Нещодавно прикарпатець Сергій Ракетчук приїхав на власну пасіку, що у селі Попелів Тлумацького району, та побачив мертвих бджіл довкола вуликів. Власник ще не підрахував точної суми збитків. Але чи зможе потерпілий отримати відшкодування та хто нестиме відповідальність за загибель бджіл – з’ясовував «Галицький кореспондент».

Втрачений медовий сезон

Як розповідає Сергій Ракетчук, на його пасіці сім’ї-помічники втратили по кілограму бджіл, а медоносні – 3-4 кілограми льотних бджіл. На щастя, молоді бджоли та розплід залишився, тож пасіка потроху починає відновлюватися. Але пасічник має тепер не тільки прямі збитки (кілограм льотної бджоли коштує 300 гривень), цього сезону він не зможе викачати мед три рази, як звичайно, а тільки один раз. Прикарпатець констатує: медовий сезон втрачено.

Сергій Ракетчук займається бджільництвом з 1991 року. Цього ремесла він навчився в Канаді, через 5 років повернувся додому і продовжує працювати за тією ж методикою. На пасіці тримає медові сім’ї та сім’ї, які їм допомагають. Також він розводить бджоломаток, щоб замінювати старих на молодих.

“Пасіка у нас – 100 медових бджолородин і 200 допоміжних. Територія – один гектар. Така площа дозволяє нам тримати велику кількість комах. Бджола літала на ріпак, але, коли поверталася до вулика, летіла через отруєну пшеницю. Молоді бджоли хвору бджолу просто не пустили у вулик”, – каже пасічник.

За сезон, щоб наростити пасіку, кожна бджолородина має їсти 11 кілограмів цукру: взимку – 8, а навесні – 4 кг. Це потрібно для того, щоб вони могли працювати.

“Весна була холодна, тож ми клали цукор. Тепер нам за два дні – все знищили. У кожній бджолородині загинуло кілограм льотної бджоли. Медові сім’ї втратили по три кілограми бджоли, а допоміжні – 400 грамів. Мед, який вони принесли, викачати не можемо, бо він ще не дозрів, немає кому його переробити”, – говорить прикарпатець.

Недозрілий нектар буде стояти до цвітіння акації. Тоді комахи принесуть новий і змішають їх, щоб законсервувати.

Пасіка Сергія Ракетчука сусідить із великими та малими фермами. Він переконаний – саме малі господарства нашкодили його пасіці. Каже, що вони документують безпечні, дозволені речовини, але насправді використовують дешеві отрутохімікати, які завдають шкоди не тільки бджолам, але й людям.

“Зробити аналіз на пестициди дуже складно. Через 6 годин після того, як загинули комахи, треба забрати мор і везти у Київ. Також треба знати, чим обробляли поля, тоді будуть шукати певну речовину. Але фермер ніколи не скаже, чим насправді обробляє”, – говорить прикарпатець.

Така ситуація на пасіці пана Сергія трапилася уже вчетверте. Він говорить, що зазвичай на пасіці працює без рукавиць та захисних костюмів. Але коли бджіл отруїли, на пасіку неможливо було зайти без захисту – комахи були дуже агресивні. Упродовж чотирьох днів потрапити на пасіку було важко.

“Хто отруїв, чим та коли – невідомо. Є документи про те, що бджоли не мали ніяких захворювань. Але на пестициди дослідження не робили. Малі господарства мають невеликі ділянки, тому щодо них найбільше підозр. Влада не контролює, з чим саме вони працюють. Тож вони ллють чи ртуть, чи якийсь китайський заборонений препарат, а в документи записують  дозволені речовини. Ніхто ж не бачить, що вони заливають у цистерни”, – стверджує пан Ракетчук.

За місяць пасіка відновиться повністю, бо навесні її наростили та нагодували.

“Будемо підпалювати”

Голова “Спілки пасічників Прикарпаття” Іван Юсько розповідає, що майже у всіх районах, де є аграрні холдинги, бджоли помирають через велику кількість використання пестицидів фермерами.

“Держава дозволяє використання пестицидів. Однак вона не контролює методику та спосіб їх використання. Ця проблема набирає обертів. Кількість таких випадків зростає щороку. Це справжнє екологічне лихо! Ці речовини накопичуються у ґрунтових водах, у деяких людей воду з колодязя вже не можна вживати”, – говорить Іван Юсько.

Голова спілки каже, що пасічники закликали до співпраці всіх аграріїв. Але лише одиниці відгукуються, інші – ігнорують. Згідно з чинним законодавством, фермери мають обробляти землю у темну пору доби. Але, за словами Івана Юська, фермери роблять це серед дня.

“За п’ять років, поки я на цій посаді, я не бачив ще жодного протоколу на фермерів від поліції. Там є багато нюансів. Порушень багато, але довести їх важко, тому в пасічників опускаються руки”, – розповідає він.

Пасічникам важко самотужки, без допомоги державних органів, довести факт отруєння, на це потрібно витратити багато часу та фінансів. Але терпець у них уривається, не виключено навіть, що вони вдадуться до радикальних заходів – у відповідь будуть палити урожаї фермерів.

“У деяких областях таке уже відбувалося. Принаймні були погрози, що будуть підпалювати за те, що шкодять бджолам! Ми маємо збитки, а ніякої адекватної відповіді чи реакції немає. Не бачимо іншого виходу. Одна справа, коли у людини це просто хобі, а для когось це – заробіток, дехто живе з цього. Є пасічники, які професійно цим займаються, платять податки за свою діяльність, підтримують економіку, а їх ніхто не захищає”, – каже пан Юсько.

Шукати, не знати що

Начальник відділу організації протиепізоотичної роботи головного управління Держпродспоживслужби Івано-Франківської області Іван Васьків розповів, що цього року було два звернення щодо загибелі бджіл: зі Снятинського та Тлумацького районів. Однак підтверджених випадків, за його словами, не було.

“Розслідування показало, що кроплення землі не було. На той час, коли загинули бджоли, фермер поля ще не обробляв, але планував. У сусідніх пасіках та селах загибелі бджіл не спостерігалося. Не можна сказати, що бджоли померли від пестицидів. Факт не встановлено, і масової загибелі не було”, – каже начальник відділу Держпродспоживслужби.

За його словами, є відповідна процедура встановлення причини загибелі бджіл. Для початку має бути звернення потерпілого. Тоді створюється комісія. До неї залучають спеціалістів Держпродспоживслужби області, органів місцевого самоврядування, працівників сільського господарства, які мають поля, та потерпілого. Згодом проводять обстеження за фактом загибелі бджіл та розслідування, чи дійсно фермер проводив обробку полів. Якщо так, то якими речовинами і коли. Потім обстежують сусідні господарства, де утримуються бджоли. Фахівці відбирають матеріал мертвих бджіл та рослин і направляють їх у державну лабораторію. За кошти держбюджету робляться дослідження тільки на хвороби комах. Якщо потерпілий хоче з’ясувати, чи є вміст отруйних речовин, тоді дослідження проводять за його кошт у столиці.

“Ми напрацьовуємо спільно з пасічниками механізм цієї роботи. Має бути налагоджена співпраця. Фермер точно буде обробляти поля, бо це його урожай. Але він в обов’язковому порядку має це робити згідно з чинним законодавством: попередньо попереджати пасічника, коли він буде обробляти поля та яким препаратом. Під час такої співпраці результат в більшості випадків позитивний”, – зауважує Іван Васьків.

Чиновник зазначає, що у випадку порушення з боку фермера пасічник може це зафіксувати на відео чи фото і повідомити до поліції та органів місцевого самоврядування.

За його словами, власники пасік часто відмовляються від дослідження на пестициди через велику вартість: від 4 до 7 тисяч за одну пробу. Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи у Києві робить мікрометод, який визначає 200 видів дієвих речовин. Однак видів пестицидів є близько 50 тисяч. Ба більше, є й нові види, для яких ще не розроблені методики дослідження.

“Тому, коли направляється такий аналіз, треба знати, яким препаратом обробляв фермер поля, якою була діюча речовина. Перелік пестицидів величезний. Можна шукати, але не знати що”, – зауважує фахівець.

 Не компетенція поліції

Начальник сектору комунікації ГУ Нацполіції в Івано-Франківській області Христина Максимчак зазначає, що поліція виїжджала на виклик у Тлумацький район. Правоохоронці приїхали, виклик опрацювали та склали акт. Однак робити висновки про те, хто винен у цій ситуації, не в  компетенції поліцейських.

“Місцева влада має збирати комісію. І та комісія мала б працювати у цьому напрямку та досліджувати. Поліція не має тут компетенції”, – говорить Христина Максимчак.

Двісті гривень за бджолосім’ю

Виконувач обов’язків директора департаменту агропромислового розвитку Степан Вінтонович розповідає, що в області багато незареєстрованих пасік, тому власники не мають підстав звертатися за сприянням від держави. Мовляв, пасічник може домовитися з фермером про відшкодування певної суми «на словах».

А от для зареєстрованих пасік у цьому році передбачено дотацію з державного бюджету. Щоб її отримати, потрібно подати необхідний пакет документів. Той, хто утримує від 10 до 300 бджолосімей, уже до 1 жовтня отримає відповідні кошти. Виділятимуть 200 гривень за бджолосім’ю. Максимальний розмір дотації – 60 тисяч гривень на рік за умови наявності 300 бджолосімей.

Ірина КУЙБІДА