Співзасновники “Громадського” звинувачують Романа Скрипіна у нецільовому використанні грошей, через запуск “Громадське. Київ”. Про це повідомляло Еспресо.tv з посиланням на заяву наглядової ради “Громадського”.

Члени наглядової ради заявили, що частина ресурсів “Громадського телебачення” контролюється одним членом організації – Романом Скрипіним. Своїм зверненням, як зазначається, вони мають на меті “запобігти нецільовому використанню ресурсів ГО “Громадське телебачення”, які були пожертвувані самими глядачами”.

Зокрема, зараз Скрипіним контролюються доменне ім’я hromadske.tv; рахунок PayPal, на який з 30.10.2013 р. надходили добровільні пожертви для ГО “Громадське телебачення” та кошти, отримані за використання контенту ГО “Громадське телебачення” на YouTube.

Сам Роман Скрипін поки ніяк публічно не коментував ситуацію. Раніше з прес-релізу телеканалу стало відомо, що Скрипін запускає паралельний проект Hromadske.Kyiv, на який має намір витратити гроші жертводавців.

На своїй сторінці у Facebook журналіст, політолог Євген Глібовицький написав так: «Громадське» Скрипіна – це «Громадське», яке бореться в катакомбах з підступним режимом: «хороші ми» vs «погані вони». «Громадське» розвитку має бути відкритим і зважати на те, що важливе для аудиторії. Також громадська організація не може мати власника. Інакше це – бізнес, оформлений у ГО.

Глібовицький зауважує, що випадок з ГО «Громадське телебачення» став прикладом того, як складно організації перебудуватися з стану безпеки в стан відкритості і розвитку. Певною мірою це проблема всієї України,  тому історія, виклики та рішення є важливими для всього громадянського суспільства.

«Роман Скрипін – мотор створення «Громадського» – вимріював цей проект роками. Він працював над його дизайном весь час «застою» Януковича, коли як непідцензурний журналіст мав невеликий запит на свої таланти на ринку. Ключовим викликом того часу для будь-якої формалізованої організації була небезпека рейдерського захоплення ззовні, через, наприклад, масове прийняття якихось тітушок в члени організації та подальшу зміну керівника.

Звідси і бар’єри: перший статут «Громадського» передбачав, що членство в організації можна було отримати лише через рік, переобрати керівника можна було маючи аж 3/4 (!) голосів. Так само ризиковано було тримати доменне ім’я для сайту на балансі організації, а не на її «справжньому засновнику», – зазначає Євген Глібовицький.

Він додає, що рішення назватись «Громадським», тобто вперше неолігархічним – це «відчайдушний хапок повітря в атмосфері браку довіри в суспільстві і маніпулятивного пост-модерного «розмаїття правд».

«Я пригадую як на початку грудня 2013 року майже весь склад нашої pro.mova залишив свої справи і пішов волонтерити гостьовими редакторами, водіями, просто помічниками на «Громадському». Таких волонтерів було багато, і навіть ця спроможність прийняти допомогу була проблемою, бо на Громадському не було «старшого по волонтерах».

Багато хто з помічників розчаровано розвертався і йшов геть. У таких революційних умовах відбувся запуск рекордного для медійного ринку фандрейзера: мету встановили на нечувані тоді 1 млн грн (на Спільнокошті тоді зібрали навіть більшу суму). В таких ж умовах – запуск збору коштів на PayPal, який не працював і не працює в Україні, тому рахунок на Романа Скрипіна був зареєстрований в ЄС.

Стратегічні рішення приймалися в тактичному порядку, команда щоденно гасила пожежі і ніхто не знав, яким буде завтра, якщо на вулиці Києва висадиться російський десант або Янукович домовиться з опозицією», – пояснює Глібовицький.

За його словами, ситуація сильно змінилася в 2014 році, коли метою «Громадського» стало не прорватись і вижити, а відбутись і розвиватися. «Лідерський» тип статуту захищав статус Романа Скрипіна, чий спосіб керування спричиняв чим далі, тим більшу критику – і ззовні організації, і всередині. Аудиторія зменшувалась, «Громадське» не могло знайти своє обличчя, донори (в основному солідні міжнародні фонди) виставляли щораз більші переліки реформ, які мали відбутися на «Громадському», щоб воно могло покладатися на донорське фінансування (понад 80% доходу організації).

На початку 2015 року незадоволення стало таким, що навіть бар’єр у 3/4 не захистив позицію Романа Скрипіна і головою організації обрали Наталку Гуменюк. Та попри фактичне визнання Наталки новим керівником організації, набути повноважень вона не змогла через затягування з перереєстрацією статуту (багато хто вважає, що це був саботаж) з боку Романа Скрипіна (все ще голови де-юре) і його протеже, тодішнього виконавчого директора «Громадського». Тому обрана навесні 2015 року наглядова рада змогла набути повноважень тільки в кінці 2015 року, коли нарешті відбулася перереєстрація статуту, а Наталка Гуменюк стала керівником організації і де-факто, і де-юре.

З кінця 2015 року події розгорталися швидко: почався конкурс на заміщення виконавчого директора (з понад 200 кандидатів обрали Катерину Горчинську). Такий самий конкурс на нового фінансового директора. Запрацювала Наглядова рада, яка затвердила завчасно підготовані стратегію і бюджет «Громадського» на 2016 рік (передбачений вихід на супутник і поява «Громадського» в кабельних мережах). «Громадське» пройшло перші аудити.

Глібовицький додає, що «Громадське» в 2015/2016 виконує домашню роботу за 2014. Пізніше, ніж треба було, але вже домашня робота виконана сумлінно. Всі гроші, зібрані через Спільнокошт чи сплачені напряму на ГО «Громадське телебачення», як і гроші донорів, обліковані до копійки і підконтрольні організації. На порядку денному ще питання доменної адреси, повернення контролю над PayPal (з моральної точки зору ці <10% – це дуже важливі гроші, бо це гроші самих глядачів).

Громадська організація не може мати власника. Вона має мати місію. Інакше це бізнес, оформлений в ГО. Хто хоче залишатись власником і працювати на суспільне благо – реєструйтесь як бізнес і винаходьте свою бізнес-модель. Це непросто, але можливо.

Сам Роман Скрипін на своїй сторінці у Facebook зазначив, що готовий негайно перерахувати більшу частину коштів на будь-який наданий рахунок, але він має бути не в Україні.

Журналіст Тетяна Даниленко на своїй сторінці написала так: “Про Громадське. Зважаючи, що я тривалий час не там (не в першу, але й не в останню чергу саме через Романа), мій погляд – збоку. Скандал на Громадському сильно б’є по фандрейзингу в Україні як такому. Багато хто зараз замислиться, перш ніж давати гроші хорошим чесним хлопцям, якими б чудовими не були їхні наміри. Тому ця історія – більше, ніж просто про медіа. Про те, як вона деморалізує медіа-середовище, я взагалі мовчу. Топ-менеджери телеканалів радісно потирають лапки – вони отримали чудові аргументи для тих, хто в їхніх ньюзрумах бореться за професійні стандарти та свободу. Хочу вірити, що колеги вийдуть з цього, зберігши і обличчя, і довіру до проекту.

Нагадаємо, Депутати Івано-Франківської облради обурилися, що їх не транслює телебачення.