Вже 29 квітня відбудуться перші вибори у Загвіздянській об’єднаній територіальній громаді. Однак її не було у перспективному плані формування територій громад області, тому вона може стати просто великою сільською радою та не отримати додаткові фінансові переваги. Сільський голова Загвіздя Павло Драганчук таке об’єднання не схвалює. Тож, пропрацювавши на посади трохи більше двох років, на нові вибори не йде. Проте хоче застерегти від необдуманого вибору мешканців, щоб до влади не повернувся колишній сільський голова Любомир Білогубко.

– Пане Павле, закінчується ваша перша і короткочасна каденція. Чому вирішили піти на вибори у 2015 році?

Я б не йшов тоді на вибори, якби не речі, які робив тодішній голова Любомир Білогубко. Не буду заперечувати, що він намалював для села гарну картинку: бруківка перед сільською радою поставив, ФАП зробив, озеленення, благоустрій. Але, незважаючи на це все, він програв мені вибори з розривом десь у 150 голосів. Хоча, мабуть, був впевнений у своїй перемозі.

Тоді виявилися такі серйозні зловживання , як роздача землі в урочищі «Нивки». Між Івано-Франківськом та Загвіздям у червні 2013 року була укладена мирова угода, оскільки вони мали спірні землі. Згідно з нею, 4,8 га відійшли селу. Наступного дня сільська рада зібрала сесію, щоб підписати її і одразу поділила частину землі між «своїми».

Тоді ця історія збурила людей і перекреслила усі хороші справи голови. Я пішов на вибори у 2015 році, щоб усунути його з посади і він більше не міг таке витворяти. Люди уже не хотіли миритися з цим хамством. Якось він вчительку, яка прийшла в сільську раду, виштовхав з кабінету. А в депутатку, яка працювала бухгалтером у садочку кинув привселюдно шапкою.

– А що зараз з тими землями? Люди уже приватизували їх?

З 2013 року я оскаржував ті рішення. В чотирьох випадках це вдалося зробити і  прокуратура таки стала на бік громади. Справа дійшла до Вищого спеціалізованого суду, але все це довгий процес і в прокуратурі сказали, що не мають більше грошей, щоб судитися.

Сесія надала тільки дозволи на розробку проекту землеустрою, але вони ще не затверджені і люди не мають права власності на землю. До речі, у документах зазначено, що ці всі ділянки знаходять в межах населеного пункту згідно з останнім рішенням сесії, але насправді вони за його межами. Тобто тоді відбулася ще й така фальсифікація.

Є серед цих людей депутати, члени виконкому, дружина прокурора, родичі колишнього сільського голови Любомира Білогубка.Окрім цього є рішення про виділення земельних ділянок під забудову і садівництво двом доцентам  ІФНТУНГ, не жителям села Загвіздя. Саме там після закінчення університету залишилась працювати дочка пана Білогубка. Загалом землю отримали 26 осіб. Були навіть такі, які не писали заяви(теща сільського голови)

Тепер попередній голова знову хоче прийти до влади, ймовірно, щоб завершити розпочате і виконати зобов’язання перед людьми, які мали отримати землю. Він не захотів чекати, поки моя каденція закінчиться, тому вирішив прийти до влади під приводом створення ОТГ. Любомир Білогубко міг ініціювати об’єднання ще у 2014-2015 роках, коли було більше можливостей і держава не звертала пристальну увагу на перспективний план, методику і давала більше коштів. Втім не робив цього.

– А чому Загвіздя пішло всупереч перспективному плану і не захотіло приєднуватися до Івано-Франківська?

Коли я став головою, то почав займатися питаннями децентралізації. Ми прийняли  на роботу консультанта з адмінреформ, який зараз є секретарем виконкому . Так, Загвіздянської громади в перспективному плані немає. Натомість є Івано-Франківська, куди входять всі села, поблизу міста. Але частина людей категорично не хотіли такого об’єднання, адже боялися, що в них заберуть землі, зроблять цвинтар. Тобто мали багато страхів.

– Так ви вирішили об’єднуватися з Підліссям?

Ми зверталися до 11 навколишніх сіл, але погодилося тільки Підлісся. Тричі Регіональна робоча група з підготовки Перспективного плану формування територій громад області давала нам негативну відповідь щодо об’єднання. Ми доводили, що є спроможною громадою, але нам давали негативні висновки. ОТГ повинна забезпечувати школи, садки, медицину та багато іншого, а в нас тільки два підприємства в селі є, які платять кошти в бюджет.

Крім фінансових показників, є ще перспективний план і методика об’єднання, які ми порушуємо. Загвіздя знаходиться у зоні досяжності від іншої потужнішої громади – Івано-Франківської. А ще перспективною вважається та громада, яка має земельну площу понад 100 кв.км, а в нас разом – 32. Тому таким громадам, які йдуть поза перспективним планом та з порушенням методики формування громад Кабмін мав би присвоїти статус спроможної, спираючись на висновки робочої регіональної групи, а в нас вони негативні.

Після цього всього я зрозумів, що отримати статус спроможної громади нам не вдасться  і залишив цю ідею об’єднання. Але кінцеве рішення мали ще прийняти сільські ради з цього приводу.

– І вони погодили його?

Питання про об’єднання почав піднімати Любомир Білогубко. Він, опираючись на ті показники, якими ми оперували перед Робочою групою, прийшов на сесію сільської ради Підлісся і вона схвалила об’єднання. Потім на бюджетній сесії Загвіздянської сільської ради депутати це питання внесли з голосу і воно набрало достатню кількість голосів. Ніхто до кінця не знав наслідків.

На підставі цих рішень ОДА подала клопотання в ЦВК про призначення виборів. Держава в принципі позитивно відноситься до вільного об’єднання громад, бо відбувається укрупнення сільських рад і оптимізація коштів. Мені в ОДА сказали, що ми йдемо на вибори, як неспроможна громада , тому нам в подальшому не передбачається надання статусу спроможної та ми не будемо отримувати ті кошти та можливості, які мають  спроможні ОТГ.

– А чому ви вирішили цього разу не балотуватися?

Зробивши ще раз самостійно розрахунки, я дійшов висновку, що в нас доходи на рівні видатків. Тобто фінансова складова об’єднання не дає надії на те, що ми будемо спроможні. До того ж Підліська сільська рада втрачає статус юридичної особи.

Два рази я хотів скасувати рішення про об’єднання, однак Білогубко з прихильниками зривали сесії. Потім я провів схід села, але люди якось трохи байдуже до цього поставилися. Тому й не йду на вибори. Я на посаді голови взявся робити ті речі, які непомітні, але дуже важливі і потрібні: проектування каналізації, новий генплан, допомога школі тощо. Шкода звісно, що не вдасться зреалізувати все, що планував.

Зараз є близько 100 кандидатів в депутати та 6 кандидатів на голову громади. Серед них і Любомир Білогубко.

Таких людей, як він мають контролювати правоохоронні органи, а виборці мають знати, хто йде до влади. Якщо вони свідомо обирають цих людей, то не потрібно потім нарікати на когось.

– Що ви маєте на увазі? Чому ним мають цікавитися і контролювати правоохоронці?

За два роки, які я на посаді, в мене виникло багато питань до попереднього голови. Виявляється, що три роки робітником з благоустрою працював чоловік, якого ніхто в селі і сільській раді не бачив. Це був родич бухгалтерки, який проживає в с.Підлісся . За весь цей час йому було виплачено понад 22 тисяч гривень. Тому я звернувся в правоохоронні органи і було відкрито кримінальне провадження щодо зловживання службовим становищем Любомиром Білогубком. Крім того, я просив ще в рамках цього провадження розглянути зникнення фінансових документів з сільської ради за 2013 рік. Ніхто не може пояснити, куди вони ділися.

Також у лютому 2015 року сільська рада закупила бензинову газонокосарку вартістю 7199 грн. та електричну вартістю 3099 грн. Коли я приймав майно, то мені просто показали дві газонокосарки. Почавши вивчати документи, з’ясував, що нова бензинова косарка відсутня а замість неї є стара, куплена ще у 2011 році. А от електрична була списана через 6 місяців, хоча вона мала рік гарантії і по факту відсутня .

Є ще один факт: в жовтні 2014 року сільська рада купила спортивний велосипед за 2779 грн., який списали через 3 місяці. Якщо б його, наприклад, вкрали, то мала би бути хоч заява в поліцію. Зрештою, незрозуміло для кого його купували.

З цим всім я звертався вже навіть до генерального прокурора, але відповіді так і немає. Справу закрили, потім поновили, а зараз невідомо, на якій вона стадії. Неофіційно в прокуратурі кажуть, що її знову закрили, але письмового підтвердження ще немає. Думаю, маючи таку справу у шухляді, вони завжди зможуть смикати Любомира Білогубка за ниточки і він буде робити те, що треба. Її в будь-який момент можна витягнути і легко довести до кінця. Це серйозний компромат, проте незважаючи на це його чомусь підтримує Блок Петра Порошенка «Солідарність», від якого він балотується … Втім я не буду за нього голосувати, підтримаю чесну людину.

– Кого ви маєте на увазі?

Біля мене були люди, які завжди допомагали. Зокрема, депутат Володимир Ружанський. Це майданівець, учасник АТО, який пройшов Дебальцеве, а зараз займається волонтерством. Він дійсно безкорисливо допомагає селу і витрачає на нього багато часу. Це совісна і чесна людина, яка має міцний стержень. Він хоче щось зробити в громаді, змінювати її, організовує всілякі заходи, їздить на Схід з допомогою.

А вибори покажуть чи зробили мешканці висновки після Майдану, чи далі стають на ті самі граблі.