Військовий Іван Пазунко, брат якого зник безвісти на війні, понад пів року займається тим, аби взяти під опіку обох його малих синів. Але недавно з’ясувалося, що дітей хочуть віддати чужим людям на усиновлення – справа вже в Долинському районному суді, пише Галицький кореспондент. 

Чекають брата додому

Хлопцям зараз п’ять і сім років, від вересня минулого року перебувають обласному центрі соціальної підтримки дітей та сімей «Теплий дім», що в Долині. За останній час брати вже встигли багато всього пережити.

Вони родом із Косівщини. Торік у березні маму позбавили батьківських прав, а до того, за словами Івана Пазунка, вона перебувала під слідством. Тато хлопчиків Володимир Григорчак мав забрати їх з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, що в Медині. Однак спершу повинен був офіційно встановити своє батьківство. Адже у свідоцтві про народження дітей він не був вказаний батьком.

Проте Володимир Григорчак не встиг – чоловіка мобілізували. А в травні 2024 року він зник безвісти під час бою на Покровському напрямку.

52-річний Іван Пазунко – рідний брат Володимира по мамі. Він також є хрещеним батьком одного з племінників. Понад 30 років проживає у Львові з дружиною. Доросла донька мешкає окремо. Наразі чоловік проходить військову службу у Львові, але незабаром його мають звільнити в зв’язку з тим, що брат вважається зниклим безвісти у бою. Іван Пазунко вирішив оформити опіку над дітьми брата.

Каже, хоча усиновлення і є пріоритетною формою, але він вибрав саме опіку, бо сподівається, що брат зрештою вернеться додому.

«Є ймовірність, що він зараз перебуває в полоні, хоча Червоний Хрест не підтверджує це, – додає чоловік. – Але в телеграм-каналах я знайшов фотографії військового в російському полоні, який дуже схожий на мого брата. Зображення на світлинах погане, тому мені складно щось стверджувати. В будь-якому разі це додає надії, що Володя зрештою вернеться додому живий-здоровий. А його діти повинні мати зараз дім і рідних людей поруч».

 Процес затягнувся

Збирати пакет документів Іван почав торік улітку, але процес суттєво затягнувся, адже виникла необхідність встановлення в суді факту родинних відносин між ним та племінниками. Результат генетичного аналізу отримав лише на початку грудня, який підтвердив ступінь спорідненості понад 85%. Також Іван отримав висновок судового експерта про ступінь спорідненості хлопців з їхнім батьком – 99,9%. Цю експертизу провели ще раніше в рамках кримінального провадження по факту зникнення брата, відібравши зразки епітелію в Івана, племінників та з речей зниклого брата.

Суд виніс рішення про встановлення родинних відносин між дядьком і племінниками аж 11 грудня 2024 року. Ще місяць чекали, аби рішення набуло законної сили. Відповідно лише після чотирьох місяців Іван зміг подати заяву про оформлення опіки разом з усім пакетом документів у Шевченківську районну адміністрацію Львова.

Однак з’ясувалося, що до суду вже скерували пакет документів щодо усиновлення хлопчиків чужими людьми.

«Враховуючи тривалість процесу оформлення опіки, – розповідає Іван Пазунко, – я ще торік у серпні надіслав заяву на адресу Служби у справах дітей Івано-Франківської ОДА та решти інстанцій. Там виклав свої обставини і повідомив, що ми з дружиною хочемо забрати племінників до себе, тому зараз оформляю потрібні документи. Також надіслав копії всіх документів, зокрема моєї заяви про встановлення факту родинних відносин. І ще у заяві попросив не вживати дій щодо передачі моїх племінників для усиновлення сторонніми особами. Незважаючи на це, поки я чекав результатів генетичного дослідження, в жовтні кандидатам в усиновлювачі видали направлення на знайомство з моїми племінниками, а вже на початку грудня підготували офіційний висновок про доцільність цього усиновлення».

Чоловік каже – коли дізнався, що племінників уже подали на усиновлення чужими людьми, він ще раз надіслав у всі служби свою заяву із тим самим переліком документів. Звертався до Уповноваженого президента України з прав людини. Також скерував заяву в районні суди з проханням взяти до уваги обставини, які склалися, якщо в їхньому провадженні буде справа про усиновлення його племінників.

«Яблунівська селищна рада, де мої племінники перебувають на первинному обліку, у січні цього року прийняла рішення, що вони не заперечують проти надання мені опіки над хлопцями після завершення судового розгляду щодо усиновлення», – додає чоловік. 

«Вони б тоді поїхали додому…»

Поки тривали всі ці тяганини Іван часто спілкувався зі старшим племінником по телефону. Відвідувати хлопців дозволили тільки з цього року – після набуття чинності судового рішення про встановлення родинних відносин. Бачитися їм можна лише в приміщенні «Теплого дому», де перебувають діти, і тільки в присутності когось із працівників. Аби відвести хлопців на прогулянку на подвір’я, дядько мусить подати клопотання.

Іван Пазунко каже, його племінники – талановиті дітлахи. Молодший – спритний, з твердим характером і феноменальною пам’яттю. Старший – надзвичайно добра дитина, чудово тямить у техніці. Коли батько майстрував свою автівку, малий коло нього постійно крутився, розпитував що й до чого, запам’ятовував кожну деталь. А дитячий скутер на акумуляторах, який йому купив тато, – це досі найбільший скарб.

Тепер старший племінник часто допитується в дядька, коли він уже їх зможе взяти до себе – вони б тоді всі разом спершу поїхали додому на Косівщину і позабирали свої улюблені речі: скутер, курточки, іграшковий підйомний кран… А ще хлопці дуже хочуть знову поганяти з собакою Лордом, який живе у дядька. Колись він приїжджав з цим песиком до них додому.

Останній раз Пазунко навідував дітей на початку березня. Привіз пазли і машинку на пульті – те, що малі замовили.

«Коли запитав у них, як справи, як навчання в школі, в старшого очі заблистіли від сліз, але хлопчина стримався. Відповів, що все добре», – розповідає дядько. 

Переглянути доцільність

У відповіді на інформаційний запит в Івано-Франківській ОДА повідомили, що усиновлення є пріоритетною формою сімейного влаштування. Для зʼясування думки дітей щодо їхнього усиновлення працівники Служби у справах дітей Івано-Франківської ОДА (далі – Служба) провели з ними бесіду. Після чого старший хлопчик написав заяву про згоду на його усиновлення, а молодший – усну згоду, оскільки не може надати письмову згоду в звʼязку з віком.

У Службі стверджують, що не раз рекомендували Івану Пазунку підготувати пакет документів для подальшого оформлення опіки. За інформацією Відділу «Служба у справах дітей» Шевченківського району управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, чоловіку пояснили алгоритм дій і надали перелік документів, необхідних для скерування на відповідне навчання для опікунів. Однак станом на вересень 2024 року він більше не звертався.

Іван Пазунко пройшов це навчання лише цьогоріч у січні і наразі перебуває на обліку потенційних опікунів у службі у справах дітей за місцем проживання.

Чоловік пояснює, що підготовка його пакету документів й справді зайняла немало часу – кілька місяців – адже потрібно було дочекатися результату генетичного аналізу, що він дійсно рідний дядько цих хлопців. Потім ще місяць, аби відповідне рішення суду набуло законної сили. За словами Івана Пазунка, він попереджав про це Службу і решта інстанцій ще минулого літа.

Під час недавнього засідання в Долинському районному суді постановили залучити Івана Пазунка до участі у розгляді справи про усиновлення братів. Також суд зобов’язав орган опіки і піклування Долинської міської ради повторно розглянути висновок щодо доцільності усиновлення, оскільки раніше не врахували, що у дітей є дядько, який хоче опікуватися ними. Наступне засідання заплановане на 18 березня.

Наталя МОСТОВА