У кримінальних хроніках сьогодні дедалі частіше фігурують люди, яких хотілося б уявляти моральними авторитетами і прикладами для наслідування. Найгірше, коли вони стають просто-таки небезпечними для суспільства. Але Феміда перед ними або безсила, або аж надто поблажлива. Чим закінчуються кримінальні справи проти суддів, прокурорів та інших високопосадовців?

Недоторканий

Вже шостий рік на Тернопільщині триває суд над Юрієм Грицою, суддею господарського суду Івано-Франківської області, пише журнал “МІСТО“.

9 серпня 2011 року біля стадіону «Рух»  в Івано-Франківську Грица на «Волзі» у стані алкогольного сп’яніння наїхав на працівників КП “Івано-Франківськводоекотехпром”, котрі проводили ремонтні роботи. Через три години після ДТП загинув 60-річний Євген Черепаха, а 41-річний Степан Щур із тяжкими травмами три з половиною місяці не вставав з ліжка, тепер має інвалідність.

Горе-суддя вийшов на роботу вже наступного дня після трагедії. Правоохоронці його не затримали, оскільки для цього їм потрібне подання Генеральної прокуратури та позитивне голосування у Верховній Раді України.

Грицу почали судити ще 30 грудня 2011 року в Бучацькому районному суді на Тернопільщині. Потім, у квітні 2013-го, головуючий суддя Йосип Кузевич подав у відставку. Процес, майже доведений до стадії дебатів, почали слухати з нуля – з допиту підсудного, потерпілих, свідків – у Чортківському районному суді.

Втім, справа затягується дотепер. Суд виніс кілька постанов щодо проведення додаткових експертиз, слідчих дій та відтворення обставин ДТП. Події того злощасного вечора правоохоронці відтворювали кілька разів. Одного разу Грица повідомив, що слідчі дії проводити не можна, бо на вулиці «не та концентрація повітря» і «не було листя на деревах». Ще одного разу винуватець відмовився від участі у слідчих діях. До слова, на одному з судових засідань Грица несподівано виявився інвалідом третьої групи.

Останню постанову у цій справі Чортківський районний суд Тернопільської області виніс 16 липня цього року. Суд доручив прокурору Івано-Франківської області вкотре організувати відтворення обставин цього ДТП. А тим часом Грица продовжує працювати у господарському суді Івано-Франківської області та виносити рішення «іменем України». І, як розповідає Степан Щур, винуватець ДТП не знайшов у собі сил не те що допомогти потерпілим, а хоча б вибачитися перед ними.

Неосудний

Після того, як зловили на гарячому хабарника Віктора Басая, закінчилася його кар’єра директора Прикарпатського юридичного інституту Національного університету “Одеська юридична академія”. Після випуску зі Львівського державного університету 1974 року Віктор Басай почав працювати суддею Івано-Франківського міського народного суду. Відтак був головою президії Івано-Франківської обласної колегії адвокатів, очолював Юридичний інститут Прикарпатського університету, 2008 року став директором Прикарпатського юридичного інституту Національного університету «Одеська юридична академія».

69-річного Віктора Басая затримали працівники військової прокуратури 9 грудня минулого року при отриманні неправомірної вигоди від двох студентів за допуск до складання зимової сесії. Від одного студента директор вишу отримав кошти у розмірі 7500 гривень, від іншого – 300 доларів США.

Через те, що раніше Басай працював в Івано-Франківському міському суді, його справу, для об’єктивного винесення вердикту, розглядав Долинський районний суд.

Попри те, що проти Басая порушили кримінальне провадження за ст. 368 КК України («Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»), військова прокуратура передала справу до суду за ч. 2 статті 190 ККУ («Шахрайство»). Перекваліфікували її через те, що обвинувачений нібито звільнився ще 7 грудня і брав у студентів гроші, вже не перебуваючи на посаді.

За інсайдерською інформацією, під час затримання правоохоронці вилучили у хабарника ще приблизно 50 тисяч гривень. Цікаво, що після затримання Басая на сайті Прикарпатського юридичного інституту Національного університету “Одеська юридична академія” з’явилося повідомлення, що він звільнений із ВНЗ ще 19 жовтня 2015 року. Цю версію відкинули після того, як з’ясувалося, що Басай отримав зарплату за жовтень і це задокументовано.

Однак невдовзі повідомлення з сайту університету зникло, а в матеріалах суду зазначено, що Басая звільнили з вишу 7 грудня 2015 року, тобто за два дні до того, що сталося. Відтак через те, що чоловік уже нібито не працював в університеті, справу перекваліфікували на “шахрайство”.

Так, 6 червня Долинський районний суд своєю ухвалою закрив кримінальне провадження у справі Віктора Басая, посилаючись на ст. 48 ККУ («Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обставин»). На думку судді, Басай “утратив суспільну небезпечність”. До того ж суд врахував, що чоловік – заслужений юрист України, має вчене звання професора, обраний академіком Академії наук вищої освіти України, указом Президента нагороджений орденом “За заслуги”, та ще й переніс два інфаркти міокарда.

Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалу Долинського районного суду залишив без змін.

До слова, син обвинуваченого, Олег Басай, очолює Київський окружний адміністративний суд.

Свій

Фактично одним повідомленням у місцевих ЗМІ проскочило, що 17 лютого цього року працівники Генпрокуратури та Служби безпеки України затримали на хабарі заступника керівника прокуратури Івано-Франківської області.

Затриманим виявився заступник прокурора Надвірнянської прокуратури Олег Люклян. Хабарника затримали у робочому кабінеті разом зі спільницею, колишньою працівницею прокуратури.

Так, Люклян вимагав дві тисячі доларів за те, щоб прокуратура не подала апеляційну скаргу на рішення суду щодо розірвання договору оренди земельної ділянки. До суми хабара входило і позитивне рішення суду в цій справі за позовом прокуратури. Прокурора затримали на отриманні неправомірної вигоди у розмірі тисячі доларів.

Раніше Люклян працював помічником прокурора Івано-Франківська, де у 2010 році його відзначили подякою міського голови “за високі показники в роботі, бездоганне виконання службових обов’язків, вагомий внесок у дотримання законності”. Відтак наказом Генпрокурора Олега Махніцького 28 травня 2014 року чоловіка призначили прокурором Верховинського району.

На посаду заступника прокурора Надвірнянської місцевої прокуратури Люкляна призначили нібито поза конкурсом. Однак, як свідчать результати перших двох етапів конкурсу, пан Олег ледве потрапив до рейтингового списку кандидатів, посівши 15-те місце. Втім, конкурсна комісія обрала керівників Надвірнянської  місцевої прокуратури саме з-поміж аутсайдерів.

Джерела у прокуратурі натякають, що кар’єрним ростом Люклян має завдячувати своєму землякові з Рожнятівщини Володимирові Торованину, який із березня 2014 року перебуває на посаді першого заступника прокурора Івано-Франківської області. До слова, саме Торованин в обласній прокуратурі керує питаннями, пов’язаними з дотриманням законності щодо оренди землі.

Близький до Бога

Випивати за кермом люблять не лише судді, а й духівники. Нещодавно на всю Україну прославився керівник релігійної організації УГКЦ “Місійне згромадження Святого апостола Андрія” 38-річний Тихон Кривецький, що ввечері 20 червня збив трьох людей у селі Хом’яківка на Тисмениччині.

Після цієї ДТП у лікарні померла 33-річна жінка. Також постраждала дівчинка, яку з переломом ноги госпіталізували до обласної дитячої клінічної лікарні. Найбільше після наїзду Кривецького «пощастило» чоловікові, що, хоч і отримав тілесні ушкодження, але від госпіталізації відмовився.

Наступного дня правоохоронці відшукали пошкоджений в автопригоді “Джип Гранд Черокі”, який належить священику, на одній зі станцій техобслуговування. Згодом знайшовся і власник, що втік із місця ДТП. Свою вину Кривецький визнав, та запевняє, що був тверезим. Слідчим священик пояснив: не допоміг потерпілим, бо злякався. Однак згодом з’ясувалося, що, перед тим, як скоїти ДТП, отець пив коньяк у місцевому барі.

До суду справа дійшла досить швидко. Однак Тисменицький районний суд поблажливо поставився до священика: врахував те, що обвинувачений відшкодував збитки родичам загиблої жінки і щиро покаявся. Врешті вирішили, що обтяжливих обставин у справі немає, хоч отець і був нетверезим. Не карати Кривецького суворо просило і обвинувачення.

Так, суд визнав його винним за  ч. 2 ст. 286 («Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинили смерть потерпілого»), але призначив покарання більш м’яке, ніж передбачене статтею (від 3 до 8 років ув’язнення), а саме – обмеження волі на півтора року з позбавленням права керування автомобілем на один рік.

З урахуванням “закону Савченко” (день у СІЗО зараховують за два дні ув’язнення), священику залишилось відбути покарання не більше року.

Велика рибина

Коли Генеральний прокурор України Юрій Луценко призначав прокурора Івано-Франківської області, то дав йому завдання ловити «велику рибу».

Поки що на вудку попалася лише одна – 4 жовтня обласна та військова прокуратура разом зі Службою безпеки України затримали начальника регіонального відділення Фонду держмайна України в Івано-Франківській області Зіновія Жовніра. Високопосадовець вимагав у київського підприємця на цей час рекордну для Прикарпаття суму: 150 тисяч доларів. Правоохоронці затримали хабарника під час одержання частини неправомірної вигоди у розмірі 20 тисяч доларів від посередника.

Суд обрав для Жовніра запобіжний захід у вигляді утримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 4 млн гривень.

Інтереси Жовніра в суді відстоюють аж три захисники, котрі вже при обранні запобіжного заходу для хабарника натякають на його неосудність. Кажуть, що чоловік має хворе серце, інсулінозалежний, влітку йому видалили жовчний міхур, а якщо зміниться погода, то  може й душу Богові віддати.

На сьогодні слідство ще триває. Тому наразі невідомо, наскільки справедливою буде Феміда до Жовніра…

 

Марія Гаврилюк для журналу “МІСТО”