, потрапивши сюди, кажуть місцеві, можна з полонини півсвіту побачити. «Галицький кореспондент» вирушив на пошуки. Докладніше >>
Майже два роки відома івано-франківська журналістка Оксана Кваснишин боролася з раком. Гроші на лікування, без перебільшення, збирали всім світом. Днями збір коштів жінка оголосила припиненим, бо, напевно, це вже кінець. Уже скоро вона сподівається назавжди забути про страшну хворобу. Оксана зізнається, що, попри всі пройдені випробування, вона дуже вдячна своїй недузі: «Якщо б можна було повернути час назад і відмовитися від цієї хвороби, я б не погодилася». Каже, вона вже не та, що була, від колишньої Оксани Кваснишин залишилася тільки обгортка. Докладніше >>
«Я так і не знаю, чи була моя дитина голодна», – крізь сльози розповідає про останній день життя маленької Евелінки Кузюк її мама Юлія. Дівчинка померла в обласній дитячій лікарні за кілька днів до свого четвертого дня народження. Напередодні дитина отримала опіки й потрапила до відділення інтенсивної терапії. Як зазначають батьки дівчинки, медики давали позитивні прогнози щодо стану дитини, проте забрали Евелінку додому вже в домовині. Докладніше >>
Голова правління міської асоціації учасників АТО Василь Андріїв недавно заявив, що вирішив скласти повноваження. На цій посаді Василь працював три роки, за цей час він розпочав втілення двох десятків проектів, які допомагають учасникам АТО у мирному житті. Що змусило Андріїва прийняти це рішення, він розповів “Галицькому кореспонденту”. Докладніше >>
Статистика свідчить, що перше місце серед злоякісних новоутворень у жінок посідає рак молочної залози (РМЗ). У світі щорічно реєструють мільйон випадків цієї недуги. На жаль, не відстаємо у цьому і ми. В Україні, і в Івано-Франківській області зокрема, інтенсивність зростання захворюваності на РМЗ за останніх 10 років збільшилась удвічі і набуває випереджувальних темпів. Щороку в країні реєструють майже 16 тисяч жінок, хворих на рак молочної залози. Щорічно 20 жовтня відзначають Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на рак молочної залози. Докладніше >>
Чим жінка вередливіша, тим частіше її носять на руках – перевірено на півторарічному сімейному досвіді франківчанки Ірини Ремик та її португальського обранця Нелсона. Дівчина їхала в Португалію просто відпочити на узбережжі, але так сталося, що в Україну більше не повернулася. За шість років вона вже звикла до улюбленого океану, привітних людей, культу дітей і футболу, смачної португальської кухні та чепурних бабусь із макіяжем і масивними кольоровими бусами, які щоранку читають газети в кав’ярнях. Докладніше >>
Жінка з Верховинщини лікує людей зміїною настоянкою Пані Василина розгортає товстий зошит, який завела лише кілька місяців тому, а вже більше половини списано. Тут адреси, куди вона відправляла посилки з цілющими ліками. Раз на кілька днів жінка їде на «Нову пошту», щоб переслати замовлення. Щодня вона отримує десятки дзвінків. У кожного своя біда: рак, гепатит, епілепсія, низький імунітет… До див горянка вже звикла, каже, що її ліки й справді цілющі. Розповідає, що й самі ж медики дають її адресу своїм хворим, яким нічого не допомагає. Якось приїхав 70-річний лікар з Полтави. Робив дружині операцію, вона мала пухлину. Медицина не дала Докладніше >>
Чергова історія ще одної згорьованої прикарпатської сім’ї, в якої війна забрала найдорожче. Атовець з Верховинщини Дмитро Пацино на фронті побув трохи більше тижня. Далі біда – його змолов Іловайський котел. Доля іноді злісно жартує – хлопець народився у Росії й від рук росіян і загинув. Його поховали у рідному селі, що високо в горах. Цвинтар на самій вершині. Стоячи біля могили солдата, дух перехоплює від неймовірно красивих краєвидів – особливе місце для особливої людини. Докладніше >>
По вулиці Європейській у Калуші їздять смертники, каже місцевий мешканець Михайло Наконечний. Під дорогою, по якій щодня «пробігають» сотні машин, — шахтні порожнини. Коли тут утвориться провалля, не знає ніхто, але те, що дорога просідає, нині вже може бачити кожен. Підтверджують це й науковці. Докладніше >>
Жіночі сторінки історії… Таких сторінок немає в підручниках. Історія людства від давнини до сьогодення залишається історією чоловіків. Століттями суспільство замовчує ту роль, яку дійсно відігравала жінка, відводячи для неї сімейно-побутові та обслуговуючі сфери життєдіяльності. Скільки імен залишилися невідомими лише тому, що вони жіночі… Докладніше >>
Мало кому з сучасників, окрім вузького кола мистецтвознавців, відомо про існування фабрики фаянсу і порцеляни у Пацикові (сучасна назва с. Підлісся Тисменицького району), вироби якої у першій половині ХХ ст. мали велику популярність та були відомі у цілій Європі. Ми з вами зітремо порох забуття з цієї сторінки нашої історії та помандруємо у світ фаянсових виробів, розкриємо особливості технологічного процесу та виробничої діяльності фабрики фаянсу і порцеляни у Пацикові. Докладніше >>
59-річний «азовець» Нугзар Канделакі родом із Тбілісі, називає себе грузинобандерівцем. В Україну приїхав, коли тут почалася війна – аби помститися росіянам за скоєні звірства на його Батьківщині. Так склалося, що після повернення із зони АТО грузин оселився в Івано-Франківську і почав розвивати свою справу – виробництво і продаж напоїв на натуральній основі і за власним унікальним рецептом. Каже, що його «Тархун» такий же смачний, яким його запам’ятали ще багато років тому. Докладніше >>
Односельчани молодої прикарпатки не вірять у її самогубство і звинувачують чоловіка повішениці Докладніше >>
Бійці, які воюють на сході України, потребують не лише зброї, спорядження і харчів. Вже повернувшись додому з підірваним здоров’ям та травмованою психікою, вони починають новий бій за мирне життя. Бо, захищаючи країну там, чимало з них втратили щось тут. Один – спокій, інший – сім’ю, ще інший – житло, а хтось – надію на впевнене майбутнє. Як Україна на сході та на заході підтримує своїх захисників, зокрема як виділяє їм землю та житло – розвідували «Галицький кореспондент» і харківський «МедіаПорт». Докладніше >>
Рік тому юні футболісти Франківська й області отримали розкішний подарунок – перший на Прикарпатті стадіон зі штучним покриттям «Хет-трик». Ще за його будівництва тема стадіону гостро порушувалася кілька разів громадськими активістами й депутатами, які не могли підбити кінцевий кошторис проекту, адже гроші на будівництво спортивної арени залучалися з різних джерел. Після здачі об’єкта розмови припинили, і ось через рік вийшло «на гора» нове питання: а хто ж буде власником стадіону? Докладніше >>
З 1 по 7 жовтня в Івано-Франківську проходив міжнародний фестиваль фентезі «Брама». На тиждень місто поринуло у царство уяви та в атмосферу магії. А ще світ побачила збірка оповідань «Багряні ночі». Докладніше >>
Вже не перший рік паліативна бригада Карітасу підтримує невиліковно хворих Івано-Франківська та області. Зараз вони опікуються 170 важкохворими людьми. «Галицький кореспондент» попрямував з ними у село Братківці Тисменицького району, щоб подивитися, як допомагають безнадійно хворим. Докладніше >>
Вже більше двох місяців в Івано-Франківську бурхливо обговорюють новий генеральний план міста. Активісти розповідали, чому документ є сирим та неякісним, франківці вносили свої пропозиції на громадських слуханнях. І їхня думка була почута – принаймні частково. Докладніше >>
Депутати Калуської міськради виділили додаткові кошти на закупівлю солі для посипання доріг взимку. Місто купує сіль за рекордною ціною – понад 2,5 тис. гривень за тонну. Івано-Франківськ платить на тисячу менше. Щоправда, обласний центр власні запаси солі почав поповнювати ще влітку. Втім, і Долина, яка договір на постачання солі уклала кілька днів тому, в результаті заплатить менше. То чому для Калуша сіль – «золота»? Докладніше >>
Внаслідок Листопадового зриву 1 листопада 1918 року влада у Східній Галичині перейшла до Української Національної Ради, яка проголосила відновлення Української державності на етнічних українських землях, що входили до складу колишньої Австро-Угорської монархії. Відразу ж розпочалися бої за Львів, столицю майбутньої держави, які переросли в українсько-польську війну за Східну Галичину. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи