На зміну звичним ялинковим прикрасам зі скла і пластику в моду ввійшли новорічні іграшки з епоксидної смоли. Не розколюються, не обсипаються, не вицвітають, безпечні для дітей і домашніх вихованців. Таку красу створює бурштинська декораторка Олена Волуйко.

З цим цікавим матеріалом дівчина познайомилася рік тому. Техніку опанувала сама – методом експериментів і креативу, багато брала з віртуальних уроків. А одного дня Олена взяла участь в онлайн-розіграші. На кону був артбокс із набором для роботи з епоксидною смолою. І виграла.

«Я тоді подумала, що це знак – настав час цілковито поринути в цей напрямок і почати творити», – усміхається дівчина. 

Епоксидна смола – гелеподібна прозора маса, якою покривають потрібну поверхню. Епоксидка набагато міцніша за пластик і оргскло, не боїться сонячних променів. Застигаючи, смола залишається повністю прозорою і не мутніє.

Під час роботи майстриня надягає респіратор і одноразові рукавиці. Робота – дуже філігранна, навіть дрібна смітинка може все зіпсувати. Тут кожна деталь важлива. Коли блискітки домішувати до смоли, вони набирають багато бульбашок, але з цим впоратися допомагає пальник.

Цей матеріал дещо примхливий. Якщо буде неправильне співвідношення, смола може або взагалі не застигнути, або доведеться дуже довго чекати. Якось Оленка чекала аж три місяці. Якщо ж усе зробити правильно, то невеличкий виріб застигає за добу. Далі його треба відшліфувати і оздобити.

Фарба не має такої щільності, як епоксидна смола, відповідно, не здатна створити такі ж дивовижні ефекти, наприклад, 3D-ефект. Зі смолою вдається більше експериментувати: форми, малюнки, туди можна додати камінці, суцвіття та інші елементи, аби декор став більш багатогранним. Справжня творча кухня. Роботи з епоксидки мають у собі багато глибини. Ще одна особливість: кожна робота – індивідуальна, не повторюється.

Декораторка спершу почала створювати з епоксидної смоли картини. Потім різні предмети інтер’єру: сервірувальні дошки, журнальні столики, підстаканники. А на ялинкові прикраси її надихнув передноворічний ажіотаж.

Олена змалку любила щось виготовляти своїми руками, мала до того фантазію і хист. Коли бачить якісь креативні цікавинки, то не купує їх, а пробує зробити.

Вивчилася на декоратора, художника-ілюстратора.

«Достатню базу «академізму» я вже отримала, – усміхається дівчина. – Далі з цією базою шукаю себе. Вже багато всього вмію: можу і портрети малювати, і з аерографом працюю, і барельєфи роблю. Але наразі мені найбільше до душі творити з епоксидною смолою».

Наталя МОСТОВА