У сучасній стоматологічній практиці України все більшої актуальності набуває питання збереження об’єму кісткової та м’якої тканини після видалення зубів. Це особливо важливо з огляду на подальшу реабілітацію пацієнтів, зокрема, при плануванні імплантації. 

Атравматичне видалення зубів – це не просто модний тренд, а необхідність, продиктована прагненням досягти найкращих естетичних та функціональних результатів лікування. Цей підхід дозволяє мінімізувати втрату кісткової тканини, зберегти об’єм м’яких тканин та створити оптимальні умови для подальшого протезування чи імплантації.

Традиційні методи видалення зубів часто призводять до значної втрати кісткової тканини, що ускладнює подальше відновлення зубного ряду. Особливо гостро ця проблема постає в естетично важливих зонах, де навіть незначний дефіцит тканин може призвести до незадовільного естетичного результату.

В Україні, де стоматологічна галузь активно розвивається та впроваджує передові світові технології, атравматичне видалення зубів стає невід’ємною частиною високоякісного лікування. Цей метод не тільки забезпечує кращі умови для подальшої реабілітації, але й значно покращує якість життя пацієнтів, скорочуючи період відновлення та мінімізуючи дискомфорт після процедури.

Важливо розуміти, що атравматичне видалення зубів – це не окрема процедура, а цілий комплекс заходів, який включає в себе правильне планування, використання спеціальних інструментів та технік, а також подальша обробка лунки видаленого зуба. Цей підхід вимагає від стоматолога високого рівня майстерності та розуміння біологічних процесів, що відбуваються в тканинах після видалення зуба.

Аналіз особливостей пацієнта перед видаленням зуба

Перед проведенням процедури видалення зуба надзвичайно важливо провести ретельний аналіз індивідуальних особливостей пацієнта. Цей етап є ключовим для успішного проведення атравматичного видалення та подальшої реабілітації. Розглянемо основні аспекти, які необхідно враховувати:

1. Медичний анамнез: Перш за все, необхідно вивчити загальний стан здоров’я пацієнта, наявність хронічних захворювань, алергічних реакцій та прийом медикаментів. Ця інформація допоможе запобігти можливим ускладненням та обрати оптимальний метод анестезії.
2. Рентгенологічне дослідження: Проведення комп’ютерної томографії або панорамного знімку дозволяє оцінити стан кореня зуба, його розташування відносно важливих анатомічних структур (наприклад, верхньощелепної пазухи чи нижньощелепного нерва), а також визначити наявність запальних процесів.
3. Оцінка стану м’яких тканин: Важливо проаналізувати об’єм та якість м’яких тканин навколо зуба, що підлягає видаленню. Це допоможе спланувати подальші дії щодо збереження або збільшення об’єму ясен.
4. Аналіз оклюзії: Розуміння оклюзійних співвідношень допоможе спланувати подальше протезування або імплантацію.
5. Визначення складності видалення: На основі отриманих даних стоматолог може оцінити рівень складності процедури та вибрати оптимальну техніку видалення.
6. Планування реабілітації: Вже на етапі планування видалення необхідно мати чітке уявлення про подальшу реабілітацію пацієнта – чи буде проводитися негайна імплантація, відстрочена імплантація або інші методи відновлення зубного ряду.
7. Психологічна підготовка пацієнта: Важливо обговорити з пацієнтом усі етапи лікування, можливі ризики та очікувані результати. Це допоможе знизити рівень стресу та підвищити довіру до лікаря.
8. Вибір методу анестезії: На основі всіх зібраних даних обирається оптимальний метод знеболення, який забезпечить комфорт пацієнта під час процедури.

Ретельний аналіз усіх цих аспектів дозволяє розробити індивідуальний план лікування для кожного пацієнта, що значно підвищує шанси на успішне проведення атравматичного видалення зуба та подальшу реабілітацію. В українській стоматологічній практиці такий комплексний підхід стає все більш поширеним, що свідчить про підвищення якості надання стоматологічних послуг та орієнтацію на довгострокові результати лікування.

Техніка атравматичного видалення зубів

Атравматичне видалення зубів – це ключовий етап у збереженні об’єму кісткової та м’якої тканини. Ця техніка вимагає особливої майстерності та використання спеціальних інструментів. Розглянемо основні аспекти цієї процедури:

Використання спеціальних інструментів

• Периотоми: Ці інструменти дозволяють акуратно відділити зв’язки зуба від кістки, мінімізуючи травму навколишніх тканин.
• Люксатори: Допомагають розхитати зуб без надмірного тиску на альвеолярний відросток. 
• Атравматичні щипці: Мають спеціальну конструкцію, яка дозволяє захопити зуб, не пошкоджуючи кортикальну пластинку.

Сегментація коренів

У випадках, коли зуб має кілька коренів або корінь зігнутий, застосовується техніка сегментації. Це дозволяє видалити зуб по частинах, зберігаючи цілісність альвеолярного відростка.

• Використання борів для розділення коренів.
• Послідовне видалення сегментів зуба.

Мінімально інвазивна техніка

• Уникнення надмірного розширення лунки.
• Збереження цілісності ясенного краю.

Робота з м’якими тканинами

• Акуратне відшарування ясен, якщо це необхідно.
• Збереження сосочків для кращої естетики в подальшому.

Видалення грануляційної тканини

Після видалення зуба важливо ретельно очистити лунку від грануляційної тканини, що сприяє кращому загоєнню.

Промивання лунки

Використання стерильного фізіологічного розчину або антисептиків для промивання лунки після видалення зуба.

Контроль кровотечі

Забезпечення формування стабільного кров’яного згустку, який є важливим для подальшого загоєння.

Використання сучасних методів гемостазу

За необхідності застосовуються спеціальні гемостатичні матеріали.

Важливо зазначити, що в українській стоматологічній практиці все більше лікарів освоюють ці передові техніки. Це пов’язано з підвищенням рівня освіти, доступністю міжнародних курсів та семінарів, а також зростаючим попитом пацієнтів на якісне лікування.

Атравматичне видалення зубів вимагає від стоматолога не лише технічних навичок, але й глибокого розуміння анатомії та фізіології. Ця техніка дозволяє створити оптимальні умови для подальшої реабілітації, будь то імплантація чи інші методи відновлення зубного ряду.

Збереження альвеоли після видалення зуба

Після атравматичного видалення зуба критично важливим є збереження об’єму альвеолярного відростка. Це створює оптимальні умови для подальшої реабілітації пацієнта. В українській стоматологічній практиці все частіше застосовуються передові методики збереження альвеоли.

Використання PRF (збагаченого тромбоцитами фібрину)

PRF – це аутологічний біоматеріал, який отримують з крові пацієнта. Він стимулює регенерацію тканин, прискорює загоєння та зменшує ризик післяопераційних ускладнень. PRF вводиться в лунку видаленого зуба і може комбінуватися з іншими кістково-пластичними матеріалами для досягнення кращого результату.

Застосування кістково-пластичних матеріалів

Існують різні види кістково-пластичних матеріалів: алогенні (від людини), ксеногенні (від тварин) та синтетичні. Вибір матеріалу залежить від розміру дефекту, планованого терміну імплантації та індивідуальних особливостей пацієнта. Матеріал вводиться в лунку і часто комбінується з PRF для покращення результатів.

Використання мембран

Мембрани бувають колагенові, синтетичні або з титановим каркасом. Вони запобігають проростанню епітелію в лунку, стабілізують кістково-пластичний матеріал та допомагають формувати необхідний об’єм тканин.

Техніка “socket-shield”

Ця техніка передбачає збереження вестибулярної частини кореня зуба для підтримки об’єму кістки та м’яких тканин. Вона особливо ефективна в естетично важливих зонах.

Негайна імплантація

У деяких випадках можливе встановлення імпланту одразу після видалення зуба. Це вимагає ретельного планування та високої кваліфікації лікаря.

Медикаментозна підтримка

Важливим аспектом є призначення антибіотиків за показаннями та використання протизапальних препаратів для забезпечення оптимального загоєння.

Контроль загоєння

Необхідно проводити регулярні огляди пацієнта та своєчасно знімати шви для забезпечення правильного процесу загоєння.

В українській стоматології спостерігається тенденція до все ширшого застосування цих методик. Це пов’язано з підвищенням рівня освіти стоматологів, доступністю сучасних матеріалів та обладнання, а також зростаючим попитом пацієнтів на якісне лікування.

Збереження альвеоли після видалення зуба – це не просто тренд, а необхідність для забезпечення оптимальних умов подальшої реабілітації пацієнта. Це дозволяє досягти кращих естетичних та функціональних результатів, зменшити необхідність додаткових хірургічних втручань та скоротити загальний час лікування.

Робота з м’якими тканинами

М’які тканини навколо зубів та імплантатів відіграють критичну роль не лише в естетиці посмішки, але й у функціональності та довготривалості результатів лікування. Достатній об’єм здорових м’яких тканин забезпечує:

1. Естетичний вигляд посмішки, особливо в зоні передніх зубів.
2. Захист кісткової тканини від резорбції.
3. Профілактику рецесії ясен навколо імплантатів.
4. Кращу гігієну порожнини рота.

У багатьох випадках після видалення зуба спостерігається втрата об’єму м’яких тканин, що може ускладнити подальшу реабілітацію. Тому сучасна стоматологічна практика в Україні все більше уваги приділяє збереженню та збільшенню об’єму м’яких тканин.

Методи збільшення об’єму м’яких тканин

Вільний ясенний трансплантат

Цей метод передбачає забір невеликої ділянки слизової з піднебіння та її пересадку в зону дефіциту. Він ефективний для збільшення об’єму кератинізованої ясни, але може відрізнятися за кольором від навколишніх тканин.

Субепітеліальний сполучнотканинний трансплантат

Ця техніка дозволяє отримати більший об’єм тканин та кращий естетичний результат. Трансплантат забирається з підслизового шару піднебіння та розміщується під ясна в зоні дефекту.

Використання колагенових матриць

Сучасні колагенові матриці є альтернативою аутотрансплантатам. Вони не вимагають створення донорської зони, менш травматичні для пацієнта та дають передбачуваний результат.

PRF-мембрани

Збагачений тромбоцитами фібрин також може використовуватися для збільшення об’єму м’яких тканин. Ця техніка особливо ефективна в комбінації з іншими методами.

Тунельна техніка

Цей мінімально інвазивний метод дозволяє розмістити трансплантат або колагенову матрицю через невеликий розріз, що забезпечує кращі естетичні результати та швидше загоєння.

Векторне зміщення клаптя

При цьому методі проводиться мобілізація навколишніх тканин та їх зміщення в зону дефекту. Це дозволяє використовувати власні тканини пацієнта без створення додаткової донорської зони.

Правильна робота з м’якими тканинами дозволяє досягти не лише кращих естетичних результатів, але й забезпечити довготривалу стабільність імплантатів та протезів, що в кінцевому підсумку підвищує якість життя пацієнтів.

Клінічні випадки: до і після

Для кращого розуміння ефективності атравматичного видалення зубів та подальшої роботи з тканинами, розглянемо кілька клінічних випадків з практики українських стоматологів.

Випадок 1: Видалення зуба в естетичній зоні

До: Пацієнтка, 28 років, звернулася з приводу видалення верхнього лівого бокового різця (зуб 22) через його непридатність до відновлення. Зуб був важливим для естетики посмішки.

Процедура: Було проведено атравматичне видалення зуба з використанням периотомів та делікатних щипців. Одразу після видалення лунку заповнили кістково-пластичним матеріалом у комбінації з PRF. Для збереження об’єму м’яких тканин використали техніку вестибулярного розщепленого клаптя.

Після: Через 4 місяці після процедури спостерігався відмінний результат збереження об’єму як кісткової, так і м’якої тканини. Це створило ідеальні умови для подальшої імплантації та протезування.

Випадок 2: Видалення моляра з подальшою імплантацією

До: Пацієнт, 45 років, потребував видалення нижнього правого першого моляра (зуб 46) через значне руйнування коронкової частини та хронічний періодонтит.

Процедура: Зуб було видалено з використанням техніки сегментації коренів. Після ретельного кюретажу лунки її заповнили ксеногенним кістково-пластичним матеріалом та накрили колагеновою мембраною. Через 4 місяці було проведено імплантацію.

Після: На момент імплантації спостерігався відмінний стан кісткової тканини, що дозволило встановити імплантат оптимального розміру без додаткової аугментації.

Випадок 3: Комплексна реабілітація фронтальної ділянки

До: Пацієнтка, 35 років, звернулася з приводу незадовільного естетичного стану передніх зубів верхньої щелепи. Було діагностовано необхідність видалення центральних різців (зуби 11 та 21) через значну рецесію та рухомість.

Процедура: Проведено атравматичне видалення зубів з одночасним збільшенням об’єму м’яких тканин за допомогою субепітеліального сполучнотканинного трансплантату. Лунки заповнили комбінацією аутогенної кістки та ксеногенного матеріалу. Через 6 місяців встановили імплантати.

Після: Результат через рік після протезування демонструє відмінний естетичний вигляд, стабільний об’єм м’яких тканин та природній контур ясенного краю.

Ці клінічні випадки демонструють, наскільки важливим є комплексний підхід до видалення зубів та подальшої реабілітації. Атравматичне видалення, збереження об’єму кісткової тканини та правильна робота з м’якими тканинами дозволяють досягти передбачуваних та естетично привабливих результатів.

Стаття підготовлена за експертної підтримки Максима Каца, стоматолога-хірурга.

 

 

 

Реклама