Набір зручностей «все включено», комфорт і купа розваг – це не про дитячі літні табори патріотичного виховання. Натомість їхні юні учасники формують тут власний залізний стержень, тривкий характер, виховують самодисципліну і гідну громадянську позицію, вчаться бути лідерами. Спробувавши один раз, більшість як хлопчиків, так і дівчаток вирішують знову присвятити літо патріотичному вишколу. «Галицький кореспондент» підготував різні пропозиції такого таборування. Докладніше >>
Рідне прізвище Мельничук зважилася змінити на заморське Гюнай і без довгих роздумів переїхала до коханого Турула на Кіпр. У пари ось-ось буде весілля, й 25-літня Анна вже готова прийняти мусульманство. «Десь у глибині душі я завжди знала, що мій чоловік буде не українець. А мама не раз казала: «Аню, такого не буває, як ти собі вишукуєш – щоб і красивий, і розумний, і дбайливий. Може бути лише щось одне». Та я завжди інтуїтивно відчувала, що мій обранець буде красивий, розумний і дбайливий». Докладніше >>
Зібрала речі та чкурнула дивитися світ. Почала з Китаю і на ньому наразі спинилася – втрутилося кохання. Франківчанка Тетяна Павлюк не вважає свого чоловіка-китайця надто симпатичним, але закохана в нього по вуха. Перше побачення – наосліп. Через три місяці – весілля. Українка вже кілька років живе в Китаї, але й досі чи не щодня чомусь дивується – там наче інша планета: місцеві жінки почуваються богинями і женуться за багатством, не звертаючи уваги на почуття і сімейні цінності, темп життя – шалений, витрати тільки зростають, і взагалі – китайці геть не вміють відпочивати. Докладніше >>
Україна займає перше місце в Європі і третє у світі за кількістю виробленого меду. Водночас коштів на підтримку такої галузі господарства, як бджільництво, наукові розробки чи просування бджолопродукції ні в державному, ні в бюджеті Івано-Франківської області не передбачено. Докладніше >>
Коли франківчанка Катерина Мотрич нарешті розповіла всім про нареченого-іноземця і переїзд до Відня, жодна людина не повірила у щасливе майбутнє цих стосунків. Давали щонайбільше рік, а потім, мовляв, і так повернеться додому. Однак минуло вже п’ять років, а закохана пара насолоджується подружнім життям у будиночку в австрійському містечку за 80 км від столиці. Дівчина майже повністю призвичаїлася до місцевих порядків: планування життя на кілька років уперед, всюдисущої показної люб’язності, страшенної бюрократії, гарячої і ситної їжі, а найголовніше – впевненості у завтрашньому дні. Докладніше >>
Як франківський акушер-гінеколог відкрив для себе сонячну Азію Мрія про життя та заняття своєю справою у теплих краях змусили лікаря з Івано-Франківська та його дружину купити квитки в один кінець і відправитися в Камбоджу. Щаслива сім’я таки знайшла там своє місце під сонцем: вони разом працювали у клініці та разом пізнавали світ. Про те, що відкрила для них Південно-Східна Азія, та чому лікарів там поважають більше, ніж депутатів, акушер-гінеколог Михайло Дудік розповів «Галицькому кореспонденту». Докладніше >>
Як франківка Інна Мелешко повідомила рідним і друзям про своє одруження з йорданцем, який живе в ОАЕ? Запрошенням на весілля! Вдома був страшний переполох – там же гареми, сексуальне рабство, проституція… Однак уже після першого знайомства з Мазеном на серці трохи відлягло – наче нормальний чоловік. Відтоді минуло п’ять років, й Інна ні про що не шкодує. Чоловік-іноземець колекціонує вишиванки й обожнює український мед, а двійко діточок вивчають як християнство, так і мусульманство. Докладніше >>
Червоні задубілі пальці та обвітрене, обмерзле, аж злегка синювате обличчя. У 10-градусний мороз німець Стефан Юріхс за день подолав на велосипеді 130 кілометрів зі Львова до Івано-Франківська, де зупинився на ніч. Цей шматок дороги – лише незначна частина його тривалої велоподорожі. 33-річний Стефан їде довкола світу. Два місяці тому стартував з Берліна, туди ж планує й повернутися… у 2022-му. Докладніше >>
Вдома і стіни допомагають. А іноді це стосується навіть кохання. «Галицький кореспондент» продовжує рубрику про прикарпатських жінок, які одружилися з іноземцями й переїхали до них жити. Христина Кечмур уже два роки, як поміняла Івано-Франківськ на Мілан. Дівчині подобається батьківщина її благовірного, але все ж є декотрі речі, які й досі дратують. Докладніше >>
«Там, де для когось тільки лютий за вікном, на моїй вулиці давно уже весна»… Ці слова лунають з уст кожного випускника, який мріє спекатись найближчих іспитів та погуляти на своєму випускному. Вже скоро тисячі випускників будуть розважатися в ресторанах, демонструвати заздалегідь куплені наряди, зачіски та зустрічати схід сонця. Цікаво, чи можна святкувати випускний по-іншому та скільки зараз коштує організація такого свята? Докладніше >>
Ряди могил попри дорогу, яка веде вгору. Дорогою мчать легковики та вантажівки, через постійний шум важко абстрагуватися від буденності. Між поховань лунають голоси. Попри пекучий морозний вітер та дошкульну сирість двоє чоловіків у самих светрах жваво орудують невеличкими лопатками біля однієї із гробниць. Докладніше >>
Погодьтеся, останнім часом ми почали забувати про справжнє призначення посту. Хтось постить, бо хоче схуднути, хтось – бо це модно, хтось – тільки тому, що так роблять інші, а хтось – взагалі лише для того, щоб потім похвалитись цим у соцмережах, на роботі, в університеті чи перед друзями. Для кожного християнина, який себе поважає, піст – це передусім очищення від гріхів та поганих думок, розмови з Богом та переосмислення всього, що відбувається. Докладніше >>
Заради кохання хоч на край світу. «Галицький кореспондент» розпочинає нову рубрику, де розповідатиме історії прикарпатських жінок, які одружилися з іноземцями і переїхали до них жити. Першою героїнею стала рідна сестра актора Романа Луцького – Христина Амірза, яка заради коханого Марка зважилася на переїзд до Саудівської Аравії, де живе вже 10 років. Там вона знайшла не лише сімейне щастя і купу добрих кулінарних рецептів, але й улюблену справу, яку відшукала, рятуючись від нудьги в чотирьох стінах. Докладніше >>
Мабуть, у кожного з нас настає момент, коли хочеться все кинути і хоч на кілька днів поїхати світ за очі. Зануритись у культуру і традиції нової країни, поспілкуватися з місцевими жителями, врешті, поновити резерв натхнення. А поки ви за горнятком чаю чи кави все ще сидите на роботі або навчанні, пропоную позичити трохи запалу в хлопця, історією якого хочу поділитися з вами через «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Різдво – це особливе і найбільше релігійне свято в католицькому світі, що покликане об’єднувати й наповнювати людські серця добром та милосердям. За віруваннями християн західного світу, ця велична подія в житті людства припадає на 25 грудня, коли найдовша в році ніч. Щоправда, греко-католики в Україні святкують його 7 січня. Але роками поміж греко- і римо-католиками була традиція спільно відзначати найбільші християнські свята. Старше покоління може пригадати, як колись вірян різних обрядів, незважаючи на дату, гуртувала різдвяна коляда. Докладніше >>
Ще до приходу новорічно-різдвяних свят кожен з нас очікує подаруночка під подушку на Миколая. Навіть якщо ми розуміємо, що будуть лише шкарпетки та мандарини, все одно чекаємо цього зимового дива. Але є й ті, кому Святий Миколай нічого не приносить – брак коштів у родині позбавляє їх цієї радості. На щастя, дух Різдва пробуджує у багатьох із нас потребу комусь допомогти: хворим діткам, бідним сім’ям, безпритульним тваринам. Бажання робити добро поповнює ряди волонтерів. Докладніше >>
Одяг, що світиться, став справжньою окрасою 32-го Франківського подіуму. Франківський дизайнер Мирослава Ветоха, яка вже кілька років мешкає у Данії, дебютувала зі своєю особливою колекцією у рідному місті. Докладніше >>
Виявляється, якщо ви спізнилися до театру чи кінозали, в обох випадках треба йти до свого місця по-різному; відпочиваючи в ресторані, нікому не потрібно пояснювати, що прямуєте до вбиральні; саме чоловік, а не жінка, має першим зайти до під’їзду… Днями в творчому просторі «Aloe» спеціаліст із етикету і бездоганних манер Тамара Марзаганова розповідала про тонкощі цих правил. Докладніше >>
Віра Іто – наїзниця, тренер, інструктор з верхової їзди. А ще власниця двох породистих коней. Красиві і граційні тварини – це ціле життя, те, без чого жінка не уявляє себе. Їздити верхи, а також доглядати за кіньми вона нині вчить і дітей, щоб передати їм власний досвід і любов до цих прекрасних тварин. «З кіньми я з десяти років, ще від того часу, коли жила в Богородчанах. Там була конюшня. Захоплення цими тваринами виникло ще раніше. Докладніше >>
Українське весілля завжди відзначалося урочистістю і вважалося одним з найкрасивіших свят у нашій культурі. Весільні звичаї формувалися століттями і переходили від батька до сина, від матері до доньки. Однак протягом останніх кількох сотень років обряд традиційного українського весілля почали відкидати, надаючи перевагу європейським традиціям. Зараз люди майже не пам’ятають тих сакральних обрядів, які на віки об’єднували дві долі в одну. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Художники про Україну знають щось особливе і по-особливому… Про це свідчить експозиція до Дня Незалежності у виставковій залі Івано-Франківської обласної спілки художників НСХУ, де відчувається атмосфера свята і смутку одночасно, віри в перемогу і надії на мир… Так багато всього відчувається… І це все про Україну… Різну по-різному, але нашу… Від прадавніх часів до сьогодення.
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного