Історія її хобі почалася досить типово: у декреті Катерина Малярська надумала створювати солодощі. Ні, вона і до того обожнювала випікати всілякі тортики і тістечка, але тоді їй дуже захотілося зефіру. Натурального і смачного.

До речі, першу порцію зефірів Катерина приготувала якраз на свої іменини. Хотіла похизуватися – опублікувала в соцмережі фото смаколика. І тут як почалося – рідні і друзі просто засипали замовленнями. Спрацювало сарафанне радіо – замовляти почали і незнайомі люди. Дуже часто чоловіки хочуть такий презент для своїх коханих. Тим паче майстриня ще й створює букети із зефіру у формі троянд.

«З чоловіками працювати найлегше, – сміється Катя. – Вони цілковито довіряють мені як кондитеру. Кажуть лише, аби було красиво і смачно. А це я вмію».

Жінка не тільки любить готувати зефір, але й знає про нього багато цікаво. Наприклад, звідки цей смаколик взагалі взявся. Точної інформації про те, хто придумав зефір, немає. Існує легенда, що цей десерт людям подарував син давньогрецького Бога Астрея – Зефір. Вдячні жителі міста так і назвали отримані ласощі.

Друга історія виникнення зефіру розповідає, що такі ласощі вдалися випадково. Хтось вирішив приготувати яблучне варення, додавши туди трохи меду. Отриману масу розклали невеликими порціями і підсушили. Це і стало основою для появи зефіру в нинішньому вигляді.

Деякі джерела оповідають, що зефір придумав особистий кухар Людовика XII. У будь-якому разі першими виробниками справжнього зефіру справді стали французи. За основу вони взяли рецептуру традиційної пастили, поліпшивши її додаванням в іншій пропорції яєчних білків. Обов’язковими інгредієнтами в зефірі стали желатин, агар-агар, пектин. Саме завдяки цим загусникам зефір став повітряним і білосніжним, на відміну від щільної і не зовсім білої пастили.

Незабаром у французьких ресторанах набула популярності страва “Пиріг Зефіру”, головними інгредієнтами якої були натерте коріння алтея з цукром, водою та яєчними білками.

Цікаво, що спочатку зефір готували тільки вручну і в малій кількості. Але в другій половині ХХ століття інженери Рабинович і Соколов сконструювали і запатентували механічний пристрій, що дозволяв готувати ці білосніжні ласощі.

Зефір дозволяє сміливо експериментувати зі смаками – швидше за все, не помилишся: вишневий, сливовий, кавовий, цитрусовий… «Недавно читала, що тепер навіть роблять зефір зі смаком пива і сиру з пліснявою», – сміється Катерина Малярська.  

Зефір готувати не так вже й легко. По-перше, він примхливий. Перегрієш сироп – маса може впасти. Додаси неправильні пропорції інгредієнтів – зефір всередині буде вологий. Спершу треба підготувати яблучне пюре, далі міксером змішують зефірну суміш. Тут головне не перестаратися. Потім формують кожну зефірку і сушать протягом шести годин.

Як у крамниці вибрати якісний зефір? У складі обов’язково має бути яблучне пюре. У переліку продуктів воно повинно стояти не нижче четвертої позиції. Термін придатності має бути не більше 60 діб, живий натуральний продукт довше не живе. Добре, аби зефір був на агар-агарі, а барвники та смаки –натуральними. Звісно, такий зефір не може бути дуже дешевий.

«У всьому процесі мені найбільше подобається дивитися, як смакують мій зефір, – усміхається Катя. – Як тішаться і просять добавки». 

Наталя МОСТОВА