Кількість загиблих українців в Ізраїлі зросла до семи людей. Про це розповів речник МЗС України Олег Ніколенко.
Консули встановили їхні особисті дані, підтримують зв’язок із родичами та вживають заходів задля репатріації тіл.
Дев’ять громадян отримали поранення різного ступеню тяжкості. Ще дев’ять українців вважаються зниклими безвісти. Українське посольство взаємодіє із ізраїльськими службами безпеки в контексті пошуку зниклих.
Як зазначається в дописі, понад тисячу українських громадян звернулися за допомогою у виїзді з території Ізраїлю через скасовані авіарейси.
Дипломати готують на суботу, 14 жовтня, перший евакуаційний рейс до Румунії.
“Працюємо над організацією додаткових евакуаційних рейсів. Деталі будуть надіслані громадянам, які надали свої дані в українське посольство в Тель-Авіві”, – інформують в дописі.
Близько 200 українців заявили про бажання евакуюватися із Сектора Газа. Водночас через відсутність безпеки виїзд наразі неможливий. МЗС, українські посольства в Ізраїлі, Єгипті, Йорданії, а також інші причетні відомства України, докладають активних зусиль, аби якнайшвидше витягти наших людей.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи