7-й сезон
Напередодні неминучої зими у Вестеросі назріває фінальний конфлікт претендентів на Залізний трон. Точніше, претенденток – у Королівській гавані Серсея оголошує себе королевою і, заручившись підтримкою брата, готує похід на північ, а Дейенеріс висаджується зі своїми драконами, ідеальними кочівниками-дотракійцями і флотом Грейджоя та нарікає себе правителькою Семи королівств. Джон Сноу, який побоюється швидкого приходу Короля Ночі з його армією мертвих, поспішає за підмогою до двох конкуруючих володарок, але переконати їх у тому, що загроза реальна і смертельно небезпечна, буде не так просто…
Сьомого сезону грандіозного телевізійного проекту «Гра престолів» глядачі очікували з нетерпінням і страхом – як Ворони Нічного Дозору, автори вирушили у незвідані землі такими сюжетними поворотами, які Джордж Мартін у своїх книгах ще не встиг описати. Так, нарешті прийшов той час, коли читачі і глядачі виявилися в рівних умовах, а спойлери і витоки стали загальним злом і спільною бідою.
Згуртуватися ми згуртувалися, але чи задовольнило глядачів те, що ми побачили на екрані в цьому скороченому сезоні, який складається з семи епізодів? Питання дискусійне, і претензій до «самодіяльності» можна знайти достатньо. Але почнемо із загального враження. Воно очевидне: серіал помітно стиснувся в обсязі, незважаючи на те, що кілька епізодів виявилися за хронометражем довшими від прийнятих у попередні роки.
Географічний розмах став не таким широким, фактично розповідь замкнулася на Королівській гавані, Вінтерфелле і драконівському Камені. Цитадель, Хайгарден, землі за Стіною з’являються лише епізодично, що, безсумнівно, позбавило розповідь масштабу. Усталене і число основних персонажів: творці серіалу явно втомилися від нагромадження будинків, пологів і народностей та перестали множити сутності, не забуваючи проріджувати акторський склад (як би не хотілося наспойлерити, обмежимося зауваженням про те, що провідних персонажів вбивали цього року якось непристойно мало).
Однак в економії творців «Гри престолів» звинуватити не можна – сезон виявився щедрим на пишні батальні сцени, які помітно відрізняються одна від одної і мають власну красу: тут вам і битва на воді, і розгром драконом армії Ланністерів, і бій з білими ходоками. Будь-який блокбастер позаздрив би настільки розмашистому екшену і масштабним зйомкам, а вже скільки задоволення отримали глядачі, не підлягає жодному підрахунку та оцінці. Але якщо до бойової частини претензії висувати важко, то в іншому сьомий сезон зробив помітний нахил у «бульварне чтиво».
Раніше екранізація книг Мартіна була майже позбавлена навмисного романтизму, в кадр частіше потрапляли грубість і розпуста, а не ніжність і романтика. Тепер же кожна серія породжує мем за мемом: то Сірий Черв’як демонструє володіння секретними техніками, то Тормунд підкочує до Бриенне, то Джон і Дейенеріс зливаються у пориві пристрасті, як герої жіночих казок. Якщо до цього додати сумне відчуття фальшу і висмоктаного з пальця мелодраматизму возз’єднання дітей Неда і Кейтлін Старк, та ще й рояль у кущах зі справжнім іменем Короля Півночі, то створюється цілковите враження, що в основу сценарію лягла не книжка Мартіна, а чийсь фанфік, розрахований на старшокласниць, які малюють на полях шкільних зошитів Матір Драконів. Так, втім, швидше за все, і є, але пов’язано це, сподіваюсь, не з тим, що письменник не захотів розкривати всі карти і приховав найцікавіше для публікації в паперовому вигляді. Швидше за все, причиною того є неминуче закінчення саги: восьмий сезон, теж, до речі, скорочений, буде останнім.
«Гра престолів» цього року стикнулася з «проблемою передостанньої серії», як колись сьомий фільм про Гаррі Поттера або четверті «Сутінки»: замість грандіозного фіналу ми повинні були підійти до проміжної розстановки сил перед останнім кроком. Так сезон і виглядає: фігури розпочали якийсь рух, а потім повернулися на вихідні позиції. Хтось з надбанням, хтось із втратою, хтось із новими знаннями, а хтось – з втраченими надіями, але всіх чекає довга перерва напередодні приходу зимового фронту, тепер відчутно посиленого.
ФЕЛІНСЬКИЙ