Від казок до стародруків. 30 років вона поміж книжок – у бібліотеці. Франківка Іванна Стрихар за своє життя перечитала не одну тисячу книг. Каже, немає людей, які не люблять читати, просто вони ще не знайшли своєї книги.

Її тато завжди говорив: «Читай. Читання відкриє тобі світ». Іванна послухалася.

Ще малою почала з детективів Артура Конан-Дойла. Аж проковтувала їх. Відтоді стала ненаситною до читання. Особливо, коли почала працювати в бібліотеці Прикарпатського національного університету.

Спершу у фонді стародруків. Найдужче подобався запах старовинних книг. Сторінки мали аромат ванілі. Як потім з’ясувала Іванна, колись літери писали фарбами, які з часом виділяють ефірні олії.

«Я ще у школі знала, що не зможу без книг, без читання, – усміхається жінка. – Вчителька української мови і літератури Катерина Петрівна настільки цікаво розповідала про книжки, які треба читати. Причому робила це підпільно і не боялася. Ті книги на той час були заборонені – про письменників-шістдесятників. Вчителька так і казала нам: «Те, що ми з вами в класі говоримо, – лише між нами. Домовилися?» І ми нікому ні пари з вуст – аби лиш продовжувала розказувати».  

З кожної книги, яку Іванна читає, найцікавіші думки записує до спеціального зошита. Зараз завершує уже другий товстезний зошит. Новій книзі дає шанс лише протягом перших 20 сторінок – якщо не цікаво, читати далі не буде. Каже, протягом життя «заходять» зовсім різні книги. Те, що не подобається у 25 років, стає твоєю переломною книгою у 40. З віком приходять геть інші акценти. На все свій час.

Колись такими поворотними книжками у житті Іванни стали «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері і «Лісова пісня» Лесі Українки.

Зараз франківка захопилася творами французького письменника Лорана Гунеля. Найбільше їй припала до душі книга «Бог завжди подорожує інкогніто». Каже, там повно афоризмів, життєвої мудрості, вона написана простою мовою.

Останні три роки Іванна працює керівником бібліотеки Івано-Франківської Академії Івана Золотоустого. Виявляється, тут зберігаються майже три тисячі унікальних стародруків – із колекції митрополита Андрея Шептицького, яку він свого часу передав духовенству Станиславова. Декотрим із цих старовинних видань понад пів тисячоліття.

Здебільшого це книги релігійного спрямування: Святе Письмо, першовидання святих отців, часослови, написані латинню, старогрецькою мовою, старослов’янською, готичною латинню.

Саме Іванна Стрихар була ініціаторкою опрацювання цих стародруків і сама почала це робити. Після закінчення процесу в академії планують видати каталог усіх видань з фонду митрополита. 

«Навіть я ще до кінця не знаю всіх книг унікального фонду, – усміхається керівниця бібліотеки. – Адже вивчення всіх стародруків потребує титанічної роботи на роки. Але це обов’язково треба зробити і популяризувати, адже йдеться про надзвичайно цінну книжкову пам’ятку. У цій бібліотеці можна написати не одну дисертацію. Тому настільки важливо оцифрувати стародруки. Основна проблема – в фінансуванні».

Наталя МОСТОВА