Нині кожен із нас відчуває свою відповідальність перед історією. Кожен щиро прагне, аби день нашого об’єднання настав якнайскоріше. Ми щасливі й горді з того, що поводирем нашої Церкви був Патріарх Мстислав (Скрипник), сповнений енергії, ідей і задумів, незламний у поході до здійснення великої мети – об’єднання православних Церков в єдину Українську Автокефальну Православну Церкву. Докладніше >>
Софія Дубчак. 21 рік. Була в міжнародній організації AIESEC. Жила і викладала англійську в Малайзії. Працювала ріелтором. Організовувала бізнес-тренінги для Future Academy. Більше року тому почала перший бізнес – магазин одягу від українських брендів. Потім трансформувала його у магазин натурального одягу. Зараз призупинила весь процес, бо поміняла своє бачення цієї галузі ще в інший бік. Працює редактором журналу Stylink, є організатором «Квадрату Курбаса» і незалежним організатором івентів зі змістом. Основні напрямки роботи: організація корисних заходів, популяризація українських виробників, пропаганда, якщо так можна казати, свідомої моди (проти перевиробництва товарів текстильної промисловості, експлуатації людської праці у цій галузі і неекологічного споживання товарів). Докладніше >>
Ранок. Не встигнувши добре «пролупити» очі, прижмурююсь від світла, розблоковую телефон і заходжу в Інстраграм. Гортаю стрічку, лайкаю фотки, перечитую дірект. Розумію, що вже давно час збиратися до школи, проте не можу відірватися від гаджета і вкотре спізнююсь. На перерві я знову в Інстраграмі, проте я вже перейшла до історій. За лічені хвилини дізнаюсь, що знайому кинув хлопець і тепер вона пише пости про нещасливе кохання, чергова блогерка виклала новий ПП-рецепт, а також фото своїх сідниць, а мій знайомий вперше проводить Giveaway. Так, це моє Інстраграм-життя. І не тільки моє… Докладніше >>
У сучасних європейських країнах малий та середній бізнес має величезне значення для розвитку економіки. Тож ще з раннього віку дітей навчають його основам. У Європейському Союзі впевнені, що опанування тонкощами ведення бізнесу ще зі шкільної парти обов’язково стане в нагоді у дорослому житті. Докладніше >>
Заздалегідь зауважимо, що історія стосується знищення людей нацистами в м. Калуші під час Другої світової війни[1]. Мимоволі в ході опрацювання матеріалів кримінальної справи, де описані страхітливі злочини нацистів та їх поплічників, виникали аналогії з відомим фільмом про Голокост режисера Стівена Спілберга «Список Шиндлера». Але це і наша окрема історія, бо, як влучно написав патріарх українського письменства Юрій Андрухович, в цей період в Україні «розстріл перетворився на щось буденне, рутинне і, даруйте на слові, нормальне». Спробуємо описати епізоди жахливої людської трагедії, що розгорталася тоді в м. Калуші. Докладніше >>
Реформа децентралізації влади – це позитивний чи, навпаки, негативний процес? Відповідь на це питання «Галицький кореспондент» вирішив шукати в об’єднаних територіальних громадах, що вже мають певний досвід господарювання. Ми побуваємо у всіх об’єднаних громадах нашої області і поцікавимося основними напрямками їхньої життєдіяльності. У фокусі – Ямницька ОТГ. Докладніше >>
Скарги на погане харчування у лікарнях останнім часом не рідкість. Чимало пацієнтів відмовляються від такої їжі. Медики бідкаються, що це все через недофінансування. Скільки коштів виділяють на харчування одного хворого та чи можна покращити лікарняне меню? Докладніше >>
Останнім часом 46-літня Романа Довганюк відсипається лише в літаку під час перельотів. Таке насичене життя прикарпатської бізнес-леді родом із Косова, яка вже давно живе в Бразилії. Її історія кохання почалася під щоглами круїзного корабля, який відчалював від Барбадоса, а також із дорогих парфумів, косметики Dior і позолочених туфельок. У чужій країні жінка пройшла через чужу заздрість, ворожнечу, ностальгію і важкий тропічний клімат. Але вона довела всьому світу, що здатна звернути гори. Ось тільки на чужині дуже бракує українських квітів – у Бразилії вони зовсім не пахнуть. Докладніше >>
Центральна районна лікарня у Долині доволі контрастна. Якщо кардіологічне відділення більше схоже на картинну галерею, то інфекційне – на в’язницю з потрісканими стінами, обдертою підлогою та дверцятами для видачі їжі. Пояснення просте: на все коштів не вистачає. Виходом може стати автономізація медичної установи, яка дозволить раціональніше використовувати ресурси – як фінансові, так і людські. І перший крок до цього вже зроблений. Докладніше >>
Артист. Це не тільки був його позивний на війні, але і головне життєве покликання. 45-літній івано-франківський боєць 92-ї механізованої бригади Дмитро Равх каже, що намагається нести людям світло і від того дуже кайфує. До війни керував аматорським театром у Харкові, де зривав овації, а після війни почав писати прозу – короткі історії з життя, які торкають душу. Планує не тільки видати збірку оповідань і написати особливу п’єсу, але й творити в кінорежисурі, адже його голова просто розривається від цікавих ідей. Ось тільки б ноги перестали німіти. Докладніше >>
Куди ж віднести свої гроші, і чи відносити їх взагалі, якщо банки в Україні банкротують на кожному кроці, а рівень довіри до різноманітних кредитних спілок бажає бути кращим? І чи є різниця між банками і спілками? Різниця є. Хоча б у тому, що депозити у банках захищені державним Фондом гарантування вкладів і при ліквідації банку людям відшкодовують депозити у межах 200 тисяч гривень. Але знають про це далеко не всі. Докладніше >>
На Прикарпатті хочуть розширити Національний природний парк «Верховинський». Про те, чому варто збільшити площу парку і що стоїть на заваді цьому, дізнавалися журналісти «Галицького кореспондента». Проект «Збереження карпатських пралісів» діє з 2014 року стосовно дев’ятьох НПП. Його ініціювала громадська природоохоронна організація «Українське товариство охорони птахів», що намагається захистити 300 тис. гектарів природних ландшафтів у Карпатах, які є найбільш вагомими для збереження пан-європейської екомережі. Докладніше >>
У рідному місті Діана Пернеровська зайнялася організацією арт-ярмарку «Штефкова валіза», ідея якого якраз і народилася з того всього, що вона бачила у подорожах. Зокрема, щотижневі французькі арт-базарчики і навіть цілі містечка художників. «Штефкова валіза» – це платформа, де всі талановиті люди можуть продавати свої творіння, – пояснює свій задум Діана. – Блошиний ринок плюс гаражний розпродаж вкупі. Бо хочеться бачити, крім арту, ще й вінтажні речі і кльовий одяг з власного гардеробу. І смакоту якусь – вареннячка за прабабусиними рецептами, домашній хлібчик і т.д.». Докладніше >>
У приміському селі Вовчинець взялися реконструювати унікальну дерев’яну церкву ХІХ століття. Всередині її хочуть оббити фальш-брусом. Проти цього виступили архітектори та парафіяни. Натомість священик певен, що робить добру справу, а «мазюкання» на стінах не мають ніякого значення. Докладніше >>
1 червня жителі Надвірнянщини розпочали безстрокову акцію протесту з вимогою відремонтувати дорогу Яблунів – Делятин. На погане дорожнє покриття скаржаться і в інших населених пунктах Івано-Франківської області. «Галицький кореспондент» з’ясував, які дороги ремонтуватимуть на Прикарпатті, які структури займаються будівництвом доріг та виграють левову частку тендерів на будівельні роботи, а також хто здійснює контроль та на чиїй совісті оцінка якості дорожнього покриття. Докладніше >>
Жителі Івано-Франківщини, які мешкають високо в Карпатах, стикаються з труднощами навіть у найпростіших речах. Дійти до школи, доїхати до лікарні, розпочати свій бізнес і зареєструвати себе як підприємця – все це дуже просто зробити в обласному центрі, але досить складно в гірському селі. Що ж із цим робити та чи варто розраховувати на допомогу держави? Докладніше >>
«Новий театр» розпочав свою діяльність в Івано-Франківську ще на початку 2016 року на благодійній основі. Успішно стартували тоді вистави «Стус», «Собака» та «Спи спокійно» в режисурі Тараса Бенюка. До створення театру долучилася велика кількість творчих людей міста (художники, дизайнери, актори, журналісти), друзі та меценати. Спільними зусиллями колектив театру «напрацював» свого глядача і добився офіційного відкриття театру. Докладніше >>
Сьогодні відкриємо маловідому сторінку відносин влади ЗО УНР в Станиславові у 1919 р. Це був час не тільки українсько-польської чи українсько-більшовицької воєн, а й внутрішніх конфліктів та боротьби за владу і авторитет. Отож, поговоримо про легендарну постать полковника Петра Болбочана, який прожив кілька місяців у нашому місті, та про причини його перебування тут. Докладніше >>
Андрія Грималюка затримувала міліція, в Олі Гнатковської всі варили макарони, а Олексій Гнатковський був найвродливішим. Такі унікальні курси у вишах трапляються, певно, раз на десятиліття, а може, й рідше. Більшість випускників «Політології» ПНУ ім. В. Стефаника, які отримали дипломи у 2008-му, нині яскраві особистості, відомі в багатьох колах Івано-Франківська, й подекуди навіть України. Свого часу ці студенти рвали шаблони, відверто проявляли громадянську позицію, боролися за справедливість і навіть мали свого вигаданого історика-правознавця, вони перевертали аудиторії догори дриґом і сміялися так, що аж щоки боліли. Докладніше >>
Впевнені, що знаєте все про підтримку здоров’я? Дієтолог і лікар-терапевт Тетяна Чевалюк розповідає про найбільш поширені міфи, які пов’язані зі здоровим способом життя. При набряках не можна пити воду? При набряках треба пити воду! І обов’язково! Що таке набряк (ніг, рук, під очима)? Це скупчення води в міжклітинному просторі. Таке відкладання «про запас» відбувається тоді, коли води надходить мало, а та, що є, не в змозі розчинити і вивести всі відпрацьовані речовини. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи