На жаль, в Україні не існує сталої юридичної практики покарання порушників авторського права. Ба більше, кілька років тому Міжнародний альянс інтелектуальної власності визнав Україну державою з найбільш високим рівнем порушень у сфері захисту авторських прав. Дійсно, дуже часто українські порушники вперто не визнають своїх злочинів, виправдовуючись помилкою чи неуважністю.

Днями в Івано-Франківську почалися судові засідання за позовом громадської активістки та блогера Євгенії Бардяк. Нагадаємо, два роки тому панянка почала розповідати у своєму блозі на сайті одного з місцевих видань про активістів прикарпатської Небесної сотні. Вона писала, що хоче, аби люди знали, якими особистостями були герої, а не просто асоціювали їх із сухими іменами. Тому Євгенія вирішила поспілкуватися з родичами й друзями мужніх прикарпатців і внести у свої тексти їхні спогади.

В інтерв’ю «Галицькому кореспонденту» Євгенія розповіла: «Я не журналіст. Ніякої матеріальної вигоди з тих текстів я не мала і не могла мати. Я ці блоги не продавала і не робила на замовлення. Не було ані конкретно визначеного часу, коли я маю щось написати, ані обумовленого обсягу текстів. Я знайшла контакти цих людей, зібралася зі своїм чоловіком і на початку березня 2014 року, тобто через 10 днів після розстрілів, поїхала в Коломийський район, село Велика Кам’янка, до родини Ігоря Ткачука. Це було ніби завдання самій собі. Оскільки я не мала з ким залишити свою дитину, то ми з чоловіком і 8-місячним сином їхали разом».

Натомість гарні наміри активістки перекреслив… обласний відділ пошуково-видавничого агентства «Книга пам’яті України». У «Книзі скорботи, пам’яті і шани України. Івано-франківська область. Герої Революції гідності», яку вони видали, зауважимо, за кошти обласного бюджету, тобто за гроші платників податків, використали майже всі тексти пані Бардяк.

Як стало відомо журналістам «Галицького кореспондента», згадана книга видана у рамках регіональної цільової програми книговидання на 2011-2015 роки, що фінансується за кошти обласного бюджету. За словами керівника «Книги пам’яті України» Ганни Шекеряк, на це видання вони витратили 30 тисяч гривень. Зазначимо, що частину цих коштів мали б виділити на гонорар авторам. Очевидно, що, не вказавши автора, упорядники поклали гроші у свої кишені.

Авторка текстів звернулася до суду з вимогою вилучити весь тираж (500 екземплярів) та надрукувати вибачення щодо порушення авторських прав у газетах області. Відповідачем у цій справі виступає керівник обласного відділу пошуково-видавничого агентства «Книга пам’яті України» Ганна Шекеряк.

У залі суду порушники виправдовуються, мовляв, допустили суто технічну помилку. Шекеряк бідкалась: «Коли я редагувала книгу, мій чоловік був у лікарні, йому робили операцію, тому і не догледіла». Пізніше переклала провину на коректора: “Під час роботи над книгою коректор була вагітна і страждала від токсикозу”, – заявила вона. А під кінець засідання звинуватила у всьому… темні сили, назвавши ситуацію “диявольською помилкою”. Зрештою Ганна зізналася: «Дозвіл у Євгенії Бардяк не просила, бо вважала, що він не потрібен». До того ж, назвала блогерку надто амбітною і порадила трошки стримуватися. На думку Шекеряк, та просто хотіла прославити своє прізвище у цій книзі.

Оскільки позивачка не мала з собою паспорта, суддя не надала їй слова і призначила наступне засідання на 10-ту годину 28 листопада.

 

Дар’я БАВЗАЛУК

Матеріал підготовлений у рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки міжнародного медіапроекту «MyMedia»