Червоні задубілі пальці та обвітрене, обмерзле, аж злегка синювате обличчя. У 10-градусний мороз німець Стефан Юріхс за день подолав на велосипеді 130 кілометрів зі Львова до Івано-Франківська, де зупинився на ніч. Цей шматок дороги – лише незначна частина його тривалої велоподорожі. 33-річний Стефан їде довкола світу. Два місяці тому стартував з Берліна, туди ж планує й повернутися… у 2022-му. Докладніше >>
Вдома і стіни допомагають. А іноді це стосується навіть кохання. «Галицький кореспондент» продовжує рубрику про прикарпатських жінок, які одружилися з іноземцями й переїхали до них жити. Христина Кечмур уже два роки, як поміняла Івано-Франківськ на Мілан. Дівчині подобається батьківщина її благовірного, але все ж є декотрі речі, які й досі дратують. Докладніше >>
«Там, де для когось тільки лютий за вікном, на моїй вулиці давно уже весна»… Ці слова лунають з уст кожного випускника, який мріє спекатись найближчих іспитів та погуляти на своєму випускному. Вже скоро тисячі випускників будуть розважатися в ресторанах, демонструвати заздалегідь куплені наряди, зачіски та зустрічати схід сонця. Цікаво, чи можна святкувати випускний по-іншому та скільки зараз коштує організація такого свята? Докладніше >>
Ряди могил попри дорогу, яка веде вгору. Дорогою мчать легковики та вантажівки, через постійний шум важко абстрагуватися від буденності. Між поховань лунають голоси. Попри пекучий морозний вітер та дошкульну сирість двоє чоловіків у самих светрах жваво орудують невеличкими лопатками біля однієї із гробниць. Докладніше >>
Погодьтеся, останнім часом ми почали забувати про справжнє призначення посту. Хтось постить, бо хоче схуднути, хтось – бо це модно, хтось – тільки тому, що так роблять інші, а хтось – взагалі лише для того, щоб потім похвалитись цим у соцмережах, на роботі, в університеті чи перед друзями. Для кожного християнина, який себе поважає, піст – це передусім очищення від гріхів та поганих думок, розмови з Богом та переосмислення всього, що відбувається. Докладніше >>
Заради кохання хоч на край світу. «Галицький кореспондент» розпочинає нову рубрику, де розповідатиме історії прикарпатських жінок, які одружилися з іноземцями і переїхали до них жити. Першою героїнею стала рідна сестра актора Романа Луцького – Христина Амірза, яка заради коханого Марка зважилася на переїзд до Саудівської Аравії, де живе вже 10 років. Там вона знайшла не лише сімейне щастя і купу добрих кулінарних рецептів, але й улюблену справу, яку відшукала, рятуючись від нудьги в чотирьох стінах. Докладніше >>
Мабуть, у кожного з нас настає момент, коли хочеться все кинути і хоч на кілька днів поїхати світ за очі. Зануритись у культуру і традиції нової країни, поспілкуватися з місцевими жителями, врешті, поновити резерв натхнення. А поки ви за горнятком чаю чи кави все ще сидите на роботі або навчанні, пропоную позичити трохи запалу в хлопця, історією якого хочу поділитися з вами через «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Різдво – це особливе і найбільше релігійне свято в католицькому світі, що покликане об’єднувати й наповнювати людські серця добром та милосердям. За віруваннями християн західного світу, ця велична подія в житті людства припадає на 25 грудня, коли найдовша в році ніч. Щоправда, греко-католики в Україні святкують його 7 січня. Але роками поміж греко- і римо-католиками була традиція спільно відзначати найбільші християнські свята. Старше покоління може пригадати, як колись вірян різних обрядів, незважаючи на дату, гуртувала різдвяна коляда. Докладніше >>
Ще до приходу новорічно-різдвяних свят кожен з нас очікує подаруночка під подушку на Миколая. Навіть якщо ми розуміємо, що будуть лише шкарпетки та мандарини, все одно чекаємо цього зимового дива. Але є й ті, кому Святий Миколай нічого не приносить – брак коштів у родині позбавляє їх цієї радості. На щастя, дух Різдва пробуджує у багатьох із нас потребу комусь допомогти: хворим діткам, бідним сім’ям, безпритульним тваринам. Бажання робити добро поповнює ряди волонтерів. Докладніше >>
Одяг, що світиться, став справжньою окрасою 32-го Франківського подіуму. Франківський дизайнер Мирослава Ветоха, яка вже кілька років мешкає у Данії, дебютувала зі своєю особливою колекцією у рідному місті. Докладніше >>
Виявляється, якщо ви спізнилися до театру чи кінозали, в обох випадках треба йти до свого місця по-різному; відпочиваючи в ресторані, нікому не потрібно пояснювати, що прямуєте до вбиральні; саме чоловік, а не жінка, має першим зайти до під’їзду… Днями в творчому просторі «Aloe» спеціаліст із етикету і бездоганних манер Тамара Марзаганова розповідала про тонкощі цих правил. Докладніше >>
Віра Іто – наїзниця, тренер, інструктор з верхової їзди. А ще власниця двох породистих коней. Красиві і граційні тварини – це ціле життя, те, без чого жінка не уявляє себе. Їздити верхи, а також доглядати за кіньми вона нині вчить і дітей, щоб передати їм власний досвід і любов до цих прекрасних тварин. «З кіньми я з десяти років, ще від того часу, коли жила в Богородчанах. Там була конюшня. Захоплення цими тваринами виникло ще раніше. Докладніше >>
Українське весілля завжди відзначалося урочистістю і вважалося одним з найкрасивіших свят у нашій культурі. Весільні звичаї формувалися століттями і переходили від батька до сина, від матері до доньки. Однак протягом останніх кількох сотень років обряд традиційного українського весілля почали відкидати, надаючи перевагу європейським традиціям. Зараз люди майже не пам’ятають тих сакральних обрядів, які на віки об’єднували дві долі в одну. Докладніше >>
Коли хочеться тулити до себе малюка і якомога довше не відпускати, або ж, навпаки, мати вільні руки, коли дитина не любить їздити у візочку або батьки не мають можливості тягати візок із собою, коли треба вибігти у магазин ненадовго, а дитину вдома не залишиш, коли усюди хочеться бути з дитиною і насолоджуватись батьківством по максимуму, чи іншого виходу, як брати дитину скрізь, попросту немає, коли недоношеного малюка треба вигрівати теплом маминого тіла, коли хочеться на прогулянці годувати маля груддю і не привертати зайвої уваги, або, врешті-решт, коли центр твого міста перерили через нескінченний ремонт і важко навіть пройти, не кажучи вже про візок, – допомагає слінг. Докладніше >>
Минулого тижня на Снятинщині вже вчетверте відбувся районний фестиваль «Покутське яблуко». До міста над Прутом завітало чимало гостей як з області, так і з сусідніх держав. Зокрема, делегація з Польщі на чолі зі старостою Ченстоховського повіту Кшиштофом Смелою та старостою Кашубського повіту Яніною Квєцєнь і делегація з Молдови на чолі з головою Бричанського району Михайлом Гнатюком. Докладніше >>
Подорожуючи, ми зазвичай насолоджуємося довколишньою природою, пейзажами, спілкуванням з людьми, але рідко коли зважаємо на три стіни з дашком обабіч дороги. Шукаємо їх тоді, коли в мандрівці нас застає негода. Тоді автобусна зупинка стає нам прихистком. Ми починаємо оглядатися довкола і помічаємо, що за нами справжнє диво – невеличка історія, «розказана» смальтою… Докладніше >>
Чому декотрим дітям до вподоби образ казкової Снігової королеви, через що Попелюшка матиме проблеми в шлюбі і яким чином казка про Русалоньку суперечить християнським цінностям? Безневинних казок не буває. Чи завжди дорослі замислюються про те, яку роль відіграє казка у формуванні життєвих установок дитини? Головна сила і в той же час небезпека будь-якої казки полягає в тому, що вона впливає на підсвідомість. Докладніше >>
У минулому – столиця могутнього Галицько-Волинського князівства, зараз – звичайний райцентр з невеликою кількістю туристів. Втім Галич важко назвати зовсім звичайним, адже 1100 років історії так просто не сховаєш. Прикарпатські посадовці поставили перед собою амбітну мету: відновити колишню славу міста князів. Докладніше >>
«Не бійтеся глобалізації, бійтеся того, що забудете свою культуру», – переконаний автор невигаданих історій про життя українських емігрантів в Об’єднаних Арабських Еміратах. Днями в Івано-Франківську в рамках всеукраїнського туру відбулася презентація книги “Україна в пісках” за участю автора – колишнього закарпатського журналіста родом із Прикарпаття, письменника Тараса Ващука, який уже п’ять років не член українського суспільства, живе за іншими законами та в іншому світі. Докладніше >>
Перше моє враження від Одеси було різко негативним. Зізнаюся чесно, до цього приїжджала сюди двічі. Колись у дитинстві, у 90-х, коли візит на морське узбережжя був дефіцитом (як і все решта), було байдуже, що діялося довкола – головне море. Друга наша зустріч відбулася два роки тому. Щоправда, роздивитися Одесу з різних сторін тоді не встигла. Для себе зрозуміла, що тут існує культ Ківалова, портрети якого за рівнем егоцентризму та дешевого пафосу не відрізняються від Пшонки, найбільша, якщо не рахувати столицю, кількість ЗМІ – кожен місцевий олігарх вважає за необхідне мати своє джерело усного чи писемного мовлення, і російська мова, яка цинічно витіснила українську з побуту одеситів Докладніше >>
Деркачова Ольга
Для мене очікування Великодня проступає особливо чітко та ясно, коли з’являється афішка, що от-от відчинить свої двері виставка «Великодня». Величне християнське свято, про яке митці говорять у живописі, малярстві, скульптурі, різьбі по дереву, у ювелірних прикрасах, одязі, і звісно ж, у писанках. Іконописні сюжети та світські, сакральні та побутові, пейзажі, натюрморти, портрети… Метал, кераміка, дерево…
Палій Юлія
Чергова моя поїздка до чоловіка виявилася чи не найважчою. Мені вперше самостійно довелося їхати за кермом майже 500 км. Я зважилася на цей крок, бо розумію, що ще не скоро закінчаться наші з Вовою фронтові побачення. Водіння як крок до свободи Коли я 9 років тому пішла вчитися, щоб отримати водійське посвідчення, то й уявити
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного