Святослав Балака – харківський онколог, який лікує своїх пацієнтів за допомогою інтервенційного методу, майже не знайомого українській медицині.

Пройшовши низку стажувань у Німеччині, Франції, Італії, Японії та інших країнах, Святослав впроваджував набуті знання в Центрі інтервенційної онкології, який створив разом з лікарями-однодумцями.

24 лютого онколог виїхав з рідного Харкова й вирушив до Івано-Франківська. Уже пів року він працює в державній і приватній лікарнях, ділиться своїм досвідом з колегами, а також планує створити онкологічний хаб, пише #Шотам.

“Я почав знайомитися із цим методом, вивчав УЗД, працював у Харківській обласній лікарні. Застосовуючи нові знання, я допомагав пацієнтам справлятися з післяопераційними ускладненнями. Моєю роботою були задоволені й колеги – їм не треба було робити повторне втручання. Важливо розуміти, що на операційну травму організм реагує так само, як і на побутову. Немає значення, чи людині десь на вулиці штрикнули ножем у живіт, чи хірург розрізав. Повторні операції не приносять здоров’я, а тільки виснажують людину, яка вже ослаблена хворобою та першим втручанням”, – каже лікар. 

У 2014 році медик перейшов працювати до Інституту медичної радіології. Побачив, який там апарат УЗД, і був нажаханий, адже про подібне читав лише у книжках.

Знайшов кошти на нове обладнання для самостійної роботи. Згодом з’явилася своя операційна. В Інститут медичної радіології також влаштувався його однокурсник і однодумець. Святослав запропонував йому об’єднатися та працювати разом, і обоє почали створювати Центр інтервенційної онкології при Інституті медичної радіології.

Окрім безпосередньо професійної діяльності, Святослав шукав нове обладнання й інвесторів, які б допомогли його придбати. Поступово штат розрісся до сімох людей, і всі разом робили таку ж кількість операцій, як, наприклад, в Інституті раку в Токіо виконувала 21 людина на потужному обладнанні.

“Ми в Центрі, зокрема, робимо абляцію злоякісних пухлин – вводимо спеціальний електрод, що випалює пухлину. До такої процедури вдаються, коли людина виснажена хворобою і її не можна оперувати. По суті, це четверта стадія. Абляція є альтернативою хірургічному лікуванню. У мене був випадок, коли я зустрів на вулиці свою пацієнтку того ж дня, коли зробив їй операцію на печінці. Насварився на неї, запитав: «А якщо вам стане зле?», на що вона відповіла, що їй потрібно було збігати в магазин. Тобто після абляції вона почувалася настільки добре, що пішла на вулицю. Ймовірність розвитку післяопераційних ускладнень і смерті хворого після такого втручання набагато менша. Для порівняння: після резекції печінки в кращому разі пацієнта переводять з реанімації тільки наступного дня”, – пояснює лікар. 

Евакуювавшись до Івано-Франківська, онколог почав працювати в державній і приватній клініках. З ним переїхав лікар-інтерн із Центру інтервенційної онкології. Поступово вони розширюються, скоро приєднаються ще кілька фахівців.

Паралельно Святослав навчає молодих лікарів. Зрозумів, що краще «виростити» свого спеціаліста, готового здобувати новий досвід, ніж взяти людину з «правильним» бекграундом, яка вважає, що вже все вміє.

Читайте також: За тиждень на Прикарпатті зафіксували понад 500 випадків COVID-19