Хочеться дочитати до кінця: в Івано-Франківську презентували новий роман Василя Добрянського “Самотній ворон”

  • Письменник поділився своїми думками про новий твір та розкрив деякі деталі творчого процесу.

    У книгарні Vivat в Івано-Франківську відбулася презентація роману “Самотній ворон” Василя Добрянського, який нещодавно став лідером продажів на Київбукфесті-2024, пише “Галицький кореспондент”.

    “Що для автора може бути краще, коли люди хочуть тебе почитати”, – зазначив Василь Добрянський, який вважається одним із провідних майстрів кримінальної прози в Україні.

    Роман “Самотній ворон” наповнений загадками, напругою та психологічними деталями, що заплутують навіть досвідченого читача детективів. До останніх сторінок залишається незрозумілим, хто стоїть за кривавими злочинами, що відбуваються в маленькому невідомому містечку.

    Василь Добрянський також поділився своїм підходом до написання детективів:

    “Письменство – це вільний політ. Я разом із своїм героєм-детективом починаю розслідування і сам не знаю, як воно завершиться. Для мене писати за планом нецікаво”.

    Утім, автор зазначив, що в детективах все таємне обов’язково має стати явним, інакше це вже не детектив, а інший жанр.

    Про те, як з’явилася ідея роману, Василь Добрянський каже:

    “Мене зацікавила злочинність, яку скоюють маньяки. Вам здасться, що це таке. Але якщо звернути увагу, то в українській літературі дуже мало детективів про маньяків, але вони є. А для письменника це як виклик: а ну ж я попробую написати про це”.

    Ось що каже автор про детективи:

    “Детектив це не просто механізм. Він має мати інтелектуальне наповнення. Давати щось читачу. Чому Агату Крісті читають 100 років? Тому що вона точно відобразила британський характер, культуру. І думаю, що ще довго будуть читати. І це якраз є покликання, наприклад, детектива й українського. Це покликання його в тому, щоб українізувати те населення, яке по-українськи не говорить. Бо саме через масову літературу, пісню, приказки, анекдоти українізується суспільство”.

    Справами судовими чи поліційними, протоколами для написання книг автор не користується.

    “Один чи два рази мені були потрапили такі справи в руки. Я їх читав, я змучився від того. Немає там нічого собливого і ніяких слідчих хитрощів. Мені це не цікаво. Інша справа, якщо відбуваються події і на місці злочину лікар говорить з місцевим експертом про те, коли стався злочин. І якщо вони говорять між собою, то я, як автор, мушу це знати. Бо не може бути такого, що вони говорять, а автор не знає (сміється). І для того, щоб це знати, потрібно вивчати кримінологію, експертизу, робити нотатки”, – каже Василь Добрянський.

    Яку основу думку мають впіймати читачі? Які висновки зробити? 

    “Складне питання, тому що якщо ми говоримо про якийсь посил, то скажемо так: давайте не будемо хмурити брови і робити серйозний вигляд. Коли ми говоримо про жанрову літературу, ми виходимо з того, що це література для того, щоб читач почитав, і, може, забувся про свої проблеми, може відпочив, або, можливо, в нього зараз просто є час. Тобто це та література, яка дозволяє людині розслабитись. І коли говорити про якийсь серйозний посил – це буде не зовсім справедливо. Хоч, звичайно, хочеться, щоб читач збагатився тим, що він почитав.

    Та й взагалі кожен, хто з нас пише, хоче не перевернути світ чи створити хтозна-що, а написати книгу, яку будуть читати сьогодні, завтра, післязавтра і будь-коли”, – ділиться автор.

    Довідково

    Книги Василя Добрянського користуються попитом у читачів. Роман “Лілі” у п’ятірці всеукраїнського рейтингу “Книга року”. Роман “Самотній ворон” – топ-2 на Київбукфесті-2024. Роман “Ніхто не скаже «Прощавай!»” вже рік тримається у топ-10 від видавництва “Фабула”. Письменник є дипломантом і володарем гран-прі – першої премії – Міжнародного літературного конкурсу “Коронація слова”. Лауреат другої премії Гранд-Коронації-2021.

    Також Василь Добрянський є Лауреатом Івано-Франківської міської літературної премії імені І. Франка (2001). Лауреатом Івано-Франківської обласної літературної премії імені В. Стефаника (2005), літературної премії імені Юрія Яновського (2019).

    Книги автора вирізняються динамічними сюжетами та глибоким зображенням психології персонажів.

    Читайте також: Історії хоробрих: вийшла книга про воїнів 10 гірсько-штурмової бригади (ВІДЕО)

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!