Ще зі студентських років у франківця Ігоря Равренчука зберігається колекція квитків. У 1997 році, коли він закінчив школу, містом ще їздили старі автобуси «Ікарус» та «ЛіАЗ». У них ходила кондукторка і давала пасажирам квитки. Вони були рулонного типу, тому доводилось кожен відривати. Потім прийшов період, коли ці автобуси списали, пасажирів у місті почали перевозити різними транспортними засобами. «Хто чим мав», – пригадує франківець.

Через деякий час у місті з’явились маршрутки «Пежо», у яких почали видавати кольорові квитки. Відтоді пан Ігор і розпочав збирати свою колекцію. Каже, що першими були квитки фіолетового кольору. «У процесі еволюції вони ставали різноколірні та з різного паперу», – згадує Равренчук.

Квитки збирав здебільшого під час поїздок у технікум (тепер Івано-Франківський державний коледж технологій та бізнесу – ред.). Зберігали для сина свої проїзні і його батьки.

«Це було студентське хобі. У мене просто виникло бажання їх збирати. Мої одногрупники дізналися про це і заради приколу почали мені віддавати квитки, які назбиралися за день», – зазначає пан Ігор.

Згодом Равренчук посортував свою колекцію за кольорами та вартістю поїздки – 30, 35, 45, 50 копійок тощо. 

Коли пан Ігор закінчив технікум та пішов на роботу, у місті з’явились інші автобуси. Змінилися й самі квитки. За словами Равренчука, ті були гіршої якості, а потім їх взагалі перестали видавати. «Почався, можна сказати, хаос», – пригадує франківець.

Десь у цей період він перестав поповнювати свою колекцію квитків, в якій було вже десь 700 екземплярів. Щоправда, не всі вони тільки з Івано-Франківська. Коли у 20 років Ігор захворів на псоріаз, то періодично їздив на лікування до Львова. Звідти теж привозив квитки. Каже, що вони були з гіршого паперу. А ще у Равренчука є фірмові квитки перевізника «Ференц і К», які коштували 30-35 копійок. Від інших вони відрізняються більш квадратною формою та якісним папером.

Тепер квитки франківець не збирає. Пан Ігор бореться з раком, має інвалідність, тож в громадському транспорті їздить без квитка. Але 2007 року франківець знайшов собі інше хобі. Йому з друзями-однодумцями за 10 років вдалось зібрати понад 20 тисяч українських пісень у форматі mp3, понад 150 українських фільмів та концертів тощо.

А свою колекцію квитків пан Ігор зберігає у металевій коробці від чаю. Особливого догляду вона не потребує. Равенчук полюбляє показувати її своїм гостям. Також часто розглядають квитки племінники. «Є такі, що рвуться. Але я їх не клею», – каже колекціонер. Нещодавно частину своєї колекції він віддав КП «Електроавтотранс» для музею.

До речі, пан Ігор найбільше любить рожевий колір, тому такі квиточки можна вважати його улюбленими. Чоловік зазначає, що його колекція нагадує йому про приємні студентські роки.

Людмила ОЛЕНЮК