Чотирилапий поліцейський Алтай зробить усе заради свого улюбленого помаранчевого м’ячика. Може навіть прославитися на всю країну. Як-от минулого тижня. Прикарпатський поліцейський Валерій Сеньків і його чотирилапий напарник Алтай гідно представили область на Всеукраїнському чемпіонаті з багатоборства кінологів. Здобули четверте місце, набравши у підсумку 301 бал із 400 можливих.

Талановита вівчарка вже звикла до слави – торік на цьому ж чемпіонаті Алтай виборов перше місце. «Цього разу ми вирішили трохи перепочити – хай інші теж виграють, – сміється Валерій. – Ми увійшли в п’ятірку – так, як і хотіли».

У перший день змагань Алтай багато бігав – долав смугу перешкод, а ще перевіряли його рівень дресирування, тобто наскільки пес слухняний. На другий день вівчарка показувала, як уміє йти по потрібному сліду і знайти аж чотири різні предмети. А ще собака мав відшукати на траві три гільзи всього за три хвилини. Чотирилапий поліцейський впорався блискавично, адже він професіонал у пошуковій роботі, а це одна з найважчих категорій.

Під час чемпіонату Валерій намагався не хвилюватися, бо собака все відчуває. Якби переживав господар, то і Алтай почав би нервувати.

Про свою вівчарку кінолог може говорити годинами, вони вже два роки разом. Взагалі поліцейський ще з дитинства любив собак. Тому після служби в армії захотів спробувати попрацювати як кінолог. Захопило. І так уже дев’ять років. Тим паче якимось дивним чином собаки одразу слухалися Валерія – це помічали всі колеги.

Спочатку його напарницею стала вівчарка Тана. Коли вона постаріла, чоловік забрав пса з кінологічного центру і «прописав» у дідуся в селі. Досі там живе.

А ось Алтай спершу був власним собакою Валерія, чоловік взяв його собі ще цуценям. До речі, й досі незрозуміло, хто кого тоді вибрав. Адже з-поміж усіх щеняток саме Алтай найпершим побіг до Валерія. Песеня ще й сподобалося йому найдужче з усіх, бо було досить величеньке. А кличку для свого нового друга кінолог придумав одразу: «Алтай» звучить коротко і гарно.

Взагалі чоловік не планував стовідсотково робити його своїм напарником, адже собака повинен мати вроджені здібності до роботи в поліції. Якщо їх нема, то жодні дресирування не допоможуть. В Алтая талант був. Вже через кілька місяців кінолог помітив чудову пошукову реакцію.

«Я люблю цю породу, – каже поліцейський. – Вівчарки дуже віддані і все розуміють з першого слова». 

Тепер Алтай живе в Кінологічному центрі, але на завдання йде лише з Валерієм. Саме він вигулює, дресирує, вичісує, іноді забирає собаку з собою на вихідні. Наприклад, коли йде у ліс по гриби. Алтай обожнює ліс, щоправда, жодного гриба він так і не приніс господарю, зате добряче ганяє білок і їжаків. Так набігається, що потім пів дня відлежується і лише воду п’є.

Кожен їхній день починається з… обіймів. «Я ще не дійшов до вольєра, а Алтай вже світиться від щастя, – усміхається Валерій. – Зразу скаче мені на груди, ніби обіймає. Одразу отримую величезну порцію позитивної енергії. Взагалі, він величезний добряга, найбільша радість для нього – коли його гладять. Але в роботі моментально стає в стрій і викладається на сто відсотків».

Одне з перших завдань, де Алтай допоміг поліцейським, було в Галицькому районі. Взимку. Вівчарка знайшла загублену в лісі дівчину. Її життя висіло на волосині, вона вся вже була обморожена.

Помаранчевий м’ячик – головна мотивація для Алтая. За кожну виконану вправу вівчарці знову і знову дають ним побавитися. До речі, кожен пес сам собі обирає улюблений м’ячик. Щоправда, за якими критеріями стається цей вибір, не знає ніхто. Протягом усього інтерв’ю Алтай не відпускає свою іграшку: гризе, котить, підкидає…

А ще час від часу чотирилапий поліцейський отримує премії – улюблені смаколики: сосиски і телятину.

Буває, що Алтай не має гарного настрою, тоді краще навіть не починати тренування. Не хочеться йому працювати – хоч лусни. «Я все розумію, адже робота в нього специфічна і геть нелегка, – каже Валерій. – Тоді краще залишити Алтая у вольєрі і дати відпочити. Я вже знаю, коли він хоче працювати – в нього очі тоді горять. Алтай зазвичай дуже любить брати участь у поліцейських операціях, думаю, йому пощастило знайти своє собаче покликання».

Наталя МОСТОВА