Режисер: Сем Гарбарскі

У ролях: Маріанна Фейтфулл, Мікі Манойлович, Кевін Бішоп, Шавон Хьюлетт

У Меггі, 50-річної вдови, яка скромно живе у передмісті Лондона, серйозна проблема: треба терміново дістати гроші, щоб відвезти на операцію в Австралію важкохворого онука. Його батьки опустили руки, але не Меггі.

Блукаючи по Сохо у пошуках роботи, вона від розпачу заходить в стрип-бар під назвою «Sex World», куди запрошують hostess за добрі гроші. Меггі думає, що їй доведеться прибирати і подавати чай. Пошарпаний господар закладу пояснює, що hostess – евфемізм, але що таке евфемізм, Меггі теж не знає. Тоді господар просить її показати руки і тут же бере на роботу, яка англійською називається hand job і проводиться через спеціальний отвір у стінці. Меггі після недовгих вагань береться за справу. Вона сідає в кабінці, одягає фартух, прикрашає своє робоче місце штучними квітами і фотографіями рідних.

У літньої жінки, виявляється, справжній талант: до Ірини Палм (це псевдонім Меггі, «palm» означає «рука», «долоня») шикуються черги пожадливих клієнтів, в той час як на молодих дівчат ніхто не звертає уваги. Ірина-Меггі стає зіркою порнобізнесу, а її конкурентки втрачають роботу. Героїню намагаються переманити сусідні заклади. Коли її права рука стає жертвою «тенісного синдрому», жінка-ударниця мобілізує ліву.

Дивлячись цей фільм, чманієш від нахабства кінематографістів, які намагаються зліпити з непристойного анекдоту одночасно соціальну мелодраму і романтичну казку. Неймовірно, але і те, й інше їм вдається. Втім, і Бунюель свого часу зняв «Денну красуню» за мотивами паризького міського фольклору. Меггі, як і Северина з бунюелівського шедевру, відлучається в кубло розпусти у денний час і довго приховує роботу від родичів і знайомих. Але тут відмінність: одного прекрасного дня Меггі все розповідає своїм кумам-подругам з передмістя, не без гордості зазначаючи, що вона – «найкраща у Лондоні за професією».

Бельгійський режисер Сем Гарбарскі поїхав знімати у Лондон, підготовлений школою британського соціального кіно. Коли цьому кіно набридло бавитися естетикою брудного посуду, воно придумало перевести розмову про безробіття і соціальні потреби на іншу тему. З’явилися «Чоловічий стриптиз», «Дівчата з календаря» та інші фільми цієї серії, виконані за однією схемою. Група чоловіків або жінок у критичному віці, коли їх всі вже списали з рахунків, раптом витворяє щось таке, що змушує себе сильно поважати. Це може бути, наприклад, рекордний заплив, але найчастіше за все пов’язано з пізнім гормональним вибухом і секс-бізнесом.

Свіжість і принадність «Ірини Палм» у тому, що героїня, по-перше, діє одна, а не в групі, по-друге, нітрохи не змінюється ні зовні, ні внутрішньо. Ну, а якщо вона, крім того, що рятує онука, ще й знаходить жіноче щастя, це вже, вибачте, закон жанру. Фільм вийшов не конвеєрним, а «ручної роботи» величезною мірою завдяки тонкій грі Маріанни Фейтфулл, культової співачки і відомої нонконформістки, яку уявити в образі провінційної домогосподарки міг тільки великий фантазер. Їй чесно підіграв улюблений актор Кустуріци Мікі Манойлович. Хоча цілком ймовірно, що солідні люди вважають цю історію повною нісенітницею або жартом поганого смаку.

ФЕЛІНСЬКИЙ