У молодіжній організації AIESEC є традиція: коли хтось із членів команди проходить відбір та отримує вищу посаду, його обливають водою. Минулого року така оказія трапилася і з франківкою Ольгою-Надією Гульчук. Друзі із організації запросили її в парк Міцкевича і там облили дівчину водою. Таким чином її привітали із призначенням на посаду віцепрезидента із вхідних стажувань в AIESEC у Грузії.

«Я не очікувала такого, бо ж оголошення результатів відтермінували на два дні. Я думала, мене не візьмуть і це буде завершення моєї кар’єри в організації. Але все сталося раптово. Коли мене облили, я думала: невже це насправді, невже я поїду на рік у Грузію?” – пригадує дівчина. А ще у неї в голові крутилася думка, як сказати про це батькам.

В AIESEC Ольга-Надія потрапила на першому курсі університету. Обрала саме цю організацію, бо вона виступає платформою для розвитку лідерства. Також тут навчають дивитись на речі під іншим кутом, оскільки доводиться багато спілкуватись з іноземцями. А ще є можливість покращити знання англійської мови.

«Це я зараз така розумна і знаю, що таке лідерство. Раніше воно здавалось чимось ефемерним та недоступним. Але мені пояснили, що до цього поняття входять такі якості, як вміння злагоджено працювати з людьми, надихати інших, бути сфокусованим на вирішенні проблеми, усвідомлювати те, що тобі важливо, бачити свої сильні сторони. А найважливіше – усвідомлено стати громадянином світу і бути небайдужим до того, що відбувається, та брати відповідальність за власний внесок», – розповідає Гульчук.

20-річна дівчина, окрім роботи в AIESEC, має ще й інші заняття. Торік вона одночасно здобувала освіту журналіста, юриста та волонтерила у проєкті Urban Space Radio. Каже, що займатись різними справами одночасно – можливо.

«Якщо дуже захотіти, можна все на світі зробити… Я просто на різних справах фокусувалась у певні періоди. Наприклад, робота в AIESEC поділяється на піки – один з них триває з березня до травня. Далі з травня до червня я була в університеті. На радіо робота також йде сезонами. Тому мені вдавалося перемикатися з однієї теми на іншу», – пояснює Ольга-Надія.

В організації AIESEC франківка займала різні посади. Наприклад, створювала проєкт Language school, займалася піаром, була віцепрезидентом вихідних стажувань в Івано-Франківську тощо. Двічі дівчина приймала в себе вдома волонтерів: у неї були студенти з Туреччини та з Китаю. Це для неї також був класний досвід.

Спершу Ользі-Надії як середньостатистичній дівчині із достатньо консервативної сім’ї трішки було дивно знайомитись з іноземцями, спілкуватись з ними. Вона не мала ніяких упереджень до людей іншої релігії та раси, навпаки, виявляла до них цікавість. «Через те, що у мене англійська тоді була не на високому рівні, комунікація відбувалася повільно. Але іноземці ставились із розумінням та допомагали долати мовний бар’єр. Постійна підтримка дозволяла не зупинятись, а продовжувати професійний та особистісний розвиток», – пригадує дівчина.

Після двох років у AIESEC франківка отримала можливість зайняти керівну посаду. Вона вирішила зайнятись координацією процесу створення волонтерських стажувань для іноземних волонтерів на рівні всієї країни. Проте з першого разу отримати бажане дівчина не змогла.

«Я подавалась на цю посаду в Україні, мене не взяли. В Німеччину, Хорватію, Румунію – також. Потім я зробила п’яту спробу – подалась в Грузію, і несподівано пройшла», – розповідає Ольга-Надія.

У Грузії дівчина почала працювати 1 серпня 2019 року. Розповідає, що там робота дуже класна та місцева команда AIESEC – крута. В її складі є хлопець з Греції, двоє дівчат з Грузії та ще один хлопець з Австралії. «Це гарний досвід. Навіть динаміка роботи організації відрізняється», – каже дівчина.

Бути на такій керівній посаді в AIESEC можна тільки рік, тому 31 липня у франківки закінчується контракт. Щоправда, додому вона повернулась навіть швидше – через карантин.

Чи буде Ольга-Надія продовжувати свою роботу в організації надалі – ще не знає. Можливо, на міжнародному рівні співпрацюватиме з її партнерами. Але наразі розглядає ще й інший варіант – повернутись до журналістики. 

Людмила ОЛЕНЮК