Фільм презентували сьогодні в Івано-Франківську.

Дмитро Павлов, воїн ЗСУ. Ольга, реабілітологиня. Дмитро Гаврилюк, волонтер. «Я ніхто і його тіло б мені не віддали». «Я став соромом родини». «Я боялась згоріти у пеклі».

Це фрази трьох героїнь та героїв документального проєкту «Ілюзія рівності», в якому українки та українці розповідають свої болісні історії щоденної боротьби за базові права людини, пише «Галицький кореспондент».

Герої та героїні стрічки воюють, працюють, волонтерять та лікують, ризикуючи власним життям і здоров’ям щодня. Втім, мають значно менше прав та юридичного захисту, ніж всі інші.

У документальному фільмі йдеться про історії трьох людей.

«Ми як ЛГБТК+ спільнота, виконуємо ті ж самі завдання. Ходимо на бойові позиції, ми евакуюємо поранених, ходимо на штурми. Чому ж тоді ми не заслуговуємо на такі ж базові права», – каже у стрічці Дмитро Павлов, старший солдат, стрілець ЗСУ.

Військовий між Бахмутом та Часовим Яром отримав кульове поранення. За півтора місяця лікування переніс сім операцій, але жодного разу не дочекався приїзду батьків. Для них він – вигнанець.

Ольга у своєму реабілітаційному кабінеті приймає військових та їх дружин безкоштовно.

Також волонтерить у різних госпіталях: робить масажі та розробляє загоєні частини тіла.

Юля – партнерка Олі, і вони не бачились пів року, а у стосунках шість років. За цей час вони не змогли узаконити стосунки.

«Якщо раптом щось станеться, ми один одному ніхто. Абсолютно», – мовить героїня стрічки.

Партнер Дмитра Гаврилюка заживо згорів під час артобстрілу, і в реанімацію до нього чоловіка не допустили. За протоколами він – ніхто.

«Так, у мене була думка поїхати до Європи. Там інше ставлення, але я хочу, щоб у мене вдома було таке ж ставлення, таке саме життя як там. Тому все, що мені потрібно, вже буде вдома», – розповідає він.

Тетяна Касьян, експертка у питаннях рівності прав, правозахисниця каже, що у розробленому законопроєкті про цивільні реєстровані партнерства, який набув особливого значення під час війни, немає статей, які б стосувалися опіки чи всиновлення дітей, і його дія буде розповсюджуватися на всіх, хто бажає захистити свої права незалежно від статі.

За її словами, питання ЛГБТ-спільноти повинно вирішуватися як на суспільному, так і на законодавчому рівнях.

«Коли я у 2014-2015 роках писала про цю проблематику як журналіст, то це було досить проблематично: знайти людей, які б говорили тощо. Зараз ця ситуація в рази краща, але все ж не потрібно зупинятися, а працювати», – розповідає експертка.

Над фільмом працювали понад три місяці, і планують демонтувати у різних містах України. Такі покази уже відбулися в Ужгороді, Івано-Франківську. Далі – Львів та Київ.

Нагадаємо, їх має подивитися кожен українець: фільми про Голодомор та його наслідки

• 

• 

• 

• 

•