Серед українських політиків і громадських діячів чимало яскравих та суперечливих особистостей, багатьох із яких московська влада прагнула демонізувати як за життя, так і після смерті.
Одним з таких є Микола Міхновський, людина, яку вважали та називали надто радикальною, не багато з великих діячів того часу не розуміли його. Він був занадто відвертим, мав усталені погляди і не терпів напівтонів. Україна — самостійна держава, не союзник ані Росії, ані Польщі, ані будь-якої іншої країни, а тим більше не підпорядкована їм, — ця теза стала його ключовою ідеєю.
Микола Міхновський був автором знаменитої промови “Самостійна Україна”, виголошеної у 1900 році в Харкові, яка стала маніфестом національної незалежності. Саме він сформулював ідею: “Одна, єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна – від Сяну до Дону”. Його слова стали гаслом для наступних поколінь борців за незалежність.
Міхновський народився у 1873 році на Полтавщині. Ще в юності він захопився ідеями боротьби за права українців, вивчав історію рідного народу та уважно слідкував за європейськими національно-визвольними рухами. Він здобув юридичну освіту, працював адвокатом і захищав українських селян та активістів, яких переслідувала імперська влада. У 1891 році став одним із засновників “Братства Тарасівців” – організації, що прагнула пробудити національну свідомість українців.
Він розумів, що наш шлях до свободи лише один – боротьба та принциповість. Толерувати культурну експансію ззовні – це розкіш, яку ми не можемо собі дозволити. На жаль, його ідеї випереджали час, а політична ситуація в Україні на початку XX століття не дозволила йому реалізувати свої прагнення. Після падіння Української Народної Республіки він залишився без політичної підтримки. Його переслідували, він пережив арешти і зрештою, у 1924 році, за загадкових обставин, його знайшли повішеним у Києві. Досі невідомо, чи це було самогубство, чи ліквідація з боку більшовицьких спецслужб.
Сьогодні його називають “Апостолом української державності”. Його ідеї стали основою формування модерної української національної свідомості, а його боротьба — натхненням для наступних поколінь. Міхновський довів, що незалежність України – не мрія, а політична необхідність. Історія підтвердила його правоту: без боротьби не буває свободи.
“Галицький кореспондент”підготував цитати з промов та праць Миколи Міхновського, щоб ми ще раз могли переконатися, те що звучало століття тому актуальне і зараз, і цього разу нам варто серйозніше поставитися до формування нашої ідентичності та національної ідеї. Адже саме це є гарантією нашого майбутнього.
Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів.
«Десять заповідей УНП»
Кінець XIX віку визначився з’явищами, що характеризують новий зворот в історії людськості. Сі з’явища свідчать за те, що п’ятий акт великої історичної трагедії, званої «боротьбою націй», вже почався і закінчення наближається.
“Самостійна Україна. Промова”
…державна самостійність єсть головна умова існування нації, а державна незалежність єсть національним ідеалом в сфері межинаціональних відносин.
“Самостійна Україна. Промова”
Отже, виникає питання, чи визволення національне можливе для нас?
“Самостійна Україна. Промова”
П’ятий акт драми ще не наступив для нашої нації: вона переживає ще й досі довгий і важкий антракт у своїй історії: за коном щось діється, йде якась пильна праця, від часу до часу грюкотить грім, але завіса ще не піднялася.
“Самостійна Україна. Промова”
Антракт власне починається з 1654 року, коли українська республіка злучилася з московською монархією політичною унією. З того часу українська нація політично й культурно помалу завмирає, (…) нація знесилюється, гине, але потім знов відроджується, з-під попелу старовини виника ідея нової України, ідея, що має перетворитись у плоть і кров, прибрати конкретні форми.
“Самостійна Україна. Промова”
На ґрунті якого права з наших дітей готують по школах заклятих ворогів і ненависників нашому народові? Через що навіть у церкві панує мова наших гнобителів?
“Самостійна Україна. Промова”
Яким правом правительство російське здерті з нас гроші витрачає на користь російської нації, плекаючи й підтримуючи її науку, штуку, літературу, промисловість і т. д.?
“Самостійна Україна. Промова”
Та навіть коли б ми не бачили у нашій історії безупинних протестів, то й тоді наше власне існування єсть протест проти насилля не тільки над нами, але й над нашими предками, воно перериває течію задавнення, воно накладає на нас обов’язок розбити пута рабства, щоб — спадкоємці Богдана Хмельницького — ми по праву могли користуватись нашою спадщиною!
“Самостійна Україна. Промова”
Наші суперечники кажуть, що логіка подій, напрям і течія життя з непереможною силою пруть до повного вимирання, до повного винародовлення нашої нації.
“Самостійна Україна. Промова”
Над нами висить чорний стяг, а на йому написано: «Смерть політична, смерть національна, смерть культурна для української нації?»
“Самостійна Україна. Промова”
Ці покоління самі найліпше назвали себе українофілами, цебто людьми, що симпатизують Україні. Вони не хотіли навіть звати себе українцями.
“Самостійна Україна. Промова”
Тактика й політика українофілів довела до того, що ціла молода Україна з відразою від них одсахнулася, симпатій же старої України вони не змогли собі приєднати.
“Самостійна Україна. Промова”
Ідуть до Мазепи, Хмельницького, та короля Данила, минаючи українофілів. Між молодою Україною і українофілами немає ніяких зв’язків – крім однієї страшної й фатальної зв’язі – своєю кров’ю заплатити за помилки попередників.
“Самостійна Україна. Промова”
Часи вишиваних сорочок, свити та горілки минули і ніколи вже не вернуться.
“Самостійна Україна. Промова”
Третя українська інтеліґенція стає до боротьби за свій народ, до боротьби кривавої і безпощадної. Вона вірить у сили свої і національні, і вона виповнить свій обов’язок. Вона виписує на свому прапорі ці слова: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ».
“Самостійна Україна. Промова”
І доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець, доти українська інтеліґенція не покладе оружжя, доти всі покоління українців йтимуть на війну.
“Самостійна Україна. Промова”
Війна провадитиметься усіма засобами, і боротьба культурна вважається також відповідною, як і боротьба фізичною силою. Потреба боротьби випливає з факту нашого національного існування.
“Самостійна Україна. Промова”
Нехай наша історія сумна й невідрадна, нехай ми некультурні, нехай наші маси темні, подурені, ми все ж існуємо і хочемо далі існувати. І не тільки існувати як живі істоти, ми хочемо жити як люди, як громадяни, як члени вільної нації.
“Самостійна Україна. Промова”
Нам належиться будуччина, бо зовсім неможливо, щоб 1/30 частина усієї людности, ціла велика нація могла зникнути, могла бути задушеною, коли вона спроможна воювати з цілим світом.
“Самостійна Україна. Промова”
Ми розуміємо, що боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і дужий. Але ми розуміємо й те, що се вже остатня боротьба, що потім вже ніколи не настане слушний час до нової боротьби.
“Самостійна Україна. Промова”
Ніч була довга, але ранок наблизився, і ми не попустимо, щоб проміння свободи усіх націй заблищало на наших рабських кайданах: ми розіб’ємо їх до схід сонця свободи! Ми в остатнє виходимо на історичну арену і або поборемо, або вмремо…
“Самостійна Україна. Промова”
Виступаючи в інтересі широких мас українських, ми пильнуємо, щоб сам нарід своїми власними силами виборов собі самостійну Україну, бо ми знаємо, що тільки при тій умові ніхто не зможе знов запанувати над Україною, знов видерти всі землі і всі добра з рук українського демосу.
“До українського народу”
Перед ясним ідеалом самостійної України най згинуть усі свари, уся ворожнеча, усе безладдя українців; хай усі стежки, усі шляхи ведуть до неї; хай усім борцям за щастя, за визволення свого народу світить сонце самостійної України.
“До українського народу”
Повстання — се єдина наша оборона, і нехай всі затямлять, що ми тільки боронимось, а не нападаємо, боронимося, бо ми підтоптані й поневолені, бо нашому життю, цілій будуччині нашого народу загрожує смерть, та смерть з голоду, з якого гинуть тисячі наших людей по Вкраїні саме тоді, коли чужинці, пани наші, аж тонуть у розкошах та в золоті
“До українського народу”
І стало правительство з царем на чолі, чуже — не своє, ворог, а не друг, бо доглядає не ваші вигоди, а неволю вашу.
[Відозва] Української Народної Партії число 5
Дехто може спитати: а чом би не запрошувати до українських організацій робітників-москалів, що оселюють Україну по лівий берег Дніпра, або робітників-поляків, що осідають на Вкраїні правобережній. Так питають часом деякі робітники-українці, питають так, бо не розуміють, відки наближається лихо…
[Відозва] Української Народної Партії число 5
Підготувала Галина Чулей
Деркачова Ольга 
Палій Юлія 
Рязанцева Яна 
Магда Євген