«А ви знаєте, що Вася з «Шоу довгоносиків» – із нашого села?» У Старих Кривотулах люди дуже пишаються, що відомий комедійний актор Василь Бендас – їхній земляк. 

Україні це ім’я добре відоме в колоритних образах у «Шоу довгоносиків», «Повне мамаду». Був ведучим у телепроєктах «Лото Забава», «Спозарання», «Хіт Фабрика» «Божевільні бабки». Прославився дитячими і комічними ролями. А все завдяки таланту, неординарній зовнішності і низькому зросту. На час закінчення школи Василь виріс лише до 120 см. Протягом життя зріст збільшувався. Тепер йому 45 років, і він вже заввишки 160 см. 

На сцені Бендас – постійний партнер відомого актора і режисера Віктора Андрієнка. Перед карантином почали роботу над фентезі «Легенди Чарівнолісся» – пригодницького фільму для дітей, сюжет якого базується на історично-народних казках та міфах українського фольклору.

Василь там грає мольфара. Режисер казав, що то роль, де Бендас фактично грає самого себе: веселий, швидкий, на позитиві, не любить бути самотнім. Душа компанії. Прагне допомогти і за це нічого не просить. Просто хоче мати друзів.

Зараз Василь більшість часу живе у Старих Кривотулах, коло мами. Відколи тато помер, не хоче лишати її саму. Як є робота, їде до Києва. Але карантин призупинив усе. Поки що займається господаркою: оре, сапає, білить. Перед інтерв’ю якраз нарубав дров. Любить рибалити і ходити до лісу на опеньки. Всі сільські ґазди його поважають.

Каже, завжди знав, що не буде жити в місті – любить село, навіть у Києві жив у такому місці, що нагадувало село, – на березі Десни у приватному секторі.

«У селі ви велика зірка», – говорить журналістка. «Ні, – сміється Бендас. – Для села я просто Вася». 

Василь у сім’ї єдиний такий артист. Ще брат співає і грає на музичних інструментах. Щоправда, у далекій родині, яка давним-давно виїхала в Канаду, був дядько, який працював у цирку, знався на фокусах. Василь колись пробував знайти тих родичів, але безрезультатно. У радянські часи дідусь мусив зупинити з ними переписку – аби тут не переслідували «органи».

Вчителька української мови завжди казала, що Бендас має бути на сцені. Він умів емоційно розповісти вірш, цікаво імпровізувати, вигадував усілякі смішні сценки, розіграші.

Хлопець вступив у Київський університет імені Карпенка-Карого. Батьки більше переживали, ніж він. Дарма. Василь одразу адаптувався, у перший же день перезнайомився з усіма, мав повно друзів. У гуртожитку старшокурсники поділилися, хто чим міг: ліжком, холодильником, тумбою…

На другому курсі він вже працював у театрі. Разом із Адою Роговцевою. У них досі теплі стосунки.

«Ада Миколаївна називає мене синочком, – розповідає актор. – Коли приходжу до неї в гості, пиріжки пече. У них вдома дуже тепла атмосфера. Пам’ятаю, як там святкував Новий рік. Грав грамофон, ретромузика, а довжелезний коридор увесь заповнений книгами і світлинами».

У житті, поза сценою, артист так само багато жартує. Але не коло всіх – є люди, поруч з якими взагалі не хочеться хихикати. А ще всі чомусь думають, що Василь має тримати в голові кіпу анекдотів. «Не знаю жодного, чесно, – усміхається актор. – Ну, один можу ледве згадати». 

За весь час Бендас лише раз мав некомедійну роль. На другому курсі зіграв Гітлера. Було трохи тяжко. Більше не хотів: «Нащо пхатися до того, що мені не дано?»

Наталя МОСТОВА