У своїх 57 років ця колоритна жінка не боїться кардинально міняти життя, експериментувати і робити масштабні проєкти. Світлана родом із Запоріжжя, влітку переїхала до Франківська – аби бути ближче до дітей, і головне – саме тут ще багато років тому залишилося її серце.

Світлана все життя танцювала, зробила в хореографії чудову кар’єру. Спершу як танцівниця, а потім – як викладачка.

«У часи моєї юності хореографія не була такою розвиненою, як тепер, – пригадує жінка. – У коледжі культури нас готували як художніх керівників, культпрацівників, а ми хотіли професійно танцювати. Тож брали ініціативу в свої руки. Я і ще кілька найбільш амбітних одногрупників їздили по всій Україні перевірятися в різних танцювальних колективах, аби після навчання влаштуватися туди на роботу».

Після випуску Світлані пощастило потрапити у військовий прикордонний ансамбль у Тбілісі. Саме в столиці Грузії жінка вперше потрапила на концерт гуцульського ансамблю, який приїхав на гастролі. Самобутність, автентичність, шалена енергетика – все це настільки вразило Світлану, що вона не вагалася ні секунди: прийшла до учасників ансамблю і сказала, що хоче виступати з ними. Показала все, що вміє, і її взяли. Вже через три місяці Світлана переїхала до Івано-Франківська.

«Пам’ятаю, вдома мене стримували, мовляв, куди ти їдеш, там же небезпечно, за російську мову побити можуть, в магазині їсти не продадуть, – сміється Світлана. – Коли я вперше побачила Франківськ, його архітектуру, то закохалася назавжди».

Її історія в гуцульському ансамблі затягнулася на 12 років. А потім через сімейні обставини жінка мусила вернутися в Запоріжжя. Бралася за різні підробітки, бо треба було утримувати двох дітей. Кілька років працювала в Англії, де, до речі, теж викладала хореографію. Може, осіла би там і надовше, але відчувала, що втрачає зв’язок зі своїми дітьми. Вернулася додому і довгий час навчала танців у місцевому центрі дитячої творчості.

У Франківську Світлана задумала реалізувати сміливий проєкт – всеукраїнський дитячий фестиваль-конкурс хореографічного мистецтва «Різдвяні танці з Карпатами». Ідею вже підтримав обласний осередок Національної хореографічної спілки України.

«Відкриття дійства хотілося б влаштувати на сцені біля головної ялинки, – розповідає жінка. – Кожен колектив як візитівку презентуватиме якусь колядку. Наступного дня – конкурсна програма в Центрі дозвілля. Потім для учасників проведуть майстер-клас із гуцульських танців. Для чого мені це все? Дуже люблю гуцульський колорит, традиції, культуру і хочу ділитися цим з усією Україною».

Наталя МОСТОВА