Село Петранка. 2 червня. Звичайний суботній день. Здавалося, нічого не віщувало біди. Чотирирічний хлопчик Любчик разом із дідусем пішов випасати худобу, що для села зовсім не дивно. Поки чоловік відводив корову на пасовище, дитина, не послухавши дідуся, не змогла всидіти на місці і, гуляючи, заблудилася в лісі. Дідусь, повернувшись, онука не знайшов.

Після двогодинних безуспішних пошуків дитини родичі зателефонували в поліцію. На місце події виїхали працівники поліції, Національної гвардії, рятувальники, лісники, кінологи, близько 200-250 чоловік із Калуша, Івано-Франківська, які дізналися про це із соцмереж, телефонували й хлопці з Тернопільщини, пропонуючи свою допомогу. Крім людей, до пошуків залучили 6 собак та 9 одиниць техніки. Загалом у цій ситуації не було жодної людини, котра б не перейнялася тривогою і переживаннями батьків дитини.

Учасник пошуків, голова багатодітної родини, яка переселилася на Прикарпаття, доброволець АТО Олег Бутусін у коментарі «Вікнам» розповів:

“До мене приїхав місцевий лісник і попросив допомоги у пошуках хлопчика, який заблукав у лісі. Мій син Роман сів на коня і поїхав «прочісувати» ліс. Однак дитину не знайшов. Почало сутеніти і я зателефонував до Олександра Соколовського, щоб калушани долучилися до пошуків. Адже 4-річний хлопчик був лише у шортах та футболці, а вночі у лісі холодно. Тож, від однієї цієї думки вже ставало моторошно. Що приємно, калушани відразу відгукнулися. І не лише калушани, а й франківці, тернополяни, мешканці довколишніх сіл”.

Калуський атовець, тренер з боксу Олександр Соколовський додає:

“Мені зателефонував Олег. Сказав, що у Петранці в лісі загубилася дитина, люди вийшли на пошуки. Шукають у двох напрямках – з боку Петранки та Грабівки”.

Роль диспетчера у пошуковій операції виконала дружина Олега Бутусіна – Тетяна. Сам Олег додає:

“Мої діти, помолившись до Миколи Чудотворця, щоб допоміг знайти Любчика, заявили, що теж ідуть на пошуки. Дітей, звісно ж, ніхто не брав, на пошуки вирушили тільки дорослі”.

Олександр Соколовський зателефонував у Рожнятівську поліцію, розпитав про ситуацію:

“Мені відповіли, що до пошуків долучилися і рятувальники, і МНСники. Однак на серці якось було неспокійно, тож, ми теж вирішили долучитися до пошуків з боку Грабівки. Перед нами на місце події виїхала машина з п’ятьма калушанами на чолі з Віталієм Кобутою, і нас – 8 осіб. Загалом до пошуків з боку Петранки долучилися 26 калушан”.

Калушанин Володимир Микитин пробував допомогти в пошуках за допомогою квадрокоптера:

“Ми приїхали в Петранку близько 23.00 і розділилися на дві групи, які «прочісували» територію у двох напрямках: з Грабівки і Завою. Проте темінь не давала повноцінно проводити пошуки. Тож, удруге стартували близько третьої години ночі. Квадрокоптером не було сенсу «прочісувати» ліс, тому я спрямовував його найближчими до лісу полями”.

Олег Бутусін із Віталієм Кобутою та ще 11-ма калушанами вирушили правим боком лісу, а інші пошуковці, взявши кількох лісників і сина Олега – Романа Бутусіна, пішли лівим боком, акцентує Олександр Соколовський:

“Роман показав по GPRS, де з боку Петранки знайшли машинку, яку загубив хлопчик. Ми вирушили туди. Пошуки тривали до ранку. Близько 5.00 я з Йосипом Сарахманом вийшов на поляну”.

Дідусь плакав, батько — втратив свідомість

Сашко з Йосипом заблудилися, доповнює Олег Бутусін. І саме це, за його словами, допомогло знайти дитину. Адже, пробираючись крізь чагарники, Олександр побачив дитячі сліди. З цього часу, за його словами, і з’явилася реальна надія знайти дитину:

“Ми пішли за ними. Там, де сліди закінчувалися, зупинилися, стали кричати. Ніхто не відгукувався. З того місця ми й вирішили почати пошуки. Зідзвонившись з Олегом Бутусіним, скоординували приблизно, де ми знаходимося. Стали чекати. Простояли хвилин 30-40. Стали чутися голоси: з одного боку йшли чоловіки, а з іншого, як нам здалося, кричала жінка. Вже потім виявилося, що то дитина, яка спала, а почувши наші крики, прокинулася”.

Дитину знайшли за виявленим слідом. Фото: Олександр Соколовський

Хлопчик знаходився десь за сотню метрах від своїх рятувальників – стомлений, переляканий, але головне – живий і неушкоджений. Він сидів під деревом, ділиться враженнями Олександр:

“Я взяв його на руки, накрив светром, до нас підійшли ще двоє хлопців, один – із Лисця, другий – із Богородчан. На жаль, ми навіть не запитали, як їх звати. Один із них узяв дитину і поніс далі. Так ми вийшли до петранківського озера. Як з’ясувалося згодом, нас пішли шукати в зовсім іншому напрямку”.

За словами Олега Бутусіна, найбільш зворушливою в цій історії була зустріч дідуся з онуком, він його обіймав і плакав від щастя, а батько — втратив свідомість:

“Коли Любчика знайшли, емоції переповнювали кожного. Люди плакали, обіймали один одного, кричали «Ура!». Такого я давно не бачив. Я був вражений і щасливий. Це справді був Божий промисел, що дитину вдалося врятувати. Батько хлопчика, побачивши живого і неушкодженого сина, втратив свідомість”. 

Потім приїхали медики і дитину каретою швидкої медичної допомоги доставили в лікарню на обстеження. Наразі хлопчик уже вдома.

Олександр Соколовський переконаний:

“Людські молитви гріли Любика всю ніч у лісі. А всі ті, хто не спали цієї ночі та долучилися до пошуку, зробили цей насправді “happy end”.

Українці не байдужі до чужої біди, а, значить, у нашої нації є майбутнє, підсумовує Олег Бутусін.

Світлана ЯКИМЕНКО, журналіст