Уже не перший рік загрозливу ситуацію з охороною довкілля у Калуші називають «головною проблемою техногенно-екологічного характеру, яка склалася на території Прикарпаття». В офіційних документах комплекс невідкладних заходів з недопущення екологічної катастрофи – завдання №1. Але всі заходи – лише на папері. У реальності найнебезпечніший регіон отримує лише 2-3% від видатків обласного фонду охорони навколишнього природного середовища. При цьому левова частка цих коштів надходить не в місто, а на район. За ці гроші якісь сумнівні фірми виконують не менш сумнівні роботи. Тоді як вирішення реальних екологічних проблем впирається у «відсутність фінансування».

Міністерство екології та природних ресурсів України за три останні роки не профінансувало жодного природоохоронного заходу на території Калуша чи Калуського району, хоча загалом, як ідеться у відповіді на наш інформаційний запит, на область впродовж 2016-2018 років було спрямовано 247 075 861 гривню. На сайті Мінприроди про Калуш востаннє писали у серпні 2015-го, інформуючи про намір звернутися до міжнародних установ за допомогою для запобігання екологічній катастрофі…

На рівні області про місто та його проблеми говорять частіше. Приїжджають комісії, відбуваються сесії, напрацьовуються чергові стратегії… В екологічному паспорті Івано-Франківської області щороку пишуть, що основними об’єктами, які негативно впливають на довкілля та безпеку проживання є: Домбровський кар’єр, який до 2008 року був єдиним у світовій практиці відкритим кар’єром з видобутку калійних руд, а нині може спричинити потрапляння розсолів у басейн Дністра; хвостосховища №1 та №2, площею 54 та 48 гектарів відповідно, які засолюють підземні водні горизонти, а в разі прориву «допоможуть» ропі потрапити у Дністер; просідання земної поверхні над колишніми гірничими виробками рудників «Калуш», «Голинь» і «Ново-Голинь» в місцях розміщення житлових мікрорайонів, де проживає орієнтовно 4500 людей, розміщені житлові будинки та промислові об’єкти.

В екологічному паспорті області перераховані і найважливіші першочергові завдання для порятунку Калуша. От тільки не підкріплені фінансово вони з року в рік так і залишаються суто декларативними.

За три останні роки на природоохоронні заходи місто отримало з області 3,5 мільйони гривень. Третина цих коштів була ще в 2016 році використана на берегоукріплення річки Лімниці в районі мікрорайону «Хотінь». В 2017-му за обласні кошти (150 тисяч гривень) для Калуша закупили бетонні сміттєві урни. Їх мали встановити біля всіх під’їздів багатоповерхівок. Нині ці урни мешканці використовують не лише за призначенням, а і як декоративні елементи, перетворивши смітники… у клумби.

У тому ж 2017 році Калуш направляв кілька запитів про виділення коштів з обласного бюджету. Просили 680 тисяч на проведення моніторингових досліджень, 120 тисяч – на проведення інструментальних вимірювань просідання землі та визначення небезпечних для проживання ділянок, 2,7 мільйона – на виготовлення проектно-кошторисної документації з ліквідації джерел забруднення підземних вод та рекультивації порушених земель на території гірничо-технологічних об’єктів колишнього калійно-магнієвого виробництва. Крім того, 3,6 мільйона гривень – на придбання пластикових контейнерів для сміття, 3 мільйони – на реконструкцію та технічне переоснащення обладнання для полігону ТПВ, 1,5 мільйона – на спецтранспорт (маніпулятор) тощо. З усього цього переліку Калуш отримав 2,7 мільйона гривень на проектно-кошторисну документацію з ліквідації джерел забруднення підземних вод та рекультивації порушених земель. Гроші до кінця року міська влада не використала. Було оголошено два тендери, до участі в яких зголосилося лише по одному учаснику, тож довелося скасувати торги, а кошти повернути до обласного бюджету.

У 2018 році проектно-кошторисну документацію таки виготовили. За підрахунками фахівців Львівського інституту гірничо-хімічної промисловості, лише для першочергових робіт необхідно 240 мільйонів гривень. Масштабний проект, який коштував 1,8 мільйона гривень, пройшов усі експертизи. Але знову все впирається у гроші. Як зазначає міський голова Калуша Ігор Матвійчук, самотужки місто не спроможне його реалізувати.

«Ми завжди звертаємося до області з серйозними проектами, що потребують великих коштів. І це стосується не лише екології, а й інших сфер. Але наші звернення часто залишаються без розгляду, – акцентує міський голова. – На сьогодні завдяки виготовленій проектній документації ми маємо перелік першочергових заходів, які треба виконати, але без відповідного фінансування не зможемо зробити нічого. Той мільйон чи два, які місто може виділити, не врятує ситуації. Тому зараз ми знову будемо направляти запит на виділення коштів».

За словами Ігоря Матвійчука, найбільшої уваги сьогодні потребує проблема засолення ґрунтів, хоча це не означає, що Домбровський кар’єр уже не несе загрози. У різних фахівців різне бачення того, як мають вирішуватися екологічні проблеми Калуша, але ніхто не заперечує, що у випадку подальшого засолення водоносних горизонтів місто ризикує, зокрема, втратити водозабір.

«240 мільйонів ми не можемо поділити на кільканадцять дрібних проектів. Це, по-перше, буде неефективно, а по-друге, матимемо чимало інших ризиків. Це має бути чітко виділене фінансування і через відкритий тендер визначений виконавець. Замовником робіт цілком може бути обласна державна адміністрація», – переконаний міський голова.

Актуальною для міста залишається і проблема утворення проваль на місці старих гірничих розробок. Нагадаємо, що перше масштабне просідання в районі нинішньої вулиці Вітовського відбулося ще у 1987 році. Тоді під землю пішло близько сорока тисяч кубічних метрів ґрунту разом із будинками, гаражами, господарськими будівлями та садами. В 2008-му в цьому ж мікрорайоні утворилося нове провалля, а в 2015-му – ще одне. Науковці неодноразово застерігали, що ситуація вийшла з-під контролю, адже приблизно третина Калуша – над шахтами, і де земля просяде наступного разу – передбачити важко. Нині цей процес найбільш очевидний в районі вулиці Глібова. А от вирви на Вітовського – засипані. Міському бюджету ці роботи обійшлися в мільйон гривень.

На місці просідання сьогодні вже немає знака про заборону в’їзду, але загалом територія нагадує звалище. А зовсім поруч – житлові будинки. Міський голова переконує, що звалище роблять самі калушани, які звозять сюди непотріб.

Гроші — у воду і береги

У Калуському районі природоохоронні заходи в основному зводяться до робіт на берегах річок. При цьому під виглядом берегоукріплення нерідко насправді відбувається ще й зміна русла. На річці Лімниці, яка, нагадаємо, є ландшафтним заказником місцевого значення, наймасштабніші роботи виконували в межах села Вістова. За два роки витратили три мільйони гривень. Кошти освоювали через ТзОВ «Спільне підприємство «Будучність», яке належить Романові Павліву – депутатові Івано-Франківської облради. У поточному скликанні він – заступник голови комісії обласної ради з питань розвитку промисловості, будівництва, архітектури, дорожнього та житлово-комунального господарства. Лише в межах Калуського району, за даними Clarity Project, впродовж 2017-2018 років він отримав 20 підрядів на загальну суму 6,9 мільйона гривень. Жоден із цих договорів не був підписаний у результаті конкурентної процедури.

Серед робіт, які виконувало підприємство, – ремонти доріг та будівництво берегоукріплювальних споруд на річках Чечва і Лімниця в межах сіл Довге-Калуське, Тужилів і Вістова. Кошти освоювали за рекордні терміни. В Тужилові, наприклад, роботи були повністю оплачені через місяць після підписання договору, а у селі Вістова берегоукріплення, як випливає з документів, зробили за лічені дні у грудні.

Сільський голова Вістової Василь Хомич не приховує: роботи були зроблені завчасно – у борг. Але підрядник зробив усе швидко і якісно, запевняє війт. Сільська рада розпорядником коштів була лише у 2016 році. Але й наступного, 2017-го, року договори про виконання робіт з берегоукріплення підписували у листопаді-грудні. Й фактично одразу оплачували. Влітку 2018-го під час повені частину щойно зробленого насипу розмило. Виглядає на те, що витрачені гроші пішли за водою. Але Василь Хомич це спростовує.

«Той насип робили в 2016 році. Люди думали, що то дамба, але це не так. Насип робили для того, щоб повернути русло річки так, як вона йшла до повені 2008 року. Цією смугою, крім того, пересувалася техніка, завданням якої було вкопати під берегом річку і засипати негабаритом. Ця так звана «дамба» не мала захищати від води, вона була потрібна лише на час виконання робіт з берегоукріплення. Інакше техніка просто не могла би заїхати. Тому те, що зараз цей насип розмило, вже не має значення. Берег укріплено, і загрози, що річка «прорветься» і забере дорогу на Бабин-Зарічний, вже немає», – пояснює сільський голова.

Окрім фірми депутата облради, на водних об’єктах Калущини працювали й інші підрядники. Зокрема, за нове будівництво берегоукріплювальних споруд на річці Болохівка в селі Завадка відповідало Івано-Франківське міжрайонне управління водного господарства (сума договору склала 842 тис. гривень); кріплення берегів річки Сівки в селищі Войнилів та селі Довпотів виконувало ТзОВ «Каскад ІФ» (загальна сума договорів – 327 тис. гривень). ТзОВ «Каскад ІФ» зареєстроване в Івано-Франківську, а його керівником є Руслан Мисів.

Дорогу молодим?

Ще три підряди в Калуському районі в 2017 році отримала ФОП Юлія Дорош. Договори на відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму та санітарного стану річки Сівки в селі Сівка-Калуська та річки Болохівки в селі Верхня, а також на відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму та санітарного стану безіменного потоку в селі Верхня були підписані 26 та 27 грудня. За двома договорами уже 28 грудня пішли проплати, тобто роботи на потічку та річці Сівці були оперативно завершені.

Берегоукріплення Болохівки робили вже наступного року. В 2018 році з Юлією Дорош був підписаний також договір про виконання берегоукріплення у ще одному селі – Перевозці. Замовником усіх цих робіт було Дністровське басейнове управління водних ресурсів, а загальна сума договорів склала 790 тис. гривень.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Юлія Дорош була зареєстрована як ФОП 23 серпня 2017 року, тому виглядає дивним, що вже у грудні з нею підписали три прямі угоди. Підприємець на той момент не мала жодного досвіду виконання таких робіт. Ба більше, основним видом її діяльності є торгівля транспортними засобами, а КВЕДів на виконання будь-яких робіт на водоймах у неї немає взагалі.

Як з’ясувалося, роботи вона і не виконувала. Їх виконав інший підприємець – Тарас Рисей. «Це моя дочка», – пояснив він, додавши, що теж зареєстрований як підприємець, але не бере участі в державних тендерах. За свою роботу підрядник не переживає. Каже, що виконав усе відповідально і якісно. У Перевозці, наприклад, берегоукріплення, за його словами, вже випробувала повінь. Тож мешканці села залишилися вдячними.

Утім юрист Зоряна Івасишин констатує: «Підприємець Дорош Юлія Володимирівна у віці 20 років перемогла у декількох тендерах на виконання надзвичайно складних, трудомістких спеціальних будівельних робіт. Кошти на ці проекти були виділені згідно з рішенням ОДА №467-13/2017 від 24.03.17 р. «Про фінансування природоохоронних заходів з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища за рахунок планових надходжень у 2017 році». Причому для виділення 230 677 гривень для «безіменного потоку» навіть вносились зміни до зазначеного рішення. Підписання більшості договорів відбулося наприкінці року, 26-27 грудня, що вже наштовхує на певні  роздуми. Ще більш дивним є те, що роботи фактично виконував Тарас Рисей, який є одночасно засновником ТОВ «Вудмакс-Трейд», що має ту ж юридичну адресу (м. Калуш, вул. Каракая, 34 ), що й ТзОВ «ЛембергТрейд» (це товариство поступилось Юлії Дорош у єдиних за її участю відкритих торгах щодо закупівлі трактора). А от договорами, які підприємець укладала з обласним управлінням водних ресурсів, залучення субпідрядників не передбачалося, тому в цьому випадку можна говорити про ознаки порушення».

Додамо, що нині зрозуміти, які саме роботи виконувалися на потічку у грудні 2017 року, важко. Габіони на річці поряд знаходимо одразу. А от потічок… З обох боків береги густо заросли деревами, тож як і де саме його поглиблювали чи розчищали, просто не видно. Звісно, за понад рік часу візуально оцінити важко. Але робіт на потічку чомусь не помітили і місцеві мешканці. В сільській раді ОТГ теж відмахнулися, мовляв, не були замовниками цих робіт, а тому і не контролювали процес.

Між тим у «стратегічно важливий» для громади потічок зливають нечистоти. З розташованого неподалік ковбасного підприємства прямо у воду веде кілька труб, з яких безперервно тече якась рідина. На вигляд – прозора, трохи жовтувата вода, але з відчутним неприємним запахом. Вздовж течії потічка, який впадає у річку Болохівку (а відтак – у Сівку та Дністер), цей запах добре відчутний. Працівників підприємства поява на березі невідомих людей чомусь дуже схвилювала, з-за паркана двоє чоловіків намагалися завадити фотозйомці. Проте виходити з власної території вони не стали, заспокоївшись «усним попередженням».

На боротьбу з сміттям — трактор і контейнери

Серед природоохоронних заходів, на які щороку виділяють мільйонні кошти з обласного бюджету, – ліквідація стихійних сміттєзвалищ. У 2016 році лише на сміттєві  контейнери було виділено понад мільйон гривень, ще майже 12 мільйонів – на придбання спецтранспорту для вивезення побутових відходів. Тоді пощастило Верхнянській ОТГ, для якої за 625 тисяч гривень придбали трактор. Нині його використовують місцеві комунальники, але вивіз сміття – не основна його функція.

Заступник голови Василь Щербій пояснює: «Ми почали збирати сміття з наших сіл. Люди ще не платять за це, але нам важливо показати, що сміття треба вивозити, а не палити біля хат чи скидати десь по берегах та лісах. Раз на місяць, іноді трохи рідше, трактор їздить селами і забирає те, що люди наскладують у мішках. Попередньо населення інформуємо, коли саме їхатиме трактор. Щоб розпочати повноцінне і системне вивезення сміття, одного трактора замало. Минулого року, після півторарічних зусиль ми нарешті отримали сміттєвоз та 291 бак для сміття за програмою DOBRE (програма, що виконується міжнародною організацією Global Communities та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Програма спрямована на посилення місцевого самоврядування та створення кращих умов для розвитку ОТГ – ред.). Цього року з власних коштів розпочнемо будівництво закритих майданчиків для збору сміття. Їх наразі буде 10 –  по одному-два у кожному селі. А до 2021 року маємо намір забезпечити індивідуальними контейнерами всі 3000 домогосподарств нашої громади. Загалом в поточному році із власних коштів громади на майданчики і контейнери плануємо виділити 900 тисяч гривень».

Ситуація зі сміттям у селах Калущини загалом малоприємна. Між Копанками та Довпотовом стихійне звалище – просто біля дороги, в Тужилові – на березі річки.

І таких прикладів чимало. Тим часом єдиний полігон на території району – у Калуші – потребує розширення та рекультивації. За чотири останніх роки в нього було вкладено понад 7 мільйонів гривень, повідомив днями під час засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Калуської міської ради начальник управління будівництва і розвитку інфраструктури Богдан Грущак. Як видно з відповіді на наш інформаційний запит, роботи на полігоні місто фінансувало переважно з надходжень від екологічного податку.

Директор КП «Екосервіс» Ігор Свистун зазначив, що завдяки таким фінансовим вливанням було прокладено дорогу до насосної станції на полігоні, а сама станція відновила роботу та отримала резервний насос. Крім того, на полігоні зараз повністю відводиться і відкачується фільтрат, встановлено вагу та йде робота над встановленням ванни для миття і дезінфекції коліс. Цього року місто планує закупити ще каток-компактор – машину, яка ущільнює сміття. Відтак – взятися за рекультивацію та запустити в роботу другу чергу полігону.

Проблемна каналізація

Якщо участь області у вирішенні сміттєвих проблем Калущини обмежилася придбанням трактора для Верхнянської ОТГ та виділенням коштів для придбання смітників для двох сільських та міської рад, то каналізаційні мережі села Копанки, судячи з офіційних документів, – завдання з числа пріоритетних. Торік наприкінці грудня на реконструкцію наявних каналізаційних мереж та каналізаційної насосної станції було виділено 760 тисяч гривень. Вже 27 грудня підрядник повністю отримав гроші, роботи ж має завершити до кінця 2019 року. До слова, у переліку природоохоронних заходів, які планують виконати в 2019 році, на каналізаційні мережі Копанок передбачено ще 260 тисяч.

ТОВ «Альянс Капіталгруп», яке отримало підряд на виконання робіт у Копанках, було зареєстроване на початку 2018 року. А перше замовлення від Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської облдержадміністрації отримало у червні. 20 грудня між сторонами було підписано ще три договори, серед них – на роботи у Копанках. Загалом «Альянс Капіталгруп», серед засновників якого – Назар Якимчук, брат депутата обласної ради Михайла Якимчука, за 2018 рік виконав роботи на понад 3,5 мільйона гривень. Окрім реконструкції каналізаційних мереж, фірма зобов’язалася виконати капремонт музичної школи у селищі Войнилів, замінити вікна у загальноосвітній школі цього ж селища та облаштувати сквер у селі Болохів Калуського району.

Щодо робіт у сквері наразі відкрито кримінальне провадження. Адже на момент підписання договору облаштування парку було вже завершено, його навіть урочисто відкрили – ще 18 жовтня. Під час відкриття акцентувалося, що роботи виконані коштом меценатів та жителів села. 7 лютого 2019 року відомості про правопорушення, передбачене ч.2 ст.191 КК України (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем) були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а 22 лютого слідчий суддя Калуського міськрайонного суду надав тимчасовий доступ до оригіналів документів, які є у Департаменті будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА. Слідство триває.

А щодо каналізаційних мереж у селі Копанки, нині вони дійсно потребують заміни та реконструкції. Не працює і насосна станція. Проблеми виникли ще близько десяти років тому, коли якісь невідомі викопали та викрали кілька кілометрів каналізаційних мереж. Винних не знайдено досі, а проблема з роками лише наростала. Люди скаржаться на підтоплення підвалів, городів, забруднення колодязів та річки Сівки…

У 2015 році за кошти, виділені з екологічного фонду обласної ради, взялися прокладати труби до очисних споруд. Питання активно лобіював депутат Михайло Якимчук, який обіцяв допомогти у вирішенні проблеми та посприяти в подальшому фінансуванні робіт з обласного бюджету. Проте в червні 2016 року в Копанках на насосній станції стався вибух та пожежа. В результаті – загинула людина. Відтоді фекалії з села вивозять спеціальною машиною, а сільський голова пише звернення про необхідність виділення коштів.

«У мене є зроблений проект на каналізування цілого села. Зробили його ще два роки тому, але на роботи потрібно близько 25 мільйонів гривень», – коментує голова села Копанки Наталія Полянська. За її словами, ті каналізаційні мережі, які ще збереглися, потребують заміни, бо вже давно застаріли. Крім того, потрібно робити реконструкцію насосної станції. Якщо проблему не вирішувати комплексно, заходи навряд чи будуть ефективними.

Мешканці села тим часом розповідають, що від затоплення фекаліями рятують себе самі: від багатоквартирних будинків вони самотужки зробили прокоп, щоб відвести нечистоти від власних помешкань у канаву. В підвалах, проте, і нині мокро та сиро, в деяких квартирах – грибок. Підрядника, який, нагадаю, ще в грудні отримав гроші на реконструкцію мереж, за виконанням робіт люди наразі в селі ще не бачили.

Тетяна КІНДЮХ

*Публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. За зміст публікації відповідальність несе ГО «Медіа Група». Зміст публікації не є відображенням офіційної позиції Європейського Союзу.