«Знаєте, такі дивні відчуття, коли над тобою закривають кришку труни. Ніколи б не повірила, що мій мозок вміє так швидко думати і усвідомлювати. Як у «Матриці» – на моєму внутрішньому екрані бігли думки, слова, події, мрії, які я так і не реалізувала. Це було так швидко. Й досі не вірю, що так вмію. Вмію! Коли хочу жити», – франківка Любов Венгренюк згадує, що тієї ночі вона майже вмерла, щоб народитися по-новому. За одну ніч неможливо змінити життя, але можна змінити думки, які змінять усе життя.

Жінка розповідає, що танатотерапія – це найпотужніше, що з нею коли-небудь траплялося. Йдеться про метод тілесної терапії, покликаний штучно створити прецедент вмирання. Звісно, там ніхто не вмирає по-справжньому, зате вчиться в момент моделювання смерті згадати про головне, подолати страх смерті, депресивні стани, активувати нерозкриті здібності і найголовніше – пізнати себе справжнього.

Незвичайну методику вже практикують у світі, однак допускають до танатотерапії далеко не кожного – людина має бути готовою до такої екстремальної трансформації. Саме тому цю терапію повинен проводити лише фахівець.

«У могилі, тобто в ямі, яку сама ж викопала, я провела цілу ніч. Був холод, страх і розчарування про невикористаний шанс, – розповідає Люба. – І тоді я почала кликати Бога – молилася так ревно, як ніколи при житті. Я по-справжньому захотіла жити і цінувати життя. Саме там, у тій ямі, я навчилася радіти. Тепер я знову катаюся на роликах і кричу від радості, як мала дитина. Скачу на батуті так, що мене чують усі сусіди. Їду за кермом – співаю! Взагалі, не знаю, чи є така людина, яка б мене могла тепер образити. Хіба розсмішити».

Люба завжди була смілива. За першою освітою – сімейний лікар, далі пройшла навчання і отримала сертифікат пульмонолога. Під час лікарської практики найбільше любила розмовляти з пацієнтами. Поки збирала анамнез, людям ставало легше. Пацієнти дуже часто чомусь любили їй виговорюватися.

Далі в Любине життя увірвалася наука психосоматика і квантова психологія, вона побачила, що далеко не завжди лікують саме таблетки. Жінка зрозуміла, що більше не може працювати в офіційній медицині, і написала заяву на звільнення. Телефон тоді розривався, знайомі ніяк не могли зрозуміти, що ж сталося, як вона наважилася так просто взяти і піти.

Франківка пройшла багато навчань: атмалогія, позитивна психотерапія, інженерія порозуміння. І вже майже дев’ять років вона досліджує тему сімейних стосунків, причинно-наслідковий механізм різних подій, здоров’я. Рік консультує жінок і сімейні пари, допомагає відновити емоційну і фізичну рівновагу, проводить трансформаційні ігри. Тим паче, в самої – реалізований досвід: щаслива сім’я, якій уже 18 років, троє діток. «Майстер не приведе вас туди, де не був сам», – переконана Любов Венгренюк.

«Іноді читаєш деяких сучасних психологів, так званих мотиваторів, і хочеться їх обійняти і плакати, – продовжує Любов. – Той, хто не має дітей, вчить, як їх виховувати. Хто не має сім’ї, вчить, як її будувати. Сумно».

Найбільше Любу зараз шокують масові розлучення в сім’ях. Звісно, є багато випадків, коли краще розійтися і бути здоровим, але часто люди через власне невігластво і лінь щось трансформувати в собі йдуть у другу, третю, четверту сім’ю…

«Не варто весь час міняти човен – краще навчитися гребти веслами, – вважає Любов. – Адже партнер у шлюбі, як збільшуване скло, підсилює і проявляє те, чим ми самі наповнені. Легко бути святим у монастирі. А ти почни свою духовну роботу в сім’ї».   

Наталя МОСТОВА