«Кожна людина повинна залишити щось після себе. Дитину, книгу, картину, будинок, який збудував, стіну, яку звів, пару черевиків, які пошив своїми руками. Або сад, який посадив… Не важливо, що саме ти робиш, важливо, щоб усе, до чого торкаєшся, змінювало форму, ставало не таким, як раніше, щоб у ньому залишалася часточка тебе. У цьому різниця між людиною, яка просто стриже траву, й справжнім садівником. Той, хто просто підстригає траву, міг би взагалі не підходити до газону, його там ніби й не було, а садівник залишається в деревах назавжди».

Так писав Рей Бредбері, і саме так живе відеограф, режисер Руслан Генкалюк із Косова. Ось-ось нарешті здійсниться його давня мрія – уже навесні стартує творче онлайн-телебачення «Вертеп», яке показуватиме мистецьке життя Гуцульщини. «Щоб передати тонкощі місцевої творчості, треба бути гуцулом. Я гуцул і дуже цим пишаюся», – каже відеограф.

Гроші на потрібну апаратуру згодилися дати кілька косівських підприємців, причому пообіцяли, що не втручатимуться в контент, не будуть туди домішувати політику і бізнесові розбірки – нічого, крім мистецтва. Це була головна Русланова умова.

«Це просто люди, які вболівають за свою землю, культуру і хочуть ділитися цим зі світом, – пояснює він. – Люди, котрі втомилися від скандальних новин і подій, якими кишать соцмережі та інформаційні портали. А як може розвиватися туристичне місто, якщо навколо лише постійний негатив?»

Хоча Руслан і до цього вже не один рік створював сюжети і вів прямі трансляції про талановитих гуцулів: музикантів, різьбярів, художників, письменників… До того ж, робив це як волонтер – лише заради ідеї. Працював на власному обладнанні, без жодного фінансування. Все це можна було дивитися на громадському інтернет-каналі «Дримба ТВ», який Руслан придумав із ще однією волонтеркою Тетяною Костинюк.

Також на базі їхньої громадської організації відеограф створив дитячу кіношколу «Вертеп», де навчав режисурі. Але через карантин школа зупинила свою роботу.

«Вперше професійна телекамера потрапила мені до рук у 10 років, – згадує Руслан. – Згодом, коли батько працював на косівському телебаченні, я почав знімати власні сюжети. І вже в 16 років зняв свій перший документальний фільм про свято Йордана у косівському селі Соколівка. У цьому фільмі ведучим був мій дідусь, письменник-етнограф, заслужений працівник культури Іван Мисюк. Саме він своєю творчістю надихав мене спілкуватися з людьми через відеофільми. Відтоді і дотепер я займаюся самоосвітою з режисури та операторського мистецтва. Навчив і дружину, і сина, тепер творимо разом. До речі, завдяки спільній справі ми навчилися швидко вирішувати домашні конфлікти: коли разом треба зробити роботу, не вдасться довго ображатися».

Руслан говорить, що творити надихає краса гір та місцеві митці. Натхненний душевною красою гірських майстрів, музик, він і вирішив започаткувати творче телебачення «Вертеп». А ще Руслан черпає наснагу до праці зі Святого Письма. Каже, там є всі відповіді.

«Я інтроверт, мені комфортніше мовчати, але саме через кіно мені до душі передавати те, що відчуваю, – ділиться режисер. – Люблю знімати людей в їхньому середовищі, там, де вони поводяться вільно. Якщо це різьбяр, то зніматиму лише в його майстерні. Якщо музикант, то тільки удома біля його інструментів. Люблю знімати людей не такими, як я їх побачив, а такими, як вони є насправді. Живе документальне кіно… Ось де моє серце».

Наталя МОСТОВА