Візит Володимира Зеленського до Нью-Йорка для участі у засіданні Генеральної Асамблеї ООН, на жаль, не став проривом для вітчизняної дипломатії. Ба більше – він фактично став імітацією активної зовнішньополітичної діяльності з боку президента.

Напередодні візиту Володимира Зеленського у медіа-просторі почали звучати припущення про його можливу зустріч з Владіміром Путіним на полях Генеральної Асамблеї ООН. Проте господар Кремля пішов на самоізоляцію після контакту з хворим на коронавірус, ліквідувавши таку можливість. Втім, це не завадило членам команди Зеленськго публічно стверджувати, що зустріч президентів Росії та України є необхідною, і сам Зеленський готовий вести переговори з Путіним з наступальних позицій.

Головними цілями візиту до Нью-Йорку українського президента публічно було визначено питання звільнення полонених та деокупації Криму. Вони прозвучали з трибуни Генеральної Асамблеї ООН у виступі Володимира Зеленського. Сам виступ, якщо відверто, мав несподівано зухвалий характер – Зеленський не лише закликав Об’єднані Нації «прокинутися», але намагався розповісти про українські проблеми, апелюючи до членів Генеральної Асамблеї. Проте розраховувати, що виступом з трибуни ГА ООН можна «тут і зараз» змінити ставлення світу до ситуації в Україні щонайменше наївно. Тим більше, якщо врахувати, що офіційний Київ піддав ООН жорсткій критиці за ігнорування «Кримської платформи».

У Нью-Йорку Володимир Зеленський зустрівся з генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррішем, генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом, президентами Туреччини та Європейської Комісії Реджепом Ердоганом та Урсулою фон дер Ляєн, британським прем’єром Борисом Джонсоном. Всі вони (за виключенням Гутерріша), як відомо, підтримували створення «Кримської платформи», проте не знайшли можливості 23 серпня відвідати Київ для участі у її інавгураційному саміті.

Гірше інше – Зеленський не зустрічався за океаном з представниками країн, які не були присутні на інавгураційному саміті «Кримської платформи», не використав можливість для розширення кола її симпатиків. Це при тому, що наприкінці року ГА ООН традиційно голосуватиме за резолюцію, яка підтверджує приналежність Криму Україні. Нескладно здогадатися, що Росія докладатиме максимум зусиль для зменшення кола підтримки, але які зусилля здійснила Україна? Не знайшов Зеленський можливості і відвідати Вашингтон, де конгресмени вже повернулися з канікул. Вчергове візит президента України за океан обійшовся без спілкування з впливовими тамтешніми медіа. На жаль, фактично ця поїздка стала більше формальністю, ніж «вікопомною подією», як її намагаються показати на Банковій. І це прикра, гнітюче прикра реальність.