Вже тривалий час в Івано-Франківську говорять про можливість тимчасового обмеження доступу до Вовчинецьких гір. А все тому, що там часто виникають загорання сухої трави. У мерії кажуть, що у всьому винна Вовчинецька сільська рада, яка байдуже ставиться до цієї проблеми. Натомість війт запевняє, що це все через гостей, які там відпочивають.

 

Боротьба з паліями

Схоже, що в Івано-Франківську серйозно взялися за боротьбу зі спалюванням сухої трави та листя. Найбільше таких пожеж стається у приміському селі Вовчинець, точніше, на території пам’ятки природи місцевого значення – Вовчинецьких гір. Якщо в інших приміських селах за два місяці може бути 3-4 випадки загорання сухої трави, то тут – понад 15. Відтак у мерії час від часу звучить думка тимчасово обмежити туди доступ, аби вберегти гори від пожеж.

За словами начальника управління з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційно-оборонної роботи та діяльності правоохоронних органів Ігоря Влізла, якщо там і надалі часто траплятимуться загорання сухої трави, тоді сільську раду проситимуть негайно прийняти рішення про тимчасову заборону доступу до Вовчинецьких гір. Окрім того, вже найближчим часом за порядком там слідкуватиме муніципальна варта спільно з представником сільради. Відповідно, рішення про тимчасову заборону буде для них законною підставою, аби не пропускати людей та не дозволяти розводити багаття.

«Люди там відпочивають, а як наслідок, відбувається спалювання сухої трави чи сміття і завдається великий збиток екосистемі. У зв’язку з такою забороною ми уникнемо пожеж у Вовчинецьких горах. Якщо загрозливий період пройде, то сільська рада може зняти заборону», – пояснює Влізло та додає, що сільський голова Вовчинця Михайло Назар не приділяє достатньої уваги цій проблемі.

Для боротьби із загораннями сухої трави у всіх приміських селах створюють добровільні пожежні дружини, які повинні їх ліквідовувати без залучення пожежників. Втім, якщо самі не зможуть впоратись, то тоді їм на підмогу виїжджатимуть пожежники. Формуватимуть такі добровільні дружини з активу села, працівників сільради та депутатів, для яких проведуть спеціальні навчання.

Окрім того, в Івано-Франківську створена мобільна група, яка складається з представників муніципальної варти, муніципальної інспекції та Івано-Франківського міськвідділу управління ДСНС. За словами Влізла, основним її завданням буде запобігання пожежам сухої трави. Він пояснює: якщо виникає загорання, то пожежники приїжджають і гасять його, але, окрім цього, потрібно ще й знайти винного і змусити його навести порядок на земельній ділянці. Наприклад, муніципальна варта може під’їхати та змусити власника скосити траву, зібрати сміття тощо.

Такий склад мобільної групи пов’язаний з тим, що складати адміністративні протоколи за спалення сухої трави чи листя може тільки муніципальна варта, муніципальна інспекція і управління ДСНС.

«Мобільна група має розглядати кожен випадок пожежі і притягувати винних до відповідальності. Для цього є багато законних методів, але ми їх просто не використовуємо», – каже Влізло.

Він нарікає, що найважча ситуація зі спалюванням сухої трави зберігається в Івано-Франківську. «Бувало, що траплялося дев’ять пожеж на території Дем’янового Лазу. Там є чотири власники цієї ділянки, але муніципальна інспекція чомусь не може скласти протоколи. Тому ми пожежі фіксуємо, а з відповідальністю – слабенько», – наголошує Ігор Влізло.

Мізерні штрафи

Притягнути до відповідальності винних у спалюванні сухої трави у приміських селах ще складніше. Там право складати протоколи має тільки управління ДСНС та екологічна інспекція. Втім потрібно спершу встановити особу того, хто це зробив, а це може зробити тільки поліція.

«Наприклад, біля цвинтаря горіла трава, пожежники вогонь загасили, але не можуть встановити особу підпалювача. Кого штрафувати? Якщо звернеться сільський голова, то приїде поліція. Ми б хотіли, щоб міський відділ працював над цим. Але я розумію, що їм не вигідно, бо це така марудна справа, встановити винного дуже важко, і в них є важливіша робота. Інша річ, коли господар на городі спалює траву, бо йому неохота її вивозити», – пояснює Влізло.

Відтак в управлінні вирішили, щоб кожна сільська рада протягом березня-квітня уповноважила осіб, які матимуть право складати протоколи на людей, що спалюють траву, листя чи сміття. Пан Ігор переконаний, що це буде дієвим і недобросовісних людей нарешті вдасться притягнути до відповідальності.

Проте штрафи за це мізерні – від 102 до 360 гривень. У сусідній Польщі, наприклад, за таке довелося б заплатити близько тисячі євро, залежно від завданих збитків. «Там немає такого масового спалювання сухої трави. У таких випадках одразу приїжджає поліція, пожежники і людині загрожує величезний штраф. А що таке штраф 102 гривні? Ті Вовчинецькі гори і так, бідні, вже стільки горіли. Нам варто взяти приклад з Європи щодо штрафів. Було б добре встановити штраф, як мінімум, тисячу гривень», – міркує Влізло.

 

Розуміння немає

Заступник міського голови Олексій Кайда розповідає, що кожен виїзд пожежників обходиться приблизно у 40 тис. гривень. Ці кошти витрачаються з місцевого бюджету. Оскільки муніципальна інспекція не має права складати протоколи у селах, то він пропонує, аби це робили представники управління ДСНС. Мовляв, юрисдикція голів сільських рад обмежується тільки будівництвом багатоповерхівок на територіях сіл, а коли стаються загорання сухої трави, то вони біжать до міської ради і просять допомоги.

«Коли ми проводили нараду і Михайло Назар розказував за повені 2008 року, то його запитали, скільки за дев’ять років вони закупили засобів для ліквідації надзвичайних ситуацій за кошти місцевого бюджету, який поповнюється за рахунок будівництва багатоповерхівок. Нічого не закуплено. Зате він прекрасно знає, як освоювати державні кошти після повені. Яке може бути розуміння з їхнього боку? Хай закуплять за свій рахунок засоби для боротьби з пожежами, тоді можна буде про щось говорити», – обурюється Кайда.

Відтак він доручив Ігорю Влізлу перевірити, чи у приміських селах справді є добровільні пожежні дружини, та організувати для них навчання. Зокрема і вночі, коли горітимуть Вовчинецькі гори.

Наслідки відпочинку

Сільський голова Михайло Назар каже, що робить все, що у його силах, для боротьби з пожежами у Вовчинецьких горах, однак результату немає. Він пояснює, що пожежі виникають через відпочивальників, які їдуть сюди з міста. Переконує, вовчинецькі люди собі такого не дозволяють робити.

«На превеликий жаль, ми не знайшли ще способу, яким чином з цим боротися. Пишемо таблички, попереджаємо, але безрезультатно. Така ситуація повторюється з року в рік. Ми маємо добровільну дружину, яка цілодобово чергує там, але територія велика і впильнувати важко», – розповідає Назар та додає, що неодноразово доводилося виїжджати вночі гасити пожежі.

Ідея уповноважити когось з села складати протоколи на паліїв йому не надто подобається, адже це доволі небезпечно. Мовляв, відпочинок дуже рідко обходиться без алкоголю, тому навіть зауваження може перетворитися у фізичну розправу. Розповідає, що минулого року через це жителю села зламали щелепу.

«То як можна просту людину уповноважувати складати протоколи? – обурюється пан Михайло. – До того ж, відпочивальники не зобов’язані ходити з паспортом, а як уповноважений встановить його особу? Цим має займатися патрульна поліція. Нехай вона також поцікавиться, що роблять у заповіднику місцевого значення автомобілі. Патрульні мають не тільки дивитися, в кого не горить підсвітка номерного знака, а брати небезпечні зони під контроль».

Окрім того, сільський голова переконаний, що тимчасове обмеження доступу до Вовчинецьких гір не вирішить проблеми. До того ж, каже, що не знає, чи це рішення буде законним, адже не можна обмежувати пересування людей. На його думку, роз’яснення і контроль будуть мати більший ефект, ніж заборона.

«Раніше вже також таке пропонувалось, і це викликало бурю невдоволення. Наша активність така, яка є. Більшого ми зробити не можемо.  Блок-пост на мості однозначно не поставимо і заборону не введемо, бо розуміємо, що людям треба відпочивати. Ми не палимо, а маємо наслідки, які залишають після відпочинку наші гості», – резюмує війт.