Українські Карпати стають доступнішими для людей з особливими потребами. Підкорювачами мальовничих вершин вже другий рік поспіль стають навіть ті, хто не може самостійно ходити. Безбар’єрними гори робить команда волонтерів, яка постійно поповнюється новими людьми, та французький візок «Джульєтта», що поглинає в себе увесь спектр неймовірних емоцій і відчуттів, які дарують мандри людям з інвалідністю. Докладніше >>
Дощ, болото та дисципліна – у таких умовах два тижні курсанти з цілої України вчилися воювати та виживати. Військово-патріотичний вишкільний табір «Карпатський легіон» та всеукраїнський вишкіл УНСО зібрали на Богородчанщині сильних духом людей. «Галицький кореспондент» на декілька годин також приєднався до табору. Докладніше >>
Для них вистрибнути з літака – це як вийти з маршрутки. Вони називають себе небонутими, бо вже не мислять життя без стрибків у небі. День парашутиста «Галицький кореспондент» відзначав у колі любителів цієї справи. Довелося злетіти зі скайдайверами аж над хмари і дізнатися, чому ж парашутисти так закохані у небо. А ще розвіяти найчастіше побоювання: відкриється чи не відкриється… Докладніше >>
Місцеві волонтери долучилися до гуманітарної місії з роздачі вегетаріанської їжі Food for Life («Їжа для життя») і вже два роки щотижня в парку Воїнів-Інтернаціоналістів годують безхатьків чи просто тих, хто потребує. Вони кажуть, що доставляють нужденним людям любов і значимість у вигляді супу і макаронів. Собівартість одного такого обіду приблизно сто гривень, і ще купа затраченого часу й трохи палива для доставки Докладніше >>
На полонині Минчолик, що на Верховинщині, вже понад чверть століття порається сім’я Василя Філіпчука. Правда, піднімаються вони на полонину тільки у сезон, а решту року живуть у Верховині. Пан Василь відрекомендовує себе як «депутат» полонини, яку орендує. Сім’я тримає корів, коней та свиней. Також є дружелюбний пес Мухтар. Докладніше >>
Днями на Прикарпатті під час сплаву по річці Черемош загинув турист із Черкащини. Екстремальні розваги, як-от рафтинг, парашутизм, спортивний туризм та інші, набувають все більшої популярності. Відтак і охочих надавати такі послуги збільшується. Але якість, а тим паче безпеку при цьому не гарантують… Докладніше >>
Діти, кухня, церква? Ні, це більше не стосується німецьких жінок. Принаймні так переконує 42-річна Оксана Шаль (Зубюк) родом із Верховини. Десять років тому вона одружилася з Карлом і переїхала до Баварії, називає цю землю німецькою Гуцульщиною, тому почувається там майже як удома. Хоча й довелося звикати до дерунів з цукром, складної граматики і особливих овочів, якими можна прогодувати півсела. А ось іноземний обранець обожнює гостювати на Прикарпатті – дороги тут страшенно погані, зате люди надзвичайно добрі. Докладніше >>
З кожним роком чужі країни все більше приваблюють працівників з України. Натомість наша держава потребує все більше фахівців – не вистачає рук навіть у найпопулярніших робітничих професіях. За таких умов страждає місцевий бізнес, адже знайти того, хто добре знає свою справу, стає все важче. Чому Європа є ласим шматком для робітників з усього світу та що Україна робить для того, щоб забезпечити кадрами свої підприємства, дізнавався «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Останнім часом 46-літня Романа Довганюк відсипається лише в літаку під час перельотів. Таке насичене життя прикарпатської бізнес-леді родом із Косова, яка вже давно живе в Бразилії. Її історія кохання почалася під щоглами круїзного корабля, який відчалював від Барбадоса, а також із дорогих парфумів, косметики Dior і позолочених туфельок. У чужій країні жінка пройшла через чужу заздрість, ворожнечу, ностальгію і важкий тропічний клімат. Але вона довела всьому світу, що здатна звернути гори. Ось тільки на чужині дуже бракує українських квітів – у Бразилії вони зовсім не пахнуть. Докладніше >>
Андрія Грималюка затримувала міліція, в Олі Гнатковської всі варили макарони, а Олексій Гнатковський був найвродливішим. Такі унікальні курси у вишах трапляються, певно, раз на десятиліття, а може, й рідше. Більшість випускників «Політології» ПНУ ім. В. Стефаника, які отримали дипломи у 2008-му, нині яскраві особистості, відомі в багатьох колах Івано-Франківська, й подекуди навіть України. Свого часу ці студенти рвали шаблони, відверто проявляли громадянську позицію, боролися за справедливість і навіть мали свого вигаданого історика-правознавця, вони перевертали аудиторії догори дриґом і сміялися так, що аж щоки боліли. Докладніше >>
Історія цієї гуцульської жінки почалась із закоханості в Прагу, сміливої мрії та краплини удачі. За багато років життя на чужині Наталя Вотрубова (Гузак) пережила всяке: людську заздрість, тяжку працю, невдалий шлюб, страшний розпач, зневагу… Але прикарпатка вдячна за цей досвід – так Бог вів її до справжнього кохання. Тепер 43-літня Наталя мешкає неподалік столиці у власному чепурному маєтку, займається творчістю, готує м’ясо з повидлом і надихає на добрі справи свого чеського обранця Філіпа, життя якого теж змінила кардинально – охрестила, одягнула у вишиванку і навчила української мови. Докладніше >>
У теплу пору літні тераси ресторанів та кав’ярень стають доброю принадою для відвідувачів, приносять зиск підприємцям та надходження до бюджету. Такий бізнес, звісно, потрібно регулювати і, водночас, слід не заважати власникам закладів розвивати свою справу. Як влада йде в цьому питанні назустріч підприємцям у Європі та який досвід співпраці влади і бізнесу тут має Івано-Франківськ, дізнавався «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Франківчанка Тетяна Михайлюк уже побувала у більш, ніж півсотні країн. Пізнання різних культур – це те, що її завжди вабило. Вочевидь, всесвіт максимально постарався втілити це прагнення, подарувавши коханого аж з іншого континенту. Цього року українсько-африканська сім’я святкуватиме дворічний ювілей. Небагато, але достатньо, аби зрозуміти, наскільки цікава африканська культура: тут є багато золота, не прийнято мешкати в квартирах, жінки – корисливі та чепурні, а чоловіки – неромантичні та надійні, а ще тут насправді унікальна кухня – перед тим, як скуштувати, варто уточнити, що це таке. Докладніше >>
Набір зручностей «все включено», комфорт і купа розваг – це не про дитячі літні табори патріотичного виховання. Натомість їхні юні учасники формують тут власний залізний стержень, тривкий характер, виховують самодисципліну і гідну громадянську позицію, вчаться бути лідерами. Спробувавши один раз, більшість як хлопчиків, так і дівчаток вирішують знову присвятити літо патріотичному вишколу. «Галицький кореспондент» підготував різні пропозиції такого таборування. Докладніше >>
Рідне прізвище Мельничук зважилася змінити на заморське Гюнай і без довгих роздумів переїхала до коханого Турула на Кіпр. У пари ось-ось буде весілля, й 25-літня Анна вже готова прийняти мусульманство. «Десь у глибині душі я завжди знала, що мій чоловік буде не українець. А мама не раз казала: «Аню, такого не буває, як ти собі вишукуєш – щоб і красивий, і розумний, і дбайливий. Може бути лише щось одне». Та я завжди інтуїтивно відчувала, що мій обранець буде красивий, розумний і дбайливий». Докладніше >>
Зібрала речі та чкурнула дивитися світ. Почала з Китаю і на ньому наразі спинилася – втрутилося кохання. Франківчанка Тетяна Павлюк не вважає свого чоловіка-китайця надто симпатичним, але закохана в нього по вуха. Перше побачення – наосліп. Через три місяці – весілля. Українка вже кілька років живе в Китаї, але й досі чи не щодня чомусь дивується – там наче інша планета: місцеві жінки почуваються богинями і женуться за багатством, не звертаючи уваги на почуття і сімейні цінності, темп життя – шалений, витрати тільки зростають, і взагалі – китайці геть не вміють відпочивати. Докладніше >>
Україна займає перше місце в Європі і третє у світі за кількістю виробленого меду. Водночас коштів на підтримку такої галузі господарства, як бджільництво, наукові розробки чи просування бджолопродукції ні в державному, ні в бюджеті Івано-Франківської області не передбачено. Докладніше >>
Коли франківчанка Катерина Мотрич нарешті розповіла всім про нареченого-іноземця і переїзд до Відня, жодна людина не повірила у щасливе майбутнє цих стосунків. Давали щонайбільше рік, а потім, мовляв, і так повернеться додому. Однак минуло вже п’ять років, а закохана пара насолоджується подружнім життям у будиночку в австрійському містечку за 80 км від столиці. Дівчина майже повністю призвичаїлася до місцевих порядків: планування життя на кілька років уперед, всюдисущої показної люб’язності, страшенної бюрократії, гарячої і ситної їжі, а найголовніше – впевненості у завтрашньому дні. Докладніше >>
Як франківський акушер-гінеколог відкрив для себе сонячну Азію Мрія про життя та заняття своєю справою у теплих краях змусили лікаря з Івано-Франківська та його дружину купити квитки в один кінець і відправитися в Камбоджу. Щаслива сім’я таки знайшла там своє місце під сонцем: вони разом працювали у клініці та разом пізнавали світ. Про те, що відкрила для них Південно-Східна Азія, та чому лікарів там поважають більше, ніж депутатів, акушер-гінеколог Михайло Дудік розповів «Галицькому кореспонденту». Докладніше >>
Як франківка Інна Мелешко повідомила рідним і друзям про своє одруження з йорданцем, який живе в ОАЕ? Запрошенням на весілля! Вдома був страшний переполох – там же гареми, сексуальне рабство, проституція… Однак уже після першого знайомства з Мазеном на серці трохи відлягло – наче нормальний чоловік. Відтоді минуло п’ять років, й Інна ні про що не шкодує. Чоловік-іноземець колекціонує вишиванки й обожнює український мед, а двійко діточок вивчають як християнство, так і мусульманство. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Для мене очікування Великодня проступає особливо чітко та ясно, коли з’являється афішка, що от-от відчинить свої двері виставка «Великодня». Величне християнське свято, про яке митці говорять у живописі, малярстві, скульптурі, різьбі по дереву, у ювелірних прикрасах, одязі, і звісно ж, у писанках. Іконописні сюжети та світські, сакральні та побутові, пейзажі, натюрморти, портрети… Метал, кераміка, дерево…
Палій Юлія
Чергова моя поїздка до чоловіка виявилася чи не найважчою. Мені вперше самостійно довелося їхати за кермом майже 500 км. Я зважилася на цей крок, бо розумію, що ще не скоро закінчаться наші з Вовою фронтові побачення. Водіння як крок до свободи Коли я 9 років тому пішла вчитися, щоб отримати водійське посвідчення, то й уявити
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного