25 жовтня, окрім складу обласної та міської рад, іванофранківці визначатимуться з кандидатурою міського голови. Місто поступово вступає у виборчу кампанію. Партконференції з висунення кандидатів, численні політичні листівки-агітки, зустрічі кандидатів із виборцями, білборди та сіті-лайти, ефіри на місцевому ТБ: такий інтенсив очікує нас протягом перших двох осінніх місяців.

Уже зараз можна передбачити, що нинішня виборча кампанія на посаду міського голови видасться жорсткішою, ніж попередня. У 2010 році ми фактично не побачили масового застосування «чорного піару», тобто технологій, спрямованих на зниження іміджевого потенціалу опонентів, хоч чимало критики в коментарях та інтерв’ю претендентів на мерство, як і політичне маніпулювання, закономірно, були.

Неофіційний старт місцевої виборчої кампанії-2015 в Івано-Франківську вже встиг позначитись кількома скандалами, пов’язаними з «дорожньою тематикою», яка, схоже, буде основним лейтмотивом кампанії в місті. Хочеться нагадати кандидатам, що вибори – це насамперед змагання ідей і стратегій, а не вправляння у вмінні латати дороги.

У 2010 році однією з двох найсильніших іміджевих фішок виборчої кампанії Віктора Анушкевичуса був ремонт вул.Новгородської (інша – відкриття Центру надання адміністративних послуг для населення). Напевно, це свого роду заспів «дорожньої теми», яка сьогодні квітне на білбордах, ллється з вуст місцевих політиків та є предметом гнівних постів у соціальних мережах. І заспів належить саме Віктору Андрюсовичу з Новгородською.

На той час чинний міський голова побудував виборчу кампанію на обіцянці продовжити втілювати ініціативи, які він запропонував громаді під час першої мерської каденції. Тоді це дало результат. Чи дасть тепер? Очевидно, зволікання Віктора Анушкевичуса із заявою про власну участь у виборах є наслідком його нинішнього перебування в кріслі міського голови. Провладному кандидату не вигідно швидко заявляти про кандидатування, натомість важливо максимально підігрівати інтерес громадськості. Перед минулими виборами Анушкевичус цікавився думкою мешканців міста, чи варто йти вдруге на посаду міського голови. Кілька тижнів тому Віктор Андрюсович застосував схожий прийом – провів закрите анкетування керівників франківських заводів та підприємств з питанням підтримки третього балотування в мери. Тож це можна розцінювати як неофіційний вступ чинного міського голови у виборчу кампанію. Плюси кампанії Анушкевичуса: адмінресурс, ораторський талант, вміння домовлятись та наявність власного електорату. Мінусом є невиконані обіцянки. Наприклад, за версією системи народного контролю «Слово і Діло», таких назбиралось понад 60%.

Анушкевичус уже відчув усі «переваги» перебування на посаді очільника міста без надійної опори в міській раді. За деякою інформацією, тепер він веде переговори з Ігорем Насаликом щодо спільної гри на місцевих виборах в Івано-Франківську. Йдеться про стратегію ненападу і взаємодопомоги кандидатів від УНП/НРУ (Анушкевичус) і Української партії (Насалик). Саме Насалик може стати спаринг-партнером Анушкевичуса в мерській кампанії. Успіх таких перемовин посилить інтригу на виборах. Зміни до виборчого законодавства (проведення другого туру виборів міського голови, якщо в першому жоден із претендентів не набере 50%+1 голос) зумовлюють формування широких коаліцій підтримки вже на етапі першого туру виборчої кампанії.

Агресивну кампанію розпочав Олександр Шевченко (група «Приват»), який позиціонуватиме себе запеклим борцем із «гідрою корупції» і «свободо-мерським злочинним угрупованням». Одразу після скандального візиту в Службу автодоріг області з фотографуванням та переписуванням тендерної документації представниками наближеної до нардепа компанії «ПБС» Олександр Шевченко оприлюднив відеозвернення до іванофранківців, в якому повідомив про участь у виборчій кампанії на посаду міського голови, щоб побороти «свободо-мерське злочинне угруповання» на чолі з «головним діджеєм фестивалю» (Анушкевичус, – авт.) Не так давно в ефірі ОТБ «Галичина» Шевченко пообіцяв навіть замінити крісло в кабінеті міського голови.

Виборчого оптимізму Шевченку додала перемога фірми «ПБС» у тендерах на ремонт двох проблемних доріг в Івано-Франківську: Тичини та Кармелюка. Раніше ця фірма отримала перемогу в тендері на ремонт ділянки дороги «Мукачеве-Львів». Шевченко місяць тому пропонував «найкращу ціну і найвищу якість», натомість наближена до нього компанія виставила державі рахунок за цю ділянку дороги на 70 млн грн більший, ніж основні конкуренти, вигравши при цьому тендер.

Варто нагадати, що минулого року переможець тендеру на ремонт вул. Набережної «Трейдзахідбуд» за підсумками переговорів з обласною владою віддав можливість прокладати асфальт саме «ПБС». Ремонт Набережної й досі повністю не завершений, не зважаючи на численні тематичні сюжети по ТБ та інші інформаційні проводи за участю Шевченка на Набережній, зокрема, напередодні останніх парламентських виборів. Можна припустити, що саме піар на ремонті цієї вулиці дозволив Олександру Шевченку перемогти Петра Шкутяка та стати народним депутатом. Тож не дивним видається повернення буковельського політика до «дорожньої теми» напередодні місцевих виборів – в його команді сподіваються, що це знову дасть свої плоди. Плюси Шевченка: підтримка фінансово-промислової групи «Приват» (фінансовий, політичний дах), яка досить серйозно націлилась на Прикарпаття, та обрання нардепом від Франківська минулого року. Мінусом може стати надмірна агресія виборчої кампанії, яка відлякуватиме деяких потенційних виборців, а також ризик втратити лінію кампанії, розриваючись на два фронти критики: антимерський та антисвободівський. Пов’язаність із Коломойським за умов відповідного інформаційного підігріву викликає несприйняття частини електорату, який пам’ятає антиолігархічні гасла Майдану. Не дарма Руслан Марцінків назвав Шевченка «олігархом».

Що ж до самого Петра Шкутяка, то він пройшов досить швидку політичну реанімацію після програшу на парламентських виборах у Франківську. У травні Шкутяк очолив міську партійну організацію президентської «Солідарності». В одному з інтерв’ю він сказав, що керувався у виборі тим, що має бути «державницька політична сила». Також тоді молодший Шкутяк зазначив, що питання балотування на посаду міського голови не на часі. Справді, коли ще не було вираженого конфлікту між Порошенком і Коломойським, вірогідним претендентом на мерське крісло від президентської партії вважався Олександр Шевченко. Зараз така можливість суттєво знівельована, хоч, за деякою інформацією, «куратор» Івано-Франківської області від президентської адміністрації Анатолій Матвієнко (який відіграв не останню роль в прикарпатському «дорожньому питанні») досі лобіює Шевченка, не зважаючи на те, що останнього активно сватають в «УКРОП» Коломойського, а голова обласного «УКРОПу» Микола Палійчук навіть встиг публічно заявити про підтримку партією кандидатури  Шевченка у мерській кампанії. Ключове завдання Петра Шкутяка видається досить очевидним – на два місяці стати тягловою конячкою, яка підтримуватиме рейтинг президентської «Солідарності». В цьому контексті, очевидно, Шкутяк очолить виборчий список президентської партії в Івано-Франківську міську раду.

Цікава ситуація склалась у франківській «Самопомочі», яка попри помітну підтримку в обласному центрі, досі не має узгодженого кандидата на міського голову. Попри медійну активність Богдана Лесюка, він, як свого часу й Микола Палійчук, не став став узгодженою кандидатурою «Самопомочі» та «Солідарності». А з переходом Палійчука в «УКРОП» «приватівська» фракція в місцевій «Самопомочі» фактично розпалася. Тільки додаткові запитання громадськості породили партійні праймеріз, за результатом яких перемогу здобув Микола Гавриляк. Прагнучи продемонструвати відкритість у визначенні претендента на участь у виборах міського голови, «Самопоміч» породила додаткову проблему: Гавриляк не має достатньо досвіду, щоб кандидувати зараз від «Самопомочі», крім того, його інтереси сконцентровані на міській раді, в яку молодий політик веде команду. Щодо голови обласного осередку «Самопомочі» Тараса Виноградника, то його перевагою є можливість самостійно профінансувати виборчу кампанію. Проте, з іншого боку, він є колишнім забудівником, що в керівників партії не викликає захоплення. Варто згадати хоча б історію взаємовідносин «Самопомочі» з іншим забудівником Василем Друком, яка закінчилась повним розривом. Не принесли результати й спроби віднайти зовнішнього гравця. За деякою інформацією, кандидувати від «Самопомочі» на міського голову хотів Ростислав Кукурудз. Однак він спробував домовитись напряму з керівництвом партії. Начебто це не сподобалось місцевим представникам «Самопомочі». Нещодавно на власній сторінці у фейсбуку керуючий справами обласної «Самопомочі» Василь Кіндій розмістив пост, в якому запропонував розпочати дискусію про стратегію розвитку Івано-Франківська на 10 років. «Думаю, реалізація такої стратегії під силу сильному менеджеру, який не збагачується за рахунок власного  народу, не є ставлеником олігархів, не є власником багатьох фірм, натомість багато років працює в Івано-Франківську, створює робочі місця, дбає про людей, своє місто. Але поки, як я бачу, серед наявних кандидатів на посаду міського голови Франківська достойних прізвищ мало. А це породжує нові запитання і виклики…» – написав він. Як досвідчений менеджер, а також доволі компромісна фігура в місцевій «Самопомочі» Кіндій має логічні шанси, щоб кандидувати від партії на посаду міського голови, з одного боку згладивши «гострі» кути, а з іншого – посприяти чіткому розподілу ролей у партії, коли Богдан Когут та Микола Гавриляк могли б сконцентруватись на командній виборчій кампанії до міської ради, а Тарас Виноградник – обласної. Вже 8 вересня, коли відбудеться загальноукраїнський з’їзд «Самопомочі», отримаємо відповідь на це партійне запитання.

Давно свого кандидата має «Свобода». Тільки за приблизними підрахунками кампанія Руслана Марцінківа, яку той почав першим, вже обійшлася в кілька мільйонів гривень. Втім, всередині «Свободи» все не так однозначно. Кілька місяців тому партія начебто розділилась на два табори: тих, хто підтримує кандидування Марцінківа, та тих, хто виступив за зміну гравця на Олександра Сича. Протистояння загострив перманентний конфлікт міського та обласного осередків партії. Ключову ж роль у цьому відігравав голова «свободівської» фракції в міськраді Роман Онуфріїв. Начебто мова йшла про перенаправлення фінансування на сильнішу фігуру, оскільки вкладання коштів у Марцінківа себе не виправдало. Саме тоді значну публічну активність почав виявляти Сергій Адамович, який мав зіграти на виборах роль спаринг-партнера Сича. Але коней на переправі не змінюють. Партійна дискусія завершилась і, схоже, тепер виборчим позиціям Руслана Марцінківа нічого не загрожує, у власній партії точно. Безперечно, головна ціль Руслана Марцінківа – Олександр Шевченко. Можна припустити, що саме між ними розгорнеться вправляння в застосуванні «чорного піару». Цікаво, що днями в місті почалися телефонні дзвінки абонентам фіксованого та мобільного зв’язку з кол-центру Європейського центру протидії корупції, в яких людям у маніпулятивній формі нагадують про корупційний скандал із 30 тис. доларів (Онуфріїв, Колковський, Гаркот), почала діяти фейсбук-група «Пороблено Свободою». Якщо врахувати, що під час обдзвонів дівчата-інтерв’юери нагадують ще й про хабар директора Фонду комунального майна Богдана Чупірчука, соратника Віктора Анушкевичуса, то вирахувати ініціатора такої кампанії зовсім не складно.

Івано-Франківська обласна «Батьківщина» провела партійну конференцію, під час якої обговорили кандидатів на місцеві вибори. Виконувач обов’язків начальника франківської податкової Любомир Слободян побореться за посаду міського голови. Зважаючи на результати останніх соцдосліджень щодо партійних вподобань українців, теоретичний шанс опинитись в п’ятірці Слобадян має.

Ряд сайтів оприлюднив інформацію про участь у виборах голови Івано-Франківської ОДА Олега Гончарука. Зважаючи на швидке спростування прес-службою ОДА, як варіант, такою була інформаційна провокація для отримання зворотнього фідбеку. Крім того, тепер цей варіант виключений, хоча б з погляду дуже вірогідного кандидування від президентської сили Петра Шкутяка.

Не варто забувати й про Володимира Чорноуса («Громадянська позиція»), який вже натякнув, що братиме участь у мерській кампанії. Традиційно йому допомагатиме, а заодно «валитиме» Олександра Шевченка давній соратник, нардеп Юрій Соловей, який днями відзначився гучним постом у фейсбуку, фактично спрямованим проти Шевченка. В ньому політик натякнув на корупційну складову ремонту доріг в області.

У громадському середовищі міста вже є ряд кандидатів, які так чи інакше заявили про потенційне кандидування. Декого з них відверто «засватали» журналісти, дехто є цілком самодостатнім, хтось вирішив спробувати власні сили або ж виконуватиме технічну роль (як і деякі цілком впізнавані в місті політики). Роль самодостатніх сильно зростає з погляду можливого другого туру. Тож тим, хто достойно проведе виборчу кампанію, перед другим туром або й раніше буде чимало пропозицій. Завдання полягатиме в тому, щоб правильно ними скористатись.

 

Василь Кедик, політолог